Постанова № 26851808, 15.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 жовтня 2012 року 15 год. 19 хв. № 2а-9327/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Делікатного І.М., представника відповідача Жукової В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 15 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 липня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 лютого 2012 року № 0000262302 про сплату податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у розмірі 272167,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24792,75 грн., а також № 0000272302 про сплату податку на прибуток у розмірі 312991,00 грн. (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Ухвалою суду від 24 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16 серпня 2012 року представник позивача надав суду письмову заяву про зміну предмету позову, а саме про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а також письмову заяву про витребування доказів, які судом прийнято до розгляду та вирішення.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 серпня 2012 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 18 вересня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 27 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2012 року № 100/23-2/37509207 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Інфосервіском" (також далі за текстом - ТОВ "Інфосервіском") за період: червень, серпень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 312991,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 198950,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року - 114041,00 грн., чим порушено п. 138.1 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), а також заниження позивачем ПДВ у розмірі 272167,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 173000,00 грн. та за серпень 2011 року - 99167,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України.

Перевірку проведено на підставі оформленого відповідачем наказу від 24 січня 2012 року № 169 та згідно зі ст.ст. 20, 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

На підставі акту перевірки, 27 лютого 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення № 0000262302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 272167,00 грн. за основним платежем та у розмірі 24792,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000272302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 312991,00 грн. за основним платежем.

Суд погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача та правомірністю складання ним оскаржуваних рішень, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як пояснила у судових засіданнях представник відповідача, перевірку позивача проведено, зокрема, за наслідками перевірки ТОВ "Інфосервіском", а саме на підставі акту від 28 листопада 2011 року № 1432/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інфосервіском" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за квітень, червень-вересень 2011 року, у якому зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України) інформації та її документального підтвердження виявлено, що на виконання наказу Державної податкової адміністрації України від 08 серпня 2011 року № 475/ДСК "Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам детінізації економіки", згідно з висновком ГВПМ державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС, який погоджено з юридичним підрозділом, ТОВ "Інфосервіском" має ознаки "фіктивності" та відсутності реального здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Діяльність ТОВ "Інфосервіском" підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених викладеним положенням.

На запити відповідача від 02 вересня 2011 року № 9583/7/23-206-В та від 09 листопада 2011 року № 11542/7/23-206-В щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Інфосервіском" протягом червня, серпня 2011 року від державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС інформацію про підтвердження взаємовідносин не отримано. Тобто, зустрічними звірками також документально не підтверджено взаємовідносини позивача із ТОВ "Інфосервіском" протягом червня, серпня 2011 року.

Стосовно заниження позивачем податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем занижено вказаний податок, що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за перевіряємий період у загальному розмірі 312991,00 грн., у тому числі за II квартал 2011 року - 198950,00 грн. та за III квартал 2011 року - 114041,00 грн.

Так, у ході перевірки виявлено, що 04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Інфосервіском" укладено договір № 02-04/11 (також далі за текстом - договір № 02-04/11), за умовами якого ТОВ "Інфосервіском" зобов'язалось виконати роботи та надати послуги позивачу по організації та проведенню рекламних акцій по стимулюванню реалізації продукції позивача та контролю за здійсненням вказаних рекламних акцій, відповідно до умов договору, що становлять його невід'ємну частину, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити роботи і послуги, виконані/надані ТОВ "Інфосервіском", на умовах, встановлених договором.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.4 розділу 3 договору № 02-04/11, вартість послуг ТОВ "Інфосервіском" визначається сторонами шляхом підписання додатків до договору або виставлення рахунків-фактур.

Позивач сплачує суму, вказану у п. 3.1 розділу 3 договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інфосервіском" у строки, встановлені сторонами шляхом підписання додатків до договору, на підставі рахунків-фактур ТОВ "Інфосервіском" та актів виконаних робіт.

Послуги та роботи, що надаються/виконуються ТОВ "Інфосервіском" за договором, вважаються наданими належним чином за умови підписання сторонами актів приймання-передачі послуг та робіт.

На виконання умов договору № 02-04/11 позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфосервіском»протягом червня 2011 року перераховано кошти у загальному розмірі 938000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а протягом серпня 2011 року - у розмірі 595000,00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Однак, як виявлено відповідачем у ході перевірки позивача, відповідно до первинних документів, наданих позивачем до перевірки, та баз даних відповідача, позивач не реалізовував продукцію на території міст Запоріжжя, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Донецька, Чернігова, Сум, Полтави, Боярки, Вишневого, Ірпеня, Борисполя Броварів, Вишгорода, сіл П. Борщагівка та С. Борщагівка, смт. Макарова та Макарівського району, де надано послуги по організації та проведенню рекламних акцій по стимулюванню реалізації продукції позивача та контролю за здійсненням вказаних рекламних акцій у зазначених періодах.

Господарські операції з надання послуг та здійснення розрахунків із ТОВ "Інфосервіском" за договором № 02-04/11 у податковому обліку позивача відображено шляхом віднесення до складу рядка 04 "Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування" податкової декларації з податку на прибуток підприємства: за II квартал 2011 року у розмірі 865000,00 грн. (про що свідчать акти виконаних робіт, платіжні документи та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року), що вплинуло на заниження податку на прибуток підприємства на 198950,00 грн.; за III квартал 2011 року у розмірі 495833,00 грн. (про що свідчать акти виконаних робіт, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІП квартал 2011 року), що вплинуло на заниження податку на прибуток підприємства на 114041,00 грн.

Так, згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1. ст. 44 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (також далі за текстом - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які, за переконанням суду, складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що наявність у позивача документів, які згідно з положеннями ПК України є необхідними для формування валових витрат, а саме платіжні доручення, накладні, видані ТОВ "Інфосервіском", не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат у зв'язку з тим, що відомості, які містяться у таких документах, не підтверджені зустрічною звіркою, у зв'язку з чим їх неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання у межах господарської діяльності платника податку.

До того ж, у матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинний станом на 01.10.2012 року), з якого вбачається, що ТОВ "Інфосервіском" припинено, що підтверджує зроблені у ході перевірки вказаного товариства висновки.

Стосовно формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до даних податкових декларацій з ПДВ за червень, серпень 2011 року та додатків 5 до них, позивач до податкового кредиту у зазначеному періоді відніс суму ПДВ по господарських операціях із ТОВ "Інфосервіском" у загальному розмірі 272167,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 173000,00 грн. (податкова декларація з ПДВ від 19 липня 2011 року № 9005041248) та за серпень 2011 року - 99167,00 грн. (податкова декларація з ПДВ від 16 вересня 2011 року № 9007726914).

Враховуючи дані, викладені в акті перевірки ТОВ "Інфосервіском" щодо порушення вказаним товариством чинного податкового законодавства, та факт не підтвердження документально взаємовідносин ТОВ "Інфосервіском" із позивачем протягом червня, серпня 2011 року, за переконанням суду, позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 272167,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Інфосервіском" за операціями, які не підтверджені документально.

Так, згідно з ст. 185, ст. 186 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном; фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується; місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і 186.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених норм та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції. Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, фактичного здійснення господарських операцій не відбулось. Документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Інфосервіском", представником позивача не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надав.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 лютого 2012 року № 0000262302, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" (ідентифікаційний код 37509207) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 296959,75 грн. (Двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок), та від 27 лютого 2012 року № 0000272302, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Авто Житло План" (ідентифікаційний код 37509207) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у загальному розмірі 312991,00 грн. (Триста дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 22 жовтня 2012 року