Ухвала суду № 2685329, 23.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-23917/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2008 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялта

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р.

постанову господарського суду АРК від 07.03.2006 року

у справі № 2-19/3394.1-2006А

за позовом ВАТ «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

ВАТ «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0005152301/0 від 27.08.04, №0005182301/0 від 27.08.2004 та спонукання відповідача здійснити коректування лицьового рахунку за податком на прибуток з урахуванням збитків за 2003 рік та 1 квартал 2004 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.06, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006у справі № 2-19/3394.1-2006А, позов відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Ялта-Інтурист" задоволено повністю.

Додатковою постановою в частині позовних вимог про спонукання відповідача здійснити корегування лицьового рахунку за податком на прибуток з урахуванням збитків за 2003 рік та 1 квартал 2004 року провадження по справі припинено.

Не погоджуючись з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. та постановою господарського суду АРК від 07.03.2006 року у справі № 2-19/3394.1-2006А.відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами комплексної документальної перевірки дотримання ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.03 по 31.03.04 складено акт №242/231/02573711, відповідно до якого відповідач встановив порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями), ст.2, 5, 7 Закону України «Про плату за землю», п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.00 № 2181), п.2.9 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.3 ст.7, ст.. 12 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 ст.9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 та № 0005182301/0 від 27.08.04.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0005182301/0 від 27.08.04 до позивача за порушення вимог податкового законодавства, а саме за порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9, п 5.3, п.5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовані штрафні санкції у сумі 22180,0 грн. та нарахована сума недоїмки по податку на прибуток у сумі 73600,0 грн., а всього нараховано податкових зобов'язань на суму 95780,0 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 до позивача за порушення вимог податкового законодавства, а саме за порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) застосовані штрафні санкції у сумі 377957,0 грн. та нарахована сума недоїмки по ПДВ на суму 755913,0 грн., а всього нараховано податкових зобов'язань на суму 1133870,0 грн.

Судами також встановлено, що спірні операції з купівлі-продажу металопродукції здійснювалися на підставі наступних документів:

- договору купівлі-продажу № ДІС/157 пстм від 01.08.03, що був укладений між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (покупець) та Дочірнє підприємство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" "Донецька Індустріальна Спілка" (далі ДП "ДІС") (постачальником) предметом якого є постачання металопродукції.

- договір постачання № 2002-297/1 пст від 02.09.02 між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (покупець) та Корпорацією "ІСД" (постачальник) предметом якого є постачання металопродукції.

- договір комісії № 2003-1997/27 КМС від 01.08.03 між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (комітент) та Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (комісіонер) відповідно до якого Комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента від свого імені і за його рахунок за обумовлену винагороду вчинити продаж продукції на експорт.

Таким чином, як випливає із зазначених договорів ДП "ДІС" реалізовував металопродукцію ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" вантажеодержувачем в такому випадку був Комісіонер, тобто Корпорація "ІСД", а кінцевим споживачем -нерезидент. Враховуючи такий порядок постачання суд не вбачає порушення в тому, що в товаротранспортних документах (залізничних квитанціях), наданих для перевірки ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" не зазначено як отримувач товару, оскільки відповідно до договору комісії за дорученням комітента (ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист") отримував товар комісіонер (Корпорація "ІСД") який і відображений у відповідних документах.

Крім того, відповідно до висновків акту перевірки встановлено відсутність у позивача документів, що свідчать про факт отримання металопродукції, а саме: довіреностей на отримання товару, прибуткові накладні на металопродукцію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки відповідача про завищення позивачем суми валових видатків в розмірі 4535480,23 грн. в зв'язку з включенням в валові витрати видатків на придбання металопродукції, що стали підставою для визначення суми заниження позивачем податку на прибуток, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) до складу валових витрат враховуються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 №283).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) виплату винагороди або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визначаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З квитанцій про прийом вантажу наданих для перевірки вбачається, що отримувачем вантажу є Корпорація "ІСД", яка відповідно до договору комісії є комісіонером, і за дорученням комітента здійснює продаж товару. Таким чином зазначені витрати - є валовими витратами позивача, оскільки є витратами на придбання товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Порядок податкового обліку валових витрат для визначення прибутку, який оподатковується, встановлений виключно ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відсутність прибуткових накладних від постачальників металопродукції або довіреностей на отримання придбаних товарів не можливо кваліфікувати як порушення позивачем п.5.1 та п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) оскільки від імені і за рахунок ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист» діяв його комісіонер - Корпорація «ІСД».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що вартість металопродукції віднесена до складу валових витрат ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" без фактичного придбання товару, а також без фактичної оплати за товар. Відповідно, продавцями металопродукції податкові накладні виписані без настання однієї з необхідних подій - відвантаження товару або оплати за товар, тобто з порушенням абз. б) п.п. 7.2.1. та п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", невідповідність дати виписування податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Придбання металопродукції ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист» підтверджується податковими накладними постачальників - ДП «ДІС» та Корпорації «ІСД». Відповідно право ВАТ «г/к «Ялта - Інтурист» на валові витрати та на податковий кредит по ПДВ згідно з вимогами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 № 283) підтверджується розрахунковими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, висновки про завищення ВАТ «г/к «Ялта - Інтурист» валових витрат у результаті необґрунтованого включення до їх складу вартості фактично не отриманої металопродукції, викладені Державною податковою інспекцією в м. Ялта у акті комплексної документальної перевірки № 242/231/02573711 від 25.08.04 не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

Згідно із п.4 Прикінцевих положень Цивільний кодекс України (у редакції від 16.01.03) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із п.4 Прикінцевих положень Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.03) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно з ст.151 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) в силу зобов'язання одна особа зобов'язана виконати на користь іншої особи певні дії. Зобов'язання виникають із договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63).

Згідно із ст.154 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не вимагалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений, як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. На підтвердження існування фактичних договірних відносин між ДП "ДІС" та ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" позивачем суду були надані лист-оферта (№ 767/1084 від 04.03.03) від ДП "ДІС" до ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" щодо постачання металопродукції та лист-акцепт (№436/03-1 від 08.04.03) від ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" до ДП "ДІС" щодо погодження проведення такої поставки Також, на підтвердження існування фактичних договірних відносин між Корпорацією "ІСД" та ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" позивачем були надані суду лист-оферта (№ 442/03-1 від 08.04.03) від ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" до Корпорації "ІСД" яким дається доручення Корпорації «ІСД», як комісіонеру, на проведення відповідної маркетингової роботи, пошуку покупця на продукцію та відвантаження її на експорт та лист-акцепт (№337/0418-01-фин від 18.04.03) від Корпорації "ІСД" щодо погодження здійснення таких функцій. Керуючись вищенаведеними нормами Цивільного кодексу Украєни (в редакції від 18.07.63) та на підставі наданих листів суд вважає, що в даному випадку дійсно мали місце фактичні договірні відносини між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" та ДП "ДІС", а також між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" та Корпорацією "ІСД" які стали підставою для проведення поставок та виконання функцій комісіонера до укладення договорів.

Згідно із ст.4 Закону України "Про власність" (від 07.02.91 № 697 із змінами та доповненнями), який діяв на момент здійснення операцій по купівлі-продажу металопродукції, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Згідно з ст.395 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Згідно з ст.398 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1. даного ж закону передбачено «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». На підставі п.2 розділу 2 "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення». Для перевірки позивачем були надані специфікації товару, акти приймання передачі, рахунки-фактури, залізничні квитанції та сертифікати якості, що підтверджували наявність факту поставки товару позивачу за договорами поставки № 2002-297/1 пст від 02.09.02 та № ДІС/157 пстм від 01.08.03. Виходячи з вищенаведеного суд робить висновок, що операції по придбанню металопродукції відображені в бухгалтерському обліку ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист» цілком підтверджені первинними документами, а тому не вбачає в даному випадку порушення п. 2. розділу 2, п. 3.2. розділу З "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" та п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що не вбачається порушення в тому, що зазначені операції зкупівлі-продажу металопродукції були здійснені за участі комісіонера, який і був відображений в усіх первинних документах оскільки власником металопродукції з моменту її передачі від постачальників до експортування залишалося ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист". Ігнорування відповідачем, в даному випадку, норм Цивільного кодексу України, який регулює відносини що виникають за договором комісії є безпідставним і таким, що порушує права позивача.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Ялтазадоволенню не підлягає, а ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. та постанова господарського суду АРК від 07.03.2006 року у справі № 2-19/3394.1-2006А залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялтазалишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. та постанову господарського суду АРК від 07.03.2006 року у справі № 2-19/3394.1-2006А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О. Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар А.О.Патюк