Постанова № 26851940, 12.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3494/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі - Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача -Грязона Р.М. за довіреністю; відповідача -Савенко Ю.Н. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління»(надалі за текстом ПВП «ЧШРБУ»), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби (надалі за текстом ДПІ у м. Черкасах) від 20.06.2012р. №0002952301 у зв'язку із збільшенням грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 382379 грн. та штрафними санкціями у сумі 50965 грн. та від 20.06.2012р. №00002962301 у зв'язку із збільшенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611054 грн. та штрафними санкціями у сумі 152764грн.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов просив задовольнити у повному обсязі. Представник позивача вказує на те, що станом на 01.04.2011 року по балансовому рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахується кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед МПП «Понико»за будівельні матеріали на суму 402 400 грн., у тому числі ПДВ 67 066 грн. 67коп. (дата виникнення заборгованості 4 квартал 2008 року). Податковий орган вважає, що ПВП «ЧШРБУ»не включено до складу інших доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємства кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності за II квартал 2011 року в розмірі 402 400 грн. по контрагенту МПП «Понико», порушивши тим самим підпункт 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України. Спростовуючи позицію відповідача, позивач зазначив, що 21 травня 2009 року ПВП «ЧШРБУ»частково здійснено перерахування коштів за будівельні матеріали контрагенту МПП «Понико»у сумі 33 грн. 63 коп., що підтверджується карткою клієнта МПП «Понико»та випискою банку. В акті щодо «дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій», вказано: «порушень вимог ст. 3 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»перевіркою не встановлено. Валютні кошти, що купувалися на міжбанківському валютному ринку України перераховано на адресу нерезидента за призначенням, своєчасно та в повному обсязі». Щодо нікчемності правочинів представник позивача наголосив, що операції мають реальний характер, відображені у обліку, рішення суду про визнання угод недійсними з контрагеном ПП «ФІН»відсутні і вироків стосовно фіктивного підприємництва немає. На підставі зазначених обставин позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 20.06.2012р. №0002952301 та від 20.06.2012р. №00002962301.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечувала, у задоволенні адміністративного позову просила відмовити, посилаючись на те, що станом на початок перевіряємого періоду, а саме: 01.04.2011р. по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»значиться кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед ТОВ «КО «Будівництво та реконструкція»за придбані послуги по будівництву доріг на суму 679 747 грн., у т.ч. ПДВ 113 291 грн. Дата виникнення заборгованості 4 квартал 2008 року. Станом на 31.12.2011р. (кінець перевіряємого періоду) вказана кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед ТОВ «КО «Будівництво та реконструкція», за якою минув строк позовної давності, не усунута та не включена Позивачем до інших доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за II -IV квартали 2011 року. У порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України Позивачем не включено до інших доходів за II квартал 2011 р. безнадійну кредиторську заборгованість за розрахунками з МПП «Понико»у сумі 402 400 грн. (дата припинення 05.04.2011 року). Щодо операцій в іноземній валюті представник відповідача наголошувала, що постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. № 281 «Про затвердження Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті»встановлено, що торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами. Порядок визначення витрат та доходів при здійсненні купівлі/продажу іноземної валюти регулюється п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України. Позивач, перерахувавши кошти за машину для холодного фрезерування у сумі 53 000 євро ( 568 320 грн.70 коп.), а згідно ВМД типу ІМ-40 від 17.10.11 № 11060 вартість машини становить 53 000 євро (583 638 грн. 60 коп.), здійснив господарську операцію в іноземній валюті та повинен був врахувати в інших доходах позитивне значення від перерахунку курсової різниці у сумі 15 318 грн. Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «ФІН»представником відповідача зазначено, що як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, у вересні 2011 року ПВП «ЧШРБУ»придбало у ПП «ФІН»згідно договору купівлі-продажу будівельні матеріали від 01.09.2011 року № 22 - щебінь у кількості 26 100 м3, асфальтобетон у кількості 195 т. на загальну суму 2 190 780 грн., у тому числі 365 130 грн. ПДВ та в жовтні 2011 року згідно договору від 01.10.2011 року № 29 - труби у кількості 207 шт. на загальну суму 835 752 грн., у тому числі 139 292 грн. ПДВ. Вартість отриманих будівельних матеріалів ПВП «ЧШРБУ»віднесено до складу валових витрат в IV кварталі 2011 року у сумі 696 460 грн. На підставі податкових накладних отриманих від ПП «ФІН»позивачем ПВП «ЧШРБУ»включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податок на додану вартість у сумі 365 130 грн. та жовтень 2011 року у сумі 139 292 грн. Представник відповідача зазначила, що позивачем усунуто всі недоліки первинних документів, що виявлено під час перевірки (оскільки надано окремі копії), та наголошувала, що надані для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснених господарських операцій, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит та відповідні валові витрати.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ПВП «ЧШРБУ»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 11.03.2099р. (ідентифікаційний код 03333363).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом -Кодекс №2755-VI).

Відповідно до статті 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Статтею 6 Кодексу №2755-VI передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. За приписами статті 9 Кодексу №2755-VI податок на прибуток і податок на додану вартість належать до загальнодержавних у податковій системі. Згідно статті 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку ПВП «ЧШРБУ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. Результати перевірки відображено відповідачем у акті перевірки від 08.06.2012р. №79/22-11/03333363 (а.с.19-69 Т.1). Перевіркою встановлено порушення: пп. 14.1.11 , пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.153.1.3, пп. 153.1.4 ст.153, п. 150.1 Податкового кодексу України у результаті чого у періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 382 379 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 178 519 грн. та за І квартал 2012 року на суму 203 860 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 970 762 грн.; п. 187.1, ст. 187, пп. 198,2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст.198 , пп. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 611 054 грн., у т.ч. за вересень 2011 року в сумі 365 130 грн., за жовтень 2011 року в сумі 243 184 грн. та за грудень 2011 року в сумі 2 740 грн.; порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2010р. №1246 та порядку ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 180 Кодексу №2755-VI платник ПДВ -будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100348645 (а.с. 43 т. 3).

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу №2755-VI платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI).

Згідно з пп. 135.1-135.4 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Підпунктом 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Кодексу №2755-VI визначено, що до інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У силу вимог п. 138.2. ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: латник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 08.06.2012р. №79/22-11/03333363 (а.с.19-69 Т.1) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012р. №0002952301 (а.с.15 Т.1) та від 15 від 20.06.2012р. №00002962301 (а.с.16 Т.1) про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 344 грн. та з податку на додану вартість у сумі 763 818 грн. відповідно, усього у сумі 1 197 162 грн.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, що встановлено цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або у судовому порядку.

За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони). Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався, за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено заперечення до акту перевірки без задоволення і скарга ПВП «ЧШРБУ»без задоволення, а спірні рішення без змін (а.с. 46-48 Т. 3).

Судом на виконання вимог статті 11 КАС України вжито заходи у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі щодо дослідження доказів в їх сукупності, а за результатами дослідження останніх не виявлено підстав для застосування до позивача відповідальності у повному обсязі стосовно (перевіреного контролюючим органом) періоду за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації з визначення ПДВ у сумі 113 291 грн. і податку на прибуток у сумі 156 341 грн. 81 коп.

Щодо взаємовідносин між ПВП «ЧШРБУ»та ПП «ФІН»суд зазначає, що у акті перевірки ДПІ у м. Черкасах піддає сумніву реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «ФІН»і робить висновок, що ПВП «ЧШРБУ»неправомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податок на додану вартість у сумі 365 130 грн. та за жовтень 2011 року у сумі 139292 грн., а також до складу витрат за ІІ-ІV квартал 2011 року у сумі 696460 грн.

Судом встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося відповідно до умов договору від 01.09.2011р. №22 ПВП «ЧШРБУ»(а.с.70 Т.1) на умовах самовивозу. На виконання договору від 01.10.2011р. №29 (а.с.17 Т.3) продавець поставив покупцю труби у кількості 207 шт. на загальну суму 835 752 грн. у т.ч. ПДВ 139292 грн. Договірні відносини та їх реалізація між ПВП «ЧШРБУ»та ПП «ФІН»підтверджено документами, а саме: за реєстром видаткових накладних і ТТН (а.с. 78-92 Т.3) та видатковими накладними ( по договору №22 - а.с.71, а.с.82, а.с.139, а.с.187, а.с.231 Т.1, а.с.30, а.с.75, а.с.116, а.с.160, а.с.205 Т.2, а.с.76 Т.3, по договору №29 -а.с.18, а.с.21, а.с.24, а.с.28, а.с.33, а.с.35, а.с.37 Т.3), податковими накладними (по договору №22 - а.с.72, а.с.83, а.с.140, а.с.188, а.с.232 Т.1, , а.с.31, а.с.76, а.с.117, а.с. 161, а.с.206 Т.2, а.с.77 Т.3, по договору №29 -а.с.19, а.с.22, а.с.25, а.с.29, а.с.34, а.с.36, а.с.38 Т.3), накладними на передачу товару, товарно-транспортними накладними(по договору №22 - а.с.73-81, а.с.84-138, а.с.141-186, а.с.189-230, а.с.233-254 Т.1; а.с.1-29, а.с.32-74, а.с.77-115, а.с.118-159, а.с.162-204, а.с.207-250 Т.2, а.с.1-16 Т.3; по договору №29 -а.с.20, а.с.23, а.с.26, а.с.27, а.с.30 Т.3), довіреностями на товарно-матеріальні цінності (а.с.31-32, а.с.39 Т.3).

Оскільки в акті перевірки (стор.15) зазначено (а.с.33), що відповідно до товарно-транспортних накладних встановлено, що транспортування всього товару здійснювалося транспортом ПВП «ЧШРБУ»- вантажним автомобілем КРАЗ (д.н.з. 61-15 ЧКП) і зроблено припущення - 26 100 м3 щебеню важать приблизно 36 540 т. (із розрахунку 1 м3 приблизно 1 400 кг), а вантажопідйомність автомобіля КРАЗ - 12 т., то для перевезення зазначеної вище кількості щебеню, водію необхідно було здійснити більше 3 000 рейсів (із розрахунку загального вантажу - 36 540/12 тон = 3 045 рейсів) і при цьому необхідно врахувати: час на подолання відстані від пункту навантаження до пункту розвантаження, час на завантаження -розвантаження ( територія за адресою: м. Черкаси, вул. Промислова, 26 належить ТОВ «Мол-Імпекс»), тому судом з'ясовано, що позивач має зареєстровані інші автомобілі, крім КРАЗ (а.с.150-163 Т.3) та у штаті водіїв (а.с.140-149 Т.3) і перевезення здійснювалось за ТТН (наданими позивачем) із кар'єру с.М.Бузуків до пункту розвантаження м. Черкаси, вул. Східна,4 (а.с.73-81, а.с.84-138, а.с.141-186, а.с.189-230, а.с.233-254 Т.1; а.с.1-29, а.с.32-74, а.с.77-115, а.с.118-159, а.с.162-204, а.с.207-250 Т.2, а.с.1-16 Т.3), за ТТН (наданими представником відповідача) з м. Черкаси, вул. Промислова, 26 до пункту розвантаження м. Черкаси, вул. Смілянська,145 (а.с.118-133 Т.3).

Пункт 187.1 ст.187 Кодексу №2755-VI визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 Кодексу №2755-VI визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. Як вбачається з Акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежного оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, усі вони складені відповідно до законодавства.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів про дослідження відповідачем обставин укладання договору від 01.09.2011р. №22 та договору від 01.10.2011р. №29 щодо предмету правочину, змісту прав та обов'язків сторін щодо розрахунків за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання неправомірно би укладали правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного (стан платника 32503944 -відсутність за місцезнаходженням а.с.32 Т.1), відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину щодо використання території по вул.Промисловій,26 (а.с.33 Т.1), відповідачем до суду не надано. Натомість, перевіряючими в акті перевірки зафіксовано: «згідно бухгалтерського обліку на 31.03.2012р. на ПВП «ЧШРБУ»рахуються залишки ТМЦ, придбаних у ПП «ФІН»на бухгалтерському рахунку 20 «виробничі запаси»у сумі 1825650грн.»(а.с.34 Т.1). За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі за текстом -Кодекс №436-IV). За змістом ст.3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суд зазначає, що за змістом ст. 181 Кодексу №436-IV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що виконання поставки товару відповідно до договорів від 01.09.2011р. №22 та від 01.10.2011р. №29 підтверджується оформленими податковими накладними, видатковими накладними та даними відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку (а.с.40, а.с.102-115 Т.3), претензією про погашення заборгованості (а.с.94 Т.3), виконанням робіт з реконструкції доріг (а.с.164-173 Т.3).

Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, оскільки відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (актів прийому -передач, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, що складено уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкових повідомлень -рішень від 20.06.2012р. №0002952301 та від 20.06.2012р. №00002962301 ДПІ у м. Черкасах про у частині визначення ПВП «ЧШРБУ»грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тільки з огляду на припущення нереальності операцій, неправомірним.

Судом при дослідженні доказів щодо не включення ПВП «ЧШРБУ»до інших доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартал 2011 року кредиторської заборгованості перед МПП «Понико» у сумі 402 400 грн. встановлено наступне. В акті перевірки (а.с.23 Т.1) вказано на те, що станом на 01.04.2011 року по балансовому рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахується кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед МПП «Понико»за будівельні матеріали на суму 402 400 грн., у тому числі ПДВ 67 066 грн. 67 коп. (дата виникнення заборгованості 4 квартал 2008 року). 21 травня 2009 року ПВП «ЧШРБУ»частково здійснило перерахування коштів за будівельні матеріали контрагенту МПП «Понико»у сумі 33 грн. 63 коп., що підтверджується карткою клієнта МПП «Понико»та випискою банку (а.с. 95 Т.3). Оскільки перевірка проведена за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., а проплачено за договором з МПП «Понико»21.05.2009р., то термін давності відліковується з 21.05.2012р., тобто після завершення перевірки, а доказів про обізнаність позивача щодо ліквідації як юридичної особи-банкрута (рішення суду від 31.03.2011р.) МПП «Понико»до суду не надано. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). У податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 08.08.2012р. до складу інших доходів -рядок 03 включено кредиторську заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед МПП «Понико» у сумі 402400грн.(а.с.97-98 Т.3).

Судом встановлено, що в акті перевірки на стор.32 (а.с.50 Т.1) щодо п.3.6 «дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій»вказано: у періоді, що перевірявся ПВП «ЧШРБУ»не здійснювало зовнішньоекономічних операцій, а у висновках щодо встановлених порушень (а.с.51 Т.1) зазначено про порушення пп.153.1.3, пп.153.1.4. ст.153 ПКУ.

За ст.153 «оподаткування операцій особливого виду»ПКУ (153.1.3) - визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку; (153.1.4) - у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Судом досліджено обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 153.1.3. п. 153.1. ст.153 Податкового кодексу України та з'ясовано, що у перевіреному періоді ПВП «ЧШРБУ»не здійснювало операції з купівлі/продажу іноземної валюти за різними курсами, що підтверджується актом перевірки від 08.06.2012р. № 79/22-11/03333363 п.3.5 (а.с.46 Т.1).

Разом з тим, якщо іноземну валюту придбано та перераховано в оплату товарів (робіт, послуг), в погашення заборгованостей в іноземній валюті у звітних періодах до 01.07.2012 р. до дати звітного балансу (протягом одного кварталу), то операція з придбання іноземної валюти з метою визначення об'єкта оподаткування платником податку не відображається. Якщо іноземну валюту придбано та продано або перераховано в оплату товарів (робіт, послуг), в погашення заборгованостей в іноземній валюті у звітних періодах після 01.07.2012 р. до дати звітного балансу (протягом одного кварталу), то до складу доходів або витрат платника податку включається позитивна чи від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом іноземної валюти, визначеної за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату такого придбання.

Згідно з абзацом 1 п. 6 П(С)БО 21, а саме: «сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу». Якщо передоплата відбувається частинами, то відповідно до п. 6 П(С)БО 21: «...у разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності здійснення авансових платежів...». Пп. 153.1.2 ПКУ містить майже таку саму норму, як і П(С)БО 21, а саме його п. 5, де зазначено, що операції в іноземній валюті під час їх первісного визнання відображаються в обліку із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції, тобто на дату, коли визнано запаси у бухобліку. Розрахунки з постачальниками-нерезидентами, які мають погашатися коштами, будуть монетарною статтею у бухобліку. Під монетарними статтями відповідно до п. 4 П(С)БО 21 розуміють статті балансу про кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Ті статті, що не відповідають такому визначенню, є немонетарними статтями. Курсові різниці в бухобліку за монетарними статтями визначаються на дату здійснення розрахунків та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п. 8 П(С)БО 21) відповідно на субрахунках 714 або 945 (84). Відповідно до абзацу 2 пп. 153.1.4 ПКУ «у разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти». Згідно з ПКУ (абзац 4 пп. 153.1.4) з метою саме цього підпункту під балансовою вартістю розуміють гривневий еквівалент валюти з урахуванням офіційного валютного курсу Нацбанку на дату звітного балансу. Судом враховано, що використовується курс НБУ за датою ВМД на дату здійснення операції з придбання імпортованого товару, за який ще не сплачено. Судом встановлено, що за контрактом від 21.09.2011р. №22/09 (а.с.174-177 Т.3) позивач -покупець купив машину для холодного фрезерування за ціною 53000 євро через сім днів після підписання контракту на умовах 100 % попередньої оплати(п.4.2). Згідно виписки банку (а.с.178 Т.3) 23.09.2011р. було проведено за платіжним дорученням №1 (а.с.179 Т.3) оплату у повному обсязі, тобто -53000 євро.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень у повній мірі.

За рішенням від 20.06.2012р. №0002952301 (а.с.15 Т.1) і розрахунку штрафних санкцій (а.с.17 Т.1) визначено: суму податкового зобов'язання за 2-4 квартали 2011р. -178519 грн. (а.с.36 Т.1), 1 квартал 2012р. -203860 грн. (а.с.36 Т.1) і штраф -50965 грн. та від20.06.2012р. №00002962301 (а.с.16 Т.1) і розрахунку штрафних санкцій (а.с.18 Т.1) визначено: суму податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2011р. -365130 грн. (а.с.39 Т.1) та штраф -91283грн., за жовтень 2011р. -243184 грн. (а.с.39 Т.1) та штраф -60796 грн. , за грудень 2011р. -2740 грн. (а.с.37 Т.1) та штраф -685 грн. (а.с.45 Т.1) з урахуванням врахованих перевіркою даних позивача у сумі 9399 грн.(а.с.40 Т.1).

З огляду на викладені вище обставини, відповідачем помилково визначено грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі і ПДВ у сумі 113 291 грн. , отже суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012р. №0002952301 та від 20.06.2012р. №00002962301 підлягають частковому скасуванню.

Судом встановлено, що ПВП «ЧШРБУ»не включено до інших доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартал 2011 року кредиторську заборгованість перед ТОВ «КО «Будівництво та реконструкція»у сумі 679 747 грн. та завищено податковий кредит за жовтень 2011 року у сумі 113291 грн. і прийняття у цій частині податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012р. №0002952301 та від 20.06.2012р. №00002962301 є правомірним, оскільки станом на 01.04.2011 року існує згідно попереднього акту перевірки від 29.06.2011 №1656/23-2/03333363 (а.с.23 Т.1) кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ»перед ТОВ «КО «Будівництво та реконструкція»за придбані послуги по будівництву доріг у сумі 679 747 грн., у т.ч. ПДВ 113 291 грн. Доказів про погашення кредиторскої заборгованості, компенсації отриманих послуг чи включення до інших доходів в податковій звітності, оскільки сплинув строк позовної давності, що передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, до суду не надано.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо кредиторської заборгованості перед ТОВ «КО «Будівництво та реконструкція»підлягають до часткового задоволення з податку на прибуток у сумі 226037 грн.19 коп. = 382379-156341грн.81коп. (679 747 грн. х23%)(а.с.15 Т.1) та з огляду на завищений податковий кредит за жовтень 2011 року у сумі 113291 грн.: ПДВ 611054(а.с.16 Т.1) -113291 = 497763 грн. і штрафної санкції у сумі 124441 грн.25 коп. = 152764 - 28322 грн.75 коп. (113291х 25%).

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. № 2747-IV якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку із цим, судом враховано, що судовий збір сплачено у сумі 2146 грн. (а.с.13 Т.1) і загальна сума позовних вимог складає 1197162 грн., а сума задоволених вимог 899206 грн. 44 коп., тому підлягає до стягнення з бюджету 1611 грн.89 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 20.06.2012р. №0002952301 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 226 037 (двісті двадцять шість тисяч тридцять сім) грн. 19 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 50 965 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 20.06.2012р. №00002962301 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 497 763 ( чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 124 441 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сорок одна) грн. 25 коп.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» (18000, м. Черкаси, вул. Східна, 4, ідентифікаційний код 03333363) судові витрати із сплати судового збору у сумі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 89 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова