Рішення № 26852995, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа№ 5015/4170/12

За позовом: Селянсько-фермерського господарства «Колос», с.Вузлове Радехівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», с.Стоянів Радехівського району Львівської області

про стягнення 156 103,43грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

За участю представників сторін:

від позивача -Безвенюк В.В. -представник ( довіреність від 05.10.2012р)

від відповідача - не з»явився

Права та обов»язким сторін , передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Селянсько-фермерське господарство «Колос», с.Вузлове Радехівського району Львівської області, звернулось з позовом до відповідача,Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», с.Стоянів Радехівського району Львівської області, про стягнення 156 103,43грн. заборгованості, у тому числі :170000,90 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3177,70 грн., 7925,73 грн. пені. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача судові витрати по справі.

Окрім того, просить винести ухвалу про забезпечення позову згідно заяви позивача, вих.№18/10 від 04 жовтня 2012 року про забезпечення позову.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.10.2012 року, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.10.2012 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав 09.10.2012 року, а відповідач -11.10.2012 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

18.10.2012 р за вх.№23432/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від ТзОВ «Стоянівнасіння» відзиву вих.№114 від 17 жовтня 2012 року на позовну заяву СФГ «Колос»про стягнення 156103,43 грн.

18.10.12 р за вх.№234311/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від позивача ( СФГ «Колос») супровідного листа вих.№22/10 від 17.10.2012 року, в додаток до якого , на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2012 року про порушення провадження у справі, позивач надав до справи : письмове підтвердження суми заборгованості по заявлених вимогах ; письмове повідомлення про відсутність інших судових проваджень та рішень по цьому спору; оригінали витягів з ЄДР про позивача та відповідача; оригінал довіреності на представника ФГ «Колос».

23.10.12 р за вх.№23823/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від позивача Заяви вих.№б/н від 23.10.2012 року про відмову від заяви про забезпечення позову від 04 жовтня 2012 року №18/10. Зважаючи на те, що відповідач після порушення провадження у справі №5015/4170/12 частково погасив основний борг та у відзиві від 17 жовтня 2012 року №114 (зареєстрованому у суді 18.10.2012 року), визнає залишок основного боргу та 3 % річних, позивач у зазначеній заяві повідомляє суд про відмову від заяви №18/10 про забезпечення позову, направленої до суду 04 жовтня 2012 року.

В судове засідання 23.10.2012 року позивач забезпечив явку повноважного представника, який підтвердив часткове погашення основного боргу ( в сумі 60000,00 грн) відповідачем після порушення провадження у справі, відтак в сумі погашеного боргу просить провадження у справі припинити; залишок основного боргу складає 85000,00 грн і в цій сумі просить позов задоволити. Стверджує, що між сторонами укладено договір №25/06 , предметом якого була купівля-продаж зерна кукурудзи. Зобов»язання за договором позивач виконав, поставивши відповідачу товару на загальну суму 942863,40 грн, що підтверджується видатковою накладною та актом приймання-передачі товару. Стверджує, що зобов»язання за договором щодо оплати отриманого товару відповідач повинен був виконати повністю до 27.06.2012 року, однак виконав частково, сплативши лише 797663,40 грн станом на 04.10.2012 року; борг склав на зазначену дату (яка є і датою поступлення позовної заяви до суду), - 145 000,00 грн. У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за весь час прострочення виконання зобов»язання 3% річних в сумі 3177,70 грн. Покликаючись на розділ 5 договору, на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», на п.6 ст.231 ГК України позивач нарахував відповідачу 7925,73 грн. пені.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. У відзиві, який поступив до суду 18.10.12 р, просить розглядати справу без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами. У відзиві відповідач підтверджує факт укладення між ним і позивачем договору №25/06 від 20.06.2012 року та виконання позивачем перед відповідачем зобов»язань за цим договором повністю ( підтверджує, що товар поставлений позивачем відповідачу на загальну суму 942863,40 грн., що підтверджується первинними документами, зазначеними у позовній заяві). Відповідач пояснює, що зважаючи на складне фінансове становище не зміг виконати зобов»язання по оплаті товару у встановлений строк. Стверджує про часткове погашення боргу в сумі 60000,00 грн, визнає станом на 17 жовтня 2012 року, залишок основного боргу в сумі 85000,00 грн. повністю. Окрім того, відповідач визнає вимогу позивача про стягнення 3% річних в сумі 3177,70 грн повністю. Заперечує повністю проти вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 7925,73 грн. як такої, що не відповідає умовам договору.

До відзиву відповідач долучив копію Акту звірки взаєморозрахунків , згідно якого сторони погодили наявність, станом на 17.10.2012 року, основного боргу за поставлений за договором товар в сумі 85000,00 грн.

Судом створено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі , необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи обставини , наведені відповідачем у відзиві, оцінивши докази в їх сукупності згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння»(покупець) та Селянсько-фермерським господарством «Колос» (продавець) 20 червня 2012 року укладено договір №25/06.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов»язується передати у власність покупця, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи ( надалі-товар) в кількості 570 тонн.

Ціна кукурудзи складає 1660,00 грн за 1 тонну, в тому числі ПДВ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, оплата вартості товару, що поставляється відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після отримання всіх необхідних облікових документів від останнього ( рахунок, видаткова накладна, податкова накладна).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними умов даного договору (п.7.1).

На виконання умов зазначеного договору позивач (СФГ «Колос»поставило відповідачу (ТзОВ «Стоянівнасіння») товар ( кукурудзу) в кількості 567,990 тонн, загальною вартістю (з ПДВ) 942 863,40 грн. Зазначене підтверджується видатковою накладною №12 від 20 червня 2012 року, Актом приймання-передачі продукції за кількістю та якістю від 20 червня 2012 року, які підписані покупцем і продавцем та завірені гербовими печатками юридичних осіб.

21 червня 2012 року позивач вручив відповідачу Вимогу про виконання боржником обов»язку в порядку ч.2 ст.530 ЦК України у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги.

До звернення позивача із позовом до суду, відповідач частково провів розрахунок з позивачем за отриманий товар, а саме , платіжними дорученнями: №658 від 11.07.2012 р у сумі 284480,50 грн.; №678 від 13.07.2012 р в сумі 100000,00 грн.; №718 від 23.07.2012 р в сумі 100000,00 грн.; №744 від 24.07.2012 р в сумі 158382,90 грн. ; №805 від 01.08.2012 р в сумі 100000,00 грн.; №1031 від 18.09.2012 р в сумі 30 000,00 грн. ; №1102 від 02.10.2012 р в сумі 25000,00 грн. Разом :797 663,40 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду (04.10.2012 року) сума основного боргу складала 145 000,00 грн. Зазначене визнається відповідачем.

Після порушення провадження у справі: 09.10.2012р. (пл.дорученням №1125 на суму 30000,00 грн.) і 17.10.2012 р (пл.дорученням №1154 на суму 30000,00 грн.) відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 60000,00 грн., що відслідковується також у Акті звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 17.10.2012 року. Відтак, після перерахування відповідачем коштів в сумі 60000,00 грн., залишок основного боргу склав 85 000,00 грн.

Відповідач визнає залишок основного боргу в сумі 85000,00 грн. повністю.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3 % річних ( за період: 27.06.2012 р - 04.10.12 р) у сумі 3177,70 грн. ( розрахунок додається ).

Відповідач визнає вимогу позивача про стягнення 3% річних у сумі 3 177,70 грн. повністю.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені. Пеня у розмірі 7925,73 грн нарахована позивачем за період : 27.06.2012 р -04.10.2012 року, виходячи з умов р.5 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», п.5 ст.231 ГК України.

Відповідач повністю заперечує вимогу позивача про стягнення пені як таку , що не відповідає умовам договору.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

20 червня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір №25/06. Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, позивач свої зобов»язання за договором виконав повністю: в період дії договору поставив відповідачу товар ( кукурудзу), вартістю 942 863,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №12 від 20 червня 2012 року та Актом приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 20 червня 2012 року №11. Відповідач товар прийняв, про що свідчать перелічені вище, підписані повноважними представниками сторін та завірені їх печатками видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, акт звірки взаєморозрахунків за договором .

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір від 20.06.2012 року №25/06 є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов»язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України ( Такої позиції притримується Вищий господарський суд України у Постанові від 21.04.2011 №9/252-10).

Позивач вживав заходів до врегулювання спору в досудовому порядку. З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2012 року позивач вручив вимогу провести повний розрахунок за товар у семиденний строк від дня пред»явлення цієї вимоги. Відповідач у відзиві пояснює , що не зміг виконати зобов»язання по оплаті товару у встановлений строк у зв»язку із складним фінансовим становищем.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 60000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу перед позивачем. Оскільки в цій частині предмет спору відсутній, провадження у справі підлягає припиненню. Залишок боргу складає 85000,00 грн., визнається відповідачем, підтверджується позивачем. Відповідно , в частині вимоги про стягнення основного боргу підлягає до стягнення 85000,00 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання ( ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У договорі від 20 червня 2012 року №20/06 сторони не погодили такий вид відповідальності за порушення грошового зобов»язання як пеня , не встановили за спільною згодою розміру пені.

Позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволеню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 3177,70 грн.

Позивач відмовився від заяви про забезпечення позову. Відповідно, розгляд заяви по суті є недоцільним. Заява , зважаючи на волевиявлення позивача, задоволенню не підлягає . У пункті 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р №6 «Про судове рішення», вказано : «Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову ( статті 67,68 ГПК ), відстрочку або розстрочку виконання рішення ( стаття 121 ГПК)».

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог та із врахуванням часткового погашення основного боргу після порушення провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44, 49,75,80, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння»(вул.І.Франка,85, с.Стоянів, Радехівського району Львівської області,80220; код ЄДРПОУ 02778330) на користь Селянсько-фермерського господарства «Колос»( вул.Львівська, буд.16, село Вузлове, Радехівський район , Львівська область , 80252; код ЄДРПОУ 22359612) 85 000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3 177,50 грн, 2963,57 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Припинити провадження в частині вимоги про стягнення 60000,00 грн. основного боргу.

5. Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення 7925,73 грн.

В судовому засіданні 23.10.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 27.10.12 р та 28.10.12 р, підписано 29.10.2012 р.

Суддя Кітаєва С.Б.