Ухвала суду № 26857469, 19.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5798/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Губської Л.В., Шишова О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5798/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентхауз" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пентхауз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004251600 від 26.04.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19166,00 грн., у тому числі 15330,00 грн. основний платіж, 3833,00 грн. штрафні санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5798/2012 (суддя Качуріна Л.С.) позовна заява задоволена у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 26.04.2012 року №004251600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19166,00 грн. у тому числі 15333,00 грн. основний платіж, 3833,00 грн. штрафні санкції.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що директора ПП "Завод-Строймаркет-07" визнано винним у споєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України, тобто ПП "Завод-Строймаркет-07" є фіктивним.

Наголошує на тому, що ТОВ "Пентхауз" не мало підстав для включення податкових накладних у сумі ПДВ 15333 грн., отриманих від ПП "Завод-Строймаркет-07" у ІІІ кварталі 2009 році, до складу податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Представники осіб, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Враховуючи наведене колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пентхауз", зареєстровано 26.06.2002 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 91016, м. Луганськ, вул. Демьохіна, буд.29, кв.11.

Перебуває на податковому обліку в Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 17310859 від 14.02.2003 року, здійснює господарську діяльність у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом, має відповідну ліцензію Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2009 року між ТОВ "Пентхауз" (Замовник) та ПП "Завод-Строймаркет-07" (Підрядник) був укладений договір № 15 від 29.07.2009 року, згідно якого Підрядник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, по замовленню Замовника виконати роботи, а саме: п.1.2 виконання окремих розділів робочого проекту "Реконструкція будівлі за адресою: м. Луганськ, вул. Расковой, 7а". Згідно п.2.1 Договору загальна сума Договору склала 92000 грн. у тому числі ПДВ в сумі 15333,33 грн. Згідно п.2.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування встановленої п.2.1. Договору суми на банківський рахунок Підрядника. Згідно п.3.1. Договору строк виконання робіт з 29.07.2009 року по 29.09.2009 року.

Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт по договору № 15 від 29.07.2009 року Підрядник здав, а Замовник прийняв виконані роботи, а саме: виконання окремих розділів робочого проекту "Реконструкція будівлі за адресою: м. Луганськ, вул. Расковой, 7а", сума договору склала 92000 грн. у тому числі ПДВ в сумі 15333,33 грн.

30.09.2009 року Підрядником Замовнику виписана податкова накладна № 134 від 30.09.2009 року за проектні роботи по вул. Расковой, 7а, на суму 92000 грн. у тому числі ПДВ в сумі 15333,33 грн.

19 березня 2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентхауз".

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 354/16/32065488 від 19.03.2012 року про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2009 року та встановлені наступні порушення пп. 200.1, ст. 200.2 та пп. 201.8 ст. 201.8 Податкового кодексу України.

Згідно вищевказаного акту перевіркою встановлено, що ТОВ "Пентхауз" в декларацію з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2009 року, вх.№102098 від 04.11.2009 року було включено до податкового кредиту підприємство ПП "Завод-Строймаркет-07" на суму 76665 грн., у тому числі ПДВ 15333,00 грн.

Також зазначено, що вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 20.12.2010 року по справі №1-1147/10 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, ОСОБА_2, який є засновником та директором ПП "Завод-Строймаркет-07", тому відповідно до ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України правочин з продажу та придбання товарів, укладений з ПП "Завод-Строймаркет-07" суперечить положенням ЦК України, іншим нормативно-правовим актам, моральним засадам суспільства, що є підставою для збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 15333,00 грн. згідно пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 та пп. 201.8 ст. 201.8 Податкового кодексу України, введеного в дію Законом № 2755 від 02.12.2010 року.

26 квітня 2012 року Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та підпунктом "б" п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004251600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19166,00 грн. у тому числі 15333,00 грн. за основним платежем, та 3833,00 грн. штрафні санкції.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з ПП "Завод-Строймаркет-07", або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Щодо посилання відповідача на те, що директора ПП "Завод-Строймаркет-07" ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального Кодексу України, тобто ПП "Завод-Строймаркет-07" є фіктивним.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 20.12.2010 року встановлено вину відповідної фізичної особи ОСОБА_2, але не встановлено період фіктивного підприємництва ПП "Завод-Строймаркет-07" та не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ТОВ "Пентхауз" та ПП "Завод-Строймаркет-07", незаконність діяльності саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентхауз" у відносинах із зазначеним підприємством, зазначений вирок не місить юридичної оцінки укладених спірних правочинів поставки між ТОВ "Пентхауз" та ПП "Завод-Строймаркет-07".

Таким чином, колегія суддів не приймає зазначене рішення, у якості належного доказу неправомірності дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентхауз".

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлюють обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби за формою "Р" від 26.04.2012 року № 0004251600.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5798/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5798/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентхауз" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Л.В.Губська

О.О.Шишов