Рішення № 26853769, 17.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа№ 5015/3972/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві", м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м.Львів

про стягнення 12 560,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Зулинська І.В. -представник (довіреність № 206.08-12 від 31.08.2012р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" до Державного підприємства "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 12 560,63 грн. з яких 10 200,00 грн. сума основного боргу, 1 683,35 грн. пеня, 227,00 грн. інфляційні втрати та 450,28 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 27.09.2012р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79058 0487016 2 від 28.09.2012р. -вручено 01.10.2012р.

Станом на 17.10.2012р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.09.2011р. між Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (надалі - виконавець) та Державним підприємством "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (надалі -замовник) було укладено договір №677/210/11 на надання науково-технічних послуг (надалі -договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг по розробці і оформленню технічної документації щодо актуалізованих даних для нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Львова станом на 2008р. та постачання її комп'ютерної версії.

Відповідно до п.1.2. договору термін здачі робіт згідно з договором - у відповідності з календарним графіком. Календарним планом робіт (додаток № 2 до договору) встановлено, що строк закінчення робіт - жовтень 2011 року.

За умовами п.2.1. та п.2.2. договору за виконану науково-технічну продукцію відповідно цьому договору замовник перераховує виконавцю згідно з протоколом угоди про договірну ціну 21 000,00 грн., податок на додану вартість 4 200,00 грн., разом -25 200,00 грн. Оплата здійснюється після закінчення роботи в термін не пізніше 5 днів після підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції.

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору сторони передбачили, що по закінченню робіт виконавець подає замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції та виготовлену продукцію у відповідності до технічних вимог. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт та звітних документів повинен направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт.

31.10.2011р. ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" та ДП "Львівський науково-дослідний інститут землеустрою" оформили та підписали акт здачі-приймання науково-технічної продукції №947, згідно якого позивач надав послуги по розробці і оформленню технічної документації щодо актуалізованих даних для нормативної грошової оцінки земельних ділянок м.Львова на загальну суму 25 200,00 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виконані роботи не здійснив, відтак, основний борг відповідача перед позивачем за виконані роботи станом на 31.10.2011р. складав 25 200,00 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист від 15.11.2011р. № 514/052-11 з вимогою в найкоротший термін погасити заборгованість за виконані роботи згідно з договором.

Відповідач листами від 28.12.2011р. № 1491 та від 24.01.2012р. № 86 повідомив позивача про неможливість розрахуватися за виконані роботи з причин відсутності у коштів для оплати.

21.01.2012р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору на надання науково-технічних послуг від 01.09.2011р. №677/210/11 (надалі - додаткова угода).

Відповідно до п.1. додаткової угоди до договору замовник визнав, що заборгованість перед виконавцем за належним чином надані послуги по розробці і оформленню технічної документації щодо актуалізованих даних для нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Львова станом на 2008р. та постачання її комп'ютерної версії згідно договору на надання науково-технічних послуг від 01.09.2011р. №677/210/11 станом на 31.01.2012р. становить 25 200,00 грн.

Відповідно до п.2. додаткової угоди до договору замовник зобов'язується сплатити виконавцеві суму заборгованості в розмірі 25 200,00 грн. за наступним графіком: 5 000,00 грн. до 29.02.2012р.; 5 000,00 грн. до 31.03.2012р.; 5 000,00 грн. до 30.04.2012р.; 5 000,00 грн. до 31.05.2012р.; 5 000,00 грн. до 30.06.2012р.

Проте, відповідач свої зобов'язання згідно додаткової угоди виконав частково, сплатив грошові кошти на загальну суму 15 000,00 грн.

30.07.2012р. ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" звернулося до ДП "Львівський інститут землеустрою" з претензією №178.07-12 щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених додатковою угодою. Однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за виконані роботи станом на 24.09.2012р. (дата подання позовної заяви) складає 10 200,00 грн.

Позивач на підставі ч.2 ст.343 ГК України та ч.2 ст.551 ЦК України нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 683,35 грн.

Крім того, позивач згідно ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 227,00 грн. інфляційних втрат та 450,28 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 12 560,63 грн. з яких 10 200,00 грн. сума основного боргу, 1 683,35 грн. пеня, 227,00 грн. інфляційні втрати та 450,28 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір №677/210/11 на надання науково-технічних послуг, містить ознаки договору підряду на надання науково-технічних послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №677/210/11 на надання науково-технічних послуг підтверджується актом №947 від 31.10.2011р. прийому-здачі виконання робіт (надання послуг) на суму 25 200,00 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін у справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи). Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв»язку із недотриманням відповідачем строків оплати вказаних у п.2.2. договору, сторонами було укладено додаткову угоду про розстрочку сплати боргу.

Відповідно до п.1. додаткової угоди до договору замовник визнав наявність заборгованості в сумі 25 200,00 грн. та згідно п.2 додаткової угоди зобов'язувався сплатити цю суму за наступним графіком: 5 000,00 грн. до 29.02.2012р.; 5 000,00 грн. до 31.03.2012р.; 5 000,00 грн. до 30.04.2012р.; 5 000,00 грн. до 31.05.2012р.; 5 000,00 грн. до 30.06.2012р.

Відповідач свої зобов'язання зі сплати заборгованості виконав частково та сплатив грошові кошти в загальній сумі 15 000,00 грн., що підтверджується виписками банку від 09.02.2012р., 30.03.20012р. та 30.05.2012р.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за надані послуги складає 10 200,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 10 200,00 грн. обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував наявність дефляції за період з 30.03.2012р. по 29.05.2012р. та за період з 30.05.2012р. по 17.09.2012р.

Крім того, як при нарахуванні інфляційних так і при нарахуванні 3% річних позивач невірно визначив періоди прострочення, у зв'язку з частковими оплатами відповідача та використовував округлені значення, що призвело до збільшення суми нарахувань.

Відтак, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, згідно якого інфляційні втрати становлять 110,00 грн. з врахуванням того, що з 06.11.2011р. по 08.02.2012р. інфляційне збільшення суми боргу становить 126,00 грн.; з 09.02.2012р. по 29.03.2012р. інфляційне збільшення суми боргу становить 101,00 грн.; з 30.03.2012р. по 29.05.2012р. інфляційне збільшення суми боргу становить -45,60 грн.; з 30.05.2012р. по 17.09.2012р. інфляційне збільшення суми боргу становить -71,40 грн. (126,00 + 101,00 - 45,60 - 71,40= 110,00 грн.).

Згідно здійсненого судом розрахунку 3% річних до стягнення підлягає 447,81 грн., при цьому за період з 06.11.2011р. по 08.02.2012р. 3% становлять 196,23 грн.; з 09.02.2012р. по 29.03.2012р. 3% становлять 82,78 грн.; з 30.03.2012р. по 29.05.2012р. 3% становлять 76,00 грн.; з 30.05.2012р. по 17.09.2012р. 3% становлять 92,80 грн. (196,23 + 82,78 + 76,00 + 92,80 = 447,81 грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки в укладених між сторонами договорі та додатковій угоді не передбачено нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Отже, у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 683,35 грн. слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

Сплата судових витрат підтверджується платіжним дорученням №2184 від 17.09.2012р. -1 609,50 грн. судового збору, який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 547, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (79058, м.Львів, Галицький район, проспект Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 00702009) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (03037, м.Київ, Соломянський район, вул.Максима Кривоноса, 2А; код ЄДРПОУ 02498180) основний борг в сумі 10 200,00 грн., інфляційні втрати в сумі 110,00 грн., три проценти річних в сумі 447,81 грн. та 1 378,50 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 1 683,35 грн. пені, 117,00 інфляційних втрат та 2,47 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.10.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.