Рішення № 26852601, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа №5015/3527/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба», м.Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 4'929,88 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Настенко О.В. -юрисконсульт (дов.№92 від 02.08.2011р., діє до 31.12.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта»в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба»подано позов до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд»про стягнення заборгованості в сумі 6'570,88 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 11.09.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 23.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4'929,88грн. (в т.ч. 3'804,80 грн. -основного боргу, 290,84 грн. -пені, 293,96 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 540,28 грн. -інфляційні втрати) та судові витрати в сумі 1'641,00 грн.

В судове засідання 23.10.2012р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

11.11.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»(постачальник, позивач по справі) та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд»(покупець, відповідач по справі), було укладено договір №46-ц (надалі по тексту -договір).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 листопада 2010р. (п.10.1 договору).

Відповідно п.1.1 договір постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю цеглу керамічну (надалі -товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п.4.1 договору покупець оплачує поставлений товар в національній валюті України за ціною, передбаченою у специфікації (додаток №1).

Відповідно до п.5.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється щомісяця у безготівкову порядку протягом 5-ти банківських днів після 25-го числа звітного місяця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №0000001313 від 18.11.2009р. на суму 5'434,80 грн. (в т.ч. ПДВ), №0000001321 від 19.11.2009р. на суму 5'434,80 грн. (в т.ч. ПДВ), №0000001401 від 07.12.2009р. на суму 4'734,80 грн. (в т.ч. ПДВ), №0000001471 від 29.12.2009р. на суму 4'200,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки товару на суму 19'804,40 грн., проте, відповідач в порушення договірних зобов'язань оплатив лише 16'000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку та актом звіряння розрахунків, підписаного сторонами.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 293,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 540,28 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

З приводу нарахованих інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така ж позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі №23/466.

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційним і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційний втрат, встановив, що позивач при їх розрахунку допустив математичну помилку, а тому сума інфляційних втрат складає 335,33 грн.

Відповідно до п.11.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент стягнення пені, від суми боргу за кожний день протермінування.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10.01.2002р. та п.11.1 договору позивач нарахував відповідачу 290,84 грн. -пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

З приводу нарахованої пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорі не має вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено ст.232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Натомість, позивач здійснив нарахування пені за період з 31.01.2012р. по 30.07.2012р., тобто, після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на це, проведене нарахування пені суперечить закону та не підлягає до стягнення з відповідача.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, проте відповідач не оплатив повної вартості отриманого товару.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 23.10.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.10.2012р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 193, ч.2 ст.218, ч.6 ст.232, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 610, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд»(79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.238 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01273906) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба»(79000, м.Львів, вул.Липинського, буд.12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26112972) 3'804,80 грн. -основного боргу, 293,96 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 335,33 грн. -інфляційні втрати та 1'609,50 грн. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.