Рішення № 26852843, 22.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.12 справа № 5015/3631/12

за позовом: приватного підприємства «Гарантспецбуд»

до відповідача: приватного підприємства «Мірт»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 267 576,86 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: Федейко А.Ю. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Гарантспецбуд»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Мірт»про стягнення заборгованості; ціна позову 261610грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 03.09.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 50хв. 24.09.2012р.

Перед початком розгляду справи по суті 24.09.2012р. о 11год. 35хв. (згідно запису канцелярії господарського суду Львівської області) Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 267576,86грн. заборгованості (в тому числі 261610грн. основного боргу, 4999,26грн. пені, 967,60грн. 3% річних).

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 24.09.2012р. та від 15.10.2012р.

Представникам Позивача та Відповідача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; письмові пояснення від 22.10.2012р.; копії витягів про включення Сторін в ЄДРПОУ; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; заяву про збільшення розміру позовних вимог від 24.09.2012р. з додатком згідно опису; копію кошторису №1 до Договору, посвідчену представниками обох Сторін в судовому засіданні.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: заяву паро відкладення розгляду справи від 24.09.2012р. (розгляд справи відкладався) та відзив на позовну заяву від 15.10.2012р.

Крім того, 15.10.2012р. в судовому засіданні представниками Відповідача проти позову заперечено; директор ПП «Мірт»заявив, що акт виконаних робіт ним отримано від Відповідача ще весною 2012р., коли точно не пам'ятає, проте, з актом не згоден, оскільки ціни в ньому значно вищі від існуючих в даній галузі.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотанням сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 261610,00 грн. основного боргу.

07 листопада 2011 року між ПП "Мірт" (Генпідрядник) та ПП "Гарантспецбуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №07.11/1 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування дорожнього покриття з мозаїчних бруківок (надалі -роботи) на об'єкті: просп.Свободи, що знаходиться за адресою: м.Львів, просп.Свободи. за завданням Генпідрядника та згідно із проектно -кошторисною документацією, а також зобов'язується передати виконані роботи Генпідряднику у встановлений цим Договором термін.

Згідно з п.4.1 Договору, загальна сума цього Договору визначається на підставі погодженої сторонами Договірної ціни (Додаток №1) і становить 345000грн., в тому числі ПДВ.

При цьому, згідно п.4.3 Договору, вартість (ціна) виконання робіт за цим Договором, порядок її визначення визначаються у Додатку №1 до цього Договору.

Сторонами 07.11.2011р. підписано кошторис №1 на проведення робіт та надання послуг (Додаток №1 до Договору), відповідно до якого, Позивач брав на себе зобов'язання щодо влаштування дорожнього покриття з мозаїчних бруківок кількістю 3000м2, за ціною 115грн. за м2, загальна вартість робіт та наданих послуг становила 345000грн.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору, не пізніше як за день до початку провадження робіт Відповідач (Генпідрядник) зобов'язаний зробити передоплату (аванс) у розмірі 30% від ціни Договору. Згідно платіжних доручень з відмітками банку про сплату №363 від 08.11.2011р. та №434 від 01.12.2011р. на суму 50000грн. кожна, Відповідачем оплачено за Договором Позивачу 100000грн. авансу; наведене зазначає і Позивач у позовній заяві.

Згідно з п.4.5 Договору, оплата за Договором здійснюється Генпідрядником Субпідряднику на банківський поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт (етапів робіт) Субпідрядником на підставі актів виконаних робіт та довідки про їх вартість; Генпідрядник зобов'язаний здійснити оплату протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість, але не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за тим, за який здійснюється оплата.

29 липня 2012 року ПП "Гарантспецбуд" надіслав ПП "Мірт" супровідний лист із актом №20.12/3 від 16.07.2012 року, в якому зазначались як обсяги виконаних робіт, вид, так і ціна виконаних робіт. на загальну суму 361 610,00 грн. Проте, ПП "Мірт" цього акта ані не підписав, ані не вказав своїх зауважень чи претензій щодо об'ємів та сум, вказаних у ньому.

При цьому суд зазначає, що акт виконаних робіт із зазначенням їх вартості, відповідно до пояснень директора підприємства Відповідача та представника Позивача, вручено Відповідачу ще весною 2012р., проте, доказів вручення чи самого акту Сторонами не представлено.

Враховуючи те, що представники Відповідача у судовому засіданні визнали факт Позивачем робіт, передбачених Договором, не надали суду жодного доказу, який би вказував на те, що роботи виконані неякісно, з недоліками або з порушеннями чинних ДБН України, керуючись ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, суд вважає, що Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання по влаштуванню дорожнього покриття з мозаїчних бруківок на об'єкті: просп. Свободи, що знаходиться за адресою: м. Львів, просп. Свободи, проте Відповідач безпідставно відмовився їх приймати та здійснювати їх оплату.

З врахуванням вищенаведеного та положень п.4.5 Договору, суд приходить до висновку, що першим днем порушення зобов'язання Відповідачем щодо оплати є 11.08.2012 р.

Крім того, беручи до уваги здійснення часткової оплати Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем повної чи часткової оплати за Договором на суму, більшу, ніж 100 000,00 грн., суд зазначає, що станом на час розгляду справи борг Відповідача перед Позивачем становить 245 000,00 грн.

Суд не погоджується з твердженнями Позивача, що розмір основного боргу становить 261610грн., оскільки Позивачем не доведено факт погодження Сторонами зміни обсягів виконання робіт по Договору (п.4.4 Договору) чи підписання будь-яких додаткових договорів, які б змінювали вартість робіт чи ціну Договору. При цьому суд зазначає, що підставою позовних вимог Позивача є невиконання Відповідачем зобов'язань за укладеним Договором, яким визначено ціну договору -345000грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України); згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; при цьому, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази невиконання Позивачем робіт, в об'ємі, погодженому сторонами, не подано жодного доказу, який би вказував на те, що роботи виконані з відступленням від умов Договору, неякісно, з недоліками чи з порушенням будівельних норм та правил, не наведені доводи відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 245000грн., чи здійснення повної чи часткової оплати такого, беручи до уваги наведений в матеріалах справи акт прийняття виконаних робіт, положення Договору, в тому числі щодо узгодження ціни, приймаючи до уваги дані кошторису №1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 261610грн. боргу підлягають до часткового задоволення, а саме стягнення з Відповідача на користь Позивача 245000грн.

При цьому суд зазначає, що наведеним не заперечується факт виконання Позивачем робіт на решту суми 16610грн. (361610-245000-100000), а в частині стягнення 16610грн. суд відмовляє виключно з підстав непередбачення таких Договором, який є підставою позовних вимог.

Щодо стягнення 967,60 грн. 3% річних.

У розрахунку ціни позову Позивач проводить розрахунок 3% річних за період з 11.08.2012р. по 24.09.2012р., при цьому виходячи з суми основного боргу -261610грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, та зважаючи на те, що, як встановлено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, основним боргом за Договором є сума у розмірі 245000грн., перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 906,16грн., в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 4999,26грн. пені.

Згідно п.10.1.2.1 Договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої уми за кожен день прострочення.

Відповідно до проведеного Позивачем розрахунку, пеню Позивач розрахував за період з 11.08.2011р. по 24.09.2012р., виходячи при цьому з розміру основного боргу 261610грн., та застосовуючи величину подвійної ставки НБУ в розмірі 15,5%.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки застосовано невірні вихідні дані в частині величини основного боргу та величини подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за відповідний період.

Так, як встановлено вище в мотивувальній частині рішення суду щодо стягнення основного боргу, розмір основного боргу за Договором становить 245000грн.

Крім того, відповідно до Постанови Постанова НБУ від 21.03.2012 р. N102, з 23.03.2012р. встановлено величину облікової ставки в розмірі 7,5000%, відтак, розмір подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.08.2012р. по 24.09.2012р. становитиме 15%.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до часткового задоволення в розмірі 4530,82грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.10.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.10.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позо задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мірт»(79038, м.Львів, вул.Пасічна, 81, кв.12, ідентифікаційний код 22396799) на користь приватного підприємства «Гарантспецбуд»(79058, м.Львів, вул.Вербова, 15, ідентифікаційний код 36077979) 245000грн. основного боргу, 906,16грн. 3% річних, 4530,82грн. пені, 5008,74грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.