Рішення № 26854056, 19.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.12 Справа№ 5015/3293/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш", м.Дубляни Жовківського району Львівської області

про: стягнення 196 264,68 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Лазоренко І.В. -представник (довіреність №2 від 03.01.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 19.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" (м.Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш" (м.Дубляни Жовківського району Львівської області) про стягнення 196 264,68 грн., з яких: 181 194 грн.- основний борг та 15 070,55 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовуються неналежним виконання відповідачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу №869 від 20.06.2008 р.

Ухвалою суду від 07.08.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2012 р.

Розгляд справи було відкладено з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 27.09.2012 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 16.10.2012р. оголошувалась перерва до 19.10.2012р.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання забезпечив, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відмовляється від стягнення заборгованості за рахунками №С- 00051987 від 21.09.2009 р. на суму 970,22 грн. та №с-00068338 від 28.12.2009р. на сму 9 817,50 грн. та 3% річних нарахованих по зазначеним рахункам на суму 820,88 грн., всього сума зменшення позовних вимог складає 11 608,60 грн. У поданій заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 170 406,41 грн. основного боргу та 14 249,67 грн.-3%. Дана заява прийнята судом до розгляду. Крім того, на виконання вимог суду надав докази направлення рахунків (по яких стягується заборгованість) відповідачу.

Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача вимог ухвали суду від 07.08.2012 р. не виконав, мотивованого відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні заперечив правильність розрахунку відповідачем суми позову. Власного контррозрахунку вказаної суми відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" (далі-позивач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш" (далі- відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №869 (далі-договір).

Позивачем надано послуги згідно з умовами договору ФЛ №869 в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме позивачем на підставі замовлень та згідно актів приймання-передачі були надані наступні транспортні засоби:

- Volkswagen Crafter Casten 35, шасі № WV1ZZZ2EZ86039671, реєстраціцний №

АА0865НО;

- Hyundai HD-65 шасі № KMFGE17LP7C076274, реєстраційний № АА0786НО;

- Volkswagen Crafter Casten 50 2.5 I TDI, шасі № WV1ZZZ2EZ86045441 реєстраційний

№ АА8319HT;

- Volkswagen Caddy 2 000, шасі № WV1ZZZ2KZ8X149128, реєстраційний №АА8317HT;

- Volkswagen Caddy 2 000, шасі № WV1ZZZ2KZ8X155749, реєстраційний №АА8317HT.

Відповідно до п.5.1. договору, за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізигових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.

Згідно п.2 даного договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з замовленням на ТЗ.

Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.(п.3 даного договору).

Відповідно до п.4.1. лізингодавець зобов'язався придбати ТЗ згідно замовлення на ТЗ і надає ТЗ в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем.

За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Якщо вартість ТЗ до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється постачальником ТЗ, то лізингодавець має право скоригувати пропорційно такій зміні вартість ТЗ, за якою цей ТЗ передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів.Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, які підписуються сторонами.Підписання актів обома сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт.(п. 5.1. даного договору).

Згідно п.5.2. договору, лізингові платежі включають:

суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;

комісію лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ;

інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Сторонами договору ФЛ №869 було підписано плани лізингу №869/001 від 20.06.2008 року, №869/003 від 20.06.2008 року , №869/004 від 18.09.2008 року, №869/005 від 18.09.2008 року , №869/006 від 18.09.2008 року із наступними змінами, якими встановлено, що лізингові за наступний місяць сплачуються не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі виставлених лізингодавцем рахунків.

Пунктом 5.8 договору фінансового лізингу (з урахуванням змін, внесених до цього пункту додатковою угодою № 2 від 06.04.2009 року) передбачено, що оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях; кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у такому порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу, сплачується в сумі, зазначеній у Плані лізингу, а комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб розраховується щомісяця за встановленою у договорі формулою, виходячи із розмірів комісії лізингодавця за поточний місяць, комісії лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу, лізингового платежу за відповідний місяць згідно Плану лізингу та коефіцієнта зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному Плані лізингу, за даними Української міжбанківської валютної біржі поділений на курс валюти, зазначений у відповідному Плані лізингу.

Поряд з цим, у п. 5.9 даного договору сторони узгодили, що комісія лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості об'єкта лізингу.

У п. 16.1 договору фінансового лізингу встановлена відповідальність лізингоодержувача за порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, у вигляді сплати лізингодавцю пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно до п. 7.16. договору лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також, платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізинговихї платежів.

В порушення відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №869 він не здійснював сплату лізингових платежів належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 112 551,93 грн., в зв'язку з чим позивач розірвав договір в односторонньому порядку відповідно до п.8.4 та п. 13.4 договору, та 25 листопада 2009 р. вилучив транспортні засоби у відповідача.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" , фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу №869 від 20.06.2008 р. належним чином не виконує свої зобов'язання, наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в загальному розмірі 170 406,41 грн. за період з серпня 2009р. по листопад 2009р. Відповідач, заперечуючи в процесі розгляду даної справи розмір цієї заборгованості, не надав суду жодних платіжних документів про перерахування ним коштів на оплату лізингових платежів по договору фінансового лізингу № 869 від 20.06.2008 року за спірний період.

Додатково слід зазначити, що позивачем щомісяця виставлялись відповідачу до оплати за користування п'ятьма транспортними засобами два рахунки-фактури, один з яких містив суми, які відшкодовували частину вартості транспортних засобів окремо по кожному із п'яти Планів лізингу, при цьому, розмір кожної із сум, вказаних у цьому рахунку-фактурі, відповідав сумам, вказаним у відповідних Планах лізингу. Другий рахунок-фактура включав комісію лізингодавця, розраховану за формулою, вказаною у п. 5.8 договору фінансового лізингу, окремо по кожному із п'яти наданих у лізинг транспортних засобів. У зв'язку із зміною курсу гривні стосовно долара США розмір комісії лізингодавця за відповідний період (місяць) змінювався (збільшувався) по відношенню до розміру комісії, який був передбачений у відповідному Плані лізингу. Окрім того, відповідно до п. 5.9 договору фінансового лізингу розмір комісії лізингодавця збільшувався на суму ПДВ, що нараховувалось на частину комісії, яка перевищувала подвійну облікову ставку НБУ, розраховану за відповідний період від вартості кожного транспортного засобу, у зв'язку з чим рахунки-фактури на оплату комісій лізингодавця включали суми, які не обкладались податком на додану вартість, та суми, які таким податком обкладались.

Відповідно до „ не є об'єктом оподаткування за цим Законом, зокрема, нарахування та сплата процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу. З наведеного положення Закону вбачається, що та частина комісії лізингодавця, яка не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, податком на додану вартість не обкладається, а сума комісії, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування комісії за відповідний проміжок часу, оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20%. При цьому, комісія лізингодавця в межах подвійної облікової ставки НБУ розраховується щомісячно у зв'язку із зміною кількості днів в році, місяці, облікової ставки НБУ.

На підставі вищевказаного позивачем щомісяця розраховувалась комісія окремо по кожному транспортному засобу за встановленою у договорі формулою і, одночасно, визначалась сума комісії в межах подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період. На різницю між сумами цих комісій у випадку її наявності нараховувалося ПДВ, яке включалося до складу комісії лізингодавця, нарахованої за відповідний період. Таким чином, у деяких рахунках-фактурах на оплату комісій за спірний період позивачем відображалася сума комісії, розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ, яка не обкладалась ПДВ, та сума комісії, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ, яка оподатковувалася ПДВ за ставкою 20%. Відтак, наявність в деяких рахунках-фактурах за спірних період двох сум комісії, розрахованої за відповідний період за користування одним транспортним засобом, було наслідком нарахування податку на додану вартість на ту частину комісії, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування комісії за відповідний проміжок часу. При цьому, включення до складу лізингового платежу, що підлягав щомісячно до сплати відповідачем, нарахованої суми ПДВ передбачено п. 5.2 договору фінансового лізингу та не суперечить ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг„.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 14 249,67 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати лізингових платежів згідно з договорами фінансового лізингу №869 від 20.06.2008 р., у зв'язку з чим суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш" (80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул. Львівська, 16, ідентифікаційний код 33169349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" (03062, м.Київ, просп. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32774741) 170 406,41 грн. основного боргу, 14 249,67 грн. -3% річних та 3693,13 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 24.10.2012 р.

Суддя Король М.Р.