Постанова № 26852268, 17.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2012 року № 2а-3146/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний центр «Транс-Круг» до третя особа Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва : ОСОБА_1провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000741704 від 18 жовтня 2011 року,-ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламний центр «Транс-Круг»(далі за текстом -позивач, ТОВ «РЦ «Транс-Круг») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянської районі м. Києва, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000741704 від 18 жовтня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 11 814,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 19 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про те, що на ТОВ «Рекламний центр «Транс-Круг»без належного оформлення працював громадянин ОСОБА_1, із заробітної плати якого не перераховувався та не сплачувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб, оскільки в відповідач в ході перевірки не встановив ніяких доказів таких правовідносин.

Позивач вказав на те, що керівництво підприємства декілька разів користувалось послугами таксиста на ім'я ОСОБА_1 та розраховувалось з ним власними коштами.

Крім того, на підтвердження своєї позиції позивач зазначав, що в 2011 році підприємство було перевірене Управлінням праці та соціального захисту населення, яке не виявило грубих порушень трудового законодавства на підприємстві.

На підтвердження правомірності своєї позиції позивач посилався на постанову Прокуратури Деснянського району м. Києва по відмову в порушенні кримінальної справи від 30.02.2011 р. та постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2012 р., якою встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-4 «Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи»Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. У запереченнях зазначив про порушення позивачем п. 3.1 - 3.5 ст.3, п. 4.2 - 4.4 ст.4, пп.8.1.1-8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV та пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.11.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що полягало в ухиленні ТОВ «РЦ «Транс-Круг» від оподаткування виплаченої найманій особі заробітної плати, в результаті чого донараховано податок з доходів найманих працівників на суму 9 975,00 грн., в тому числі за 2009 рік 1 050,00 грн., за 2010 рік -6 300,00 грн., за 2011 рік -2 625,00 грн.

Враховуючи вибуття первинного відповідача зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби.

Третя особа по справі -ОСОБА_1 заперечив проти позову, підтримав пояснення відповідача по справі. Третя особа в обґрунтування заперечень пояснив суду, що у період з 2009 по 2011 рік він працював у ТОВ «РЦ «Транс-Круг»водієм на власному автомобілі та отримував заробітну плату в розмірі 3 500,00 грн. При працевлаштуванні ним подавалась підприємству трудова книжка, однак при звільненні з роботи книжка була повернута йому без жодних записів.

Враховуючи неявку відповідача, повідомленого належним чином, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Рекламний центр «Транс-Круг»(код ЄДРПОУ 34635532) зареєстрований Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 30 жовтня 2006 року, що підтверджується Довідкою № 20591/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Рекламний центр «Транс-Круг»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 10.11.2009 року по 01.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 6522/17-04-34635532 від 26 вересня 2011 року (далі за текстом -Акт, Акт перевірки).

18 жовтня 2011 року, на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000741704, яким позивачу за порушення п. 3.1 - 3.5 ст.3, п. 4.2 - 4.4 ст.4, пп.8.1.1-8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV та пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.11.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 11 814,00 грн., з яких 9 975,00 грн. основного платежу та 1 839,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а. с. 6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку та рішенням ДПС України від 10.02.2012 р. № 2477/410-2315 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін (а.с.16-19).

Під час перевірки повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб працівниками органу державної податкової служби встановлено заниження відповідачем податку з доходів фізичних осіб під час виплати доходів громадянину ОСОБА_1 внаслідок неутримання та неперерахування зазначеного податку до бюджету.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що згідно з заявою громадянина ОСОБА_1, останній певний час працював на ТОВ «РЦ «Транс-Круг»водієм та отримував заробітну плату, однак відомості про це до трудової книжки не заносились. На підтвердження своїх слів ОСОБА_1 надав перепустку на ВАТ «Київхімволокно», на території якого знаходиться ТОВ «РЦ «Транс-Круг», та довіреність на отримання товару в автотранспортній компанії «Нова Пошта»від імені ТОВ «РЦ «Транс-Круг», виписану на його ім'я.

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про використання найманої праці ОСОБА_1, при цьому податку з доходів фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувався.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 3.1 - 3.5 ст.3, п. 4.2 - 4.4 ст.4, пп.8.1.1-8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV та пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.11.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 11 814,00 грн. в т.ч. 1 839,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДПІ у Деснянському районі м. Києва надійшла заява громадянина ОСОБА_1 від 18.07.2011 р., в якій він стверджував, що період з 2009 по 2011 рік працював на ТОВ «РЦ «Транс-Круг»на посаді водія-експедитора та отримував заробітну плату в розмірі 3 500,00 грн. Разом з тим, офіційно вказаний громадянин на посаді не значився, записи до трудової книжки не вносилися, податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

На підтвердження своїх слів ОСОБА_1 надав перепустку на територію ВАТ «Київхімволокно», де розташоване ТОВ «РЦ «Транс-Круг», для допуску до приміщення останнього, та довіреність на отримання товару в автотранспортній компанії «Нова Пошта», виписану від імені ТОВ «РЦ «Транс-Круг»на його ім'я.

За результатами розгляду заяви ДПІ було проведено перевірку ТОВ «РЦ «Транс-Круг», під час якої встановлено, що з листопада 2009 по червень 2011 року ТОВ «РЦ «Транс-Круг»виплатило громадянину ОСОБА_1 доходу на загальну суму 9 975,00 грн., однак податку з найманих працівників не утримало та до бюджету не перерахувало.

В судовому засіданні по справі третя особа ОСОБА_1 інформацію, викладену в заяві, поданій до ДПІ, підтвердив. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що дійсно працював на посаді водія у ТОВ «РЦ «Транс-Круг»з 10.11.2009 року по 01.06.2011 року та отримував заробітну плату в розмірі 3 500,00 грн. на місяць, про що розписувався у відомостях. В судовому засіданні ОСОБА_1 також пояснив, що він подавав заяву на прийняття його на посаду водія саме позивачу, вказав на те, що наказ про його призначення був оформлений, однак де він знаходиться на даний час, йому не відомо. При оформленні на роботу він подавав підприємству трудову книжку, однак жодних записів у ній зроблено не було.

Документи, які засвідчують офіційне працевлаштування громадянина ОСОБА_1 на ТОВ «РЦ «Транс-Круг»(наказ на прийняття та звільнення, табель обліку робочого часу, дані у відомостях по нарахуванню заробітної плати тощо) представником позивача по справі надано не було з посиланням на те, що зазначений громадянин на підприємстві не працював.

Директор ТОВ «РЦ «Транс-Круг»ОСОБА_2, будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що громадянина ОСОБА_1 ні він, ні його дружина ОСОБА_3, яка працювала на підприємстві менеджером з зовнішньоекономічної діяльності, на роботу не приймали. З його слів вбачається, що послугами ОСОБА_1 як таксиста він користувався в особистих цілях, оскільки останній постійно знаходився неподалік від підприємства. Зокрема, це були послуги по перевезенню членів родини, отримання посилок на підприємстві «Нова пошта», отримання товарно-матеіральних цінностей на підприємстві, тощо. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 дійсно було виписано пропуск на територію підприємства, що було здійснено з огляду на тривалий характер відносин з останнім.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 підтвердила інформацію про те, що вона та її чоловік ОСОБА_2 користувалися послугами ОСОБА_1 в особистих цілях та за надані послуги ОСОБА_2 розраховувався з ним готівковими коштами.

Суд, надаючи оцінку обставинам справи, враховуючи матеріали перевірки, пояснення третьої особи, свідків по справі та всі наявні докази в їх сукупності приходить до наступних висновків.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", чинного у період виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 889-IV) об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п 17.2 ст. 17 Закону № 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV встановлено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Починаючи з 01 січня 2011 року вказані правовідносини урегульовано Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, з аналізу зазначених норм випливає те, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Розглядаючи справу, суд встановив, що перевірка заяви ОСОБА_1 здійснювалася прокуратурою Деснянського району м. Києва.

На судовий запит прокуратурою Деснянського району м. Києва до Окружного адміністративного суду м. Києва надіслано матеріали наглядового провадження щодо дотримання вимог законодавства про працю посадовими особами ТО «РЦ «Транс-Круг», які містять в тому числі пояснення громадянина ОСОБА_5 (а.с.33), що підтверджують факти, викладені в заяві ОСОБА_1

Відповідно до наданих пояснень, ОСОБА_5 з 03 березня 2008 р. по 22.06.2011 р. працював на посаді макетника на ТОВ «РЦ «Транс-Круг», а громадянин ОСОБА_1 виконував обов'язки водія цього підприємства на власному автомобілі. Зі слів ОСОБА_5 в обов'язки ОСОБА_1 входило виконання вказівок керівництва підприємства, пов'язаних з перевезенням матеріалів, необхідних для виготовлення продукції. Про графік роботи та розмір заробітної плати ОСОБА_1 ОСОБА_5 нічого не відомо, оскільки вони працювали у різних приміщеннях та зустрічалися один раз на день у зв'язку з виробничою необхідністю.

Разом з тим, судом береться до уваги копія довіреності № 08/02 від 08.02.2010 р., виданої від імені ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та скріпленої печаткою підприємства, на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 98). Вказаною довіреністю директор ТОВ «РЦ «Транс-Круг»довіряє ОСОБА_1 отримати товар у транспортній компанії «Нова Пошта». Суд звертає увагу на те, що довіреність була видана саме від імені ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та дійсна з 08 лютого 2010 року та дійсна до 01 липня 2010 року.

Враховується судом в якості доказу по справі також факт існування перепустки на територію ВО «Київхімволокно»для доступу на територію ТОВ «РЦ «Транс-Круг», виданого на ім'я ОСОБА_1, із зазначенням марки та номера автомобіля останнього -Шкода Октавія, д.н. НОМЕР_1 (а.с. 97). Термін дії пропуску становить до 31.12.2011 року, у перепустці міститься фотокартка ОСОБА_1 та посилання на номер наказу ТОВ «РЦ «Транс-Круг».

На думку суду, вказані докази у їх сукупності свідчать про наявність тривалих відносин між ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та ОСОБА_1, а також вказують на використання саме підприємством праці ОСОБА_1 як водія.

Поряд з тим, допитані у судовому засіданні директор ТОВ «РЦ «Транс-Круг»ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що дійсно неодноразово користувалися послугами громадянина ОСОБА_1 як водія та виплачували йому за це грошову винагороду.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність будь-яких відносин (трудових чи з надання послуг) між ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та гр. ОСОБА_1, оскільки такі пояснення спростовуються іншими наявними у справі доказами.

Посилання позивача на той факт, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2012 року по справі № 3-2/2012 р. в діях ОСОБА_2 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом до уваги не приймаються. Як вбачається з цієї постанови, основною підставою, що обґрунтовує відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого с.163-4 КУпАП, в діях ОСОБА_2, є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2011 р., винесена прокуратурою Деснянського району міста Києва. Факт наявності чи відсутності трудових чи цивільно-правовідносин між ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та гр. ОСОБА_1 судом при розгляді вказаної справи не перевірявся.

До того ж, згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки постановою суду було закрито провадження по справі відносно ОСОБА_2 та не встановлено жодних фактів по відношенню до ТОВ «РЦ «Транс-Круг», яке є позивачем у справі, суд вважає, що вказана постанова не звільняє позивача від обов'язку доказування.

З аналогічних підстав не приймається до уваги постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2011 року, винесена прокуратурою Деснянського району м. Києва. У мотивувальній частині постанови помічник прокурора дійшов висновку про відсутність трудових відносин між ТОВ «РЦ «Транс-Круг»та громадянином ОСОБА_1 лише на підставі документів первинного обліку та звітності підприємства, хоча в даному випадку спірним є саме питання про факт роботи останнього на посаді водія без оформлення трудових відносин у відповідності з вимогами чинного законодавства. До того ж вказана обставина не виключає існування між цими сторонами цивільно-правових відносин (договору) та виплати за ним доходу фізичній особі, який в силу п.п. 4.2.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»також підлягає оподаткуванню.

Та обставина, що цей громадянин не був оформлений на роботу офіційно, не впливає на характер відносин, позивач допустив до роботи громадянина, тому вважається що це була усна трудова угода, за якою працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а позивач зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Доводи позивача про те, що вищевказаний працівник виконував роботу за цивільно-правовими угодами, не звільняє підприємство від обов'язку нарахувати, утримати та перерахувати податок до бюджету. Суд вважає, що зміст роботи, що виконувався, не дає підстав для ствердження, що відносини між позивачем та громадянами не є трудовими, оплачувався не результат виконаної роботи, а процес праці, адже відсутні будь - які акти приймання - передачі виконаних робіт, які фіксують конкретний результат.

Посилання позивача на акт перевірки управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 25.08.2011 р., яким встановлено відсутність порушень з боку ТОВ «РЦ «Транс-Круг»в частині розрахунків по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не приймається судом до уваги, оскільки вказаним актом лише встановлено правильність нарахування та утримання страхових внесків стосовно офіційно працевлаштованих працівників.

В свою чергу, утримання та перерахунок підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб із доходу виплаченого працівникам у вигляді заробітної плати навіть без належного оформлення, однак при фактичному допуску до роботи, є обов'язковим.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення свідків та третьої особи, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для винесення податкового повідомлення-рішення.

Документи, що спростовують висновки Акту перевірки, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення суд не вбачає. Позов задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій