Постанова № 26851754, 27.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 вересня 2012 р. № 2-а- 8955/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Педан І.П., відповідач - Щук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібпродуктів", звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення 11.08.2011 року № 0003132311 та № 0003122311. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення даних сум до складу валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ФОП ОСОБА_3 Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (Акт від 11.07.2011 року № 3697/7/17-222 «Про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із платником податків ТОВ «Будтехпостач-Україна за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року») була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даним контрагентом. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із контрагентами, у т.ч. ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Ухвалою суду від 15.08.2012 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області на правонаступника - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Харківської області Державної податкової служби (далі - Чугуївська ОДПІ).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 29.07.2011 року співробітниками Чугуївської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" під час здійснення фінансово-господарських з платником податків ФОП ОСОБА_3 відомостей за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено Акт № 596/2311/00953042 від 29.07.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" із ФОП ОСОБА_3;

- п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 119 399,0 грн., у т.ч. березень 2011 р. у сумі 119399,0 грн.;

- п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149249 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 149249 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками перевірки порушеннями, звернувся до Чугуївської ОДПІ із запереченнями до Акту перевірки № 596/2311/00953042 від 29.07.2011 року.

На підставі вище зазначеного акту, 11.08.2011 року Чугуївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003122311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 119400 грн., у т.ч. за основним платежем 119399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.;

- № 0003132311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 149250 грн., у т.ч. за основним платежем 149249 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн..

Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішеннями ДПА України у Харківській області від 11.10.2011 року за № 4454/10/25-103 та ДПС України від 16.12.2011 року № 7705/6/10-2115 скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також, Чугуївська ОДПІ листом від 03.11.2011 року за № 9454/10/23-032 повідомило ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" про те, що у податковому повідомленні-рішенні від 11.08.2011 року № 0003132311, призначення платежу необхідно читати «податок на прибуток, код 11020160»

Суд вважає, що допущена податковим органом технічна помилка у призначенні платежу не впливає на зміст та підстави для його винесення.

Враховуючи наведене та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що предметом оскарження в даному випадку є саме правомірність та обґрунтованість прийняття Чугуївською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0003122311 та № 0003132311, якими позивачу було визначено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток відповідно.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом ФОП ОСОБА_3 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" у перевіряємий період мало господарські відносини із ФОП ОСОБА_3

Так, 23.02.2006 року між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Покупець) було укладено Договір поставки № 141 від 23.02.2006 року, відповідно до якого, з урахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 15.11.2007 року, Постачальник зобов'язується поставити пшеницю продовольчу та фуражну, ячмінь, іншу зернову сировину в кількості 55000 тон +/- 5%, продукти переробки пшениці в кількості 25000 тон (борошно вищого та першого сортів, висівки, комбікорми, зернові відходи) шрот соняшника в кількості 7000,0 +/- 5% тон, олію соняшникову та соєву в кількості 1000,0 +/- 2% тонн, макуху соєву в кількості 4000,0 +/- 2% тонн, борошно рибне в кількості 1000,0 +/- 2% тонн та іншу сировину для виробництва комбікормів в кількості 3000 тонн по цінам та в строки, які узгоджуються між сторонами спеціфікаціями, які являються невід'ємною частиною договору, а Покупець прийняти та сплатити їх вартість.

Відповідно до накладної № 16/03 від 16.03.2011 року, ФОП ОСОБА_3 передав позивачу продукції (комбікорм ПК6-7) у кількості 250,000 т. на загальну суму 716392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 119398,75).

Розрахунки за отриманий товар були проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень на загальну суму 560 000 грн. у т.ч.: № 1176 від 15.03.2011 року на суму 200000 грн., №1223 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн., №1260 від 17.03.2011 року на суму 100000 грн., № 1298 від 21.03.2011 року на суму 100000 грн., №1333 від 22.03.2011 року на суму 100000 грн., №1844 від 20.04.2011 року на суму 60000 грн.

ФОП ОСОБА_3 було виписано на адресу позивача податкові накладні № 14 від 14.03.2011 року на загальну суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.) та № 16 від 16.03.2011 року на загальну суму 516392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 86065,42 грн.).

Суми по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3 були віднесені позивачем до складу валових та включені до складу податкового кредиту ПДВ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, ФОП ОСОБА_3 не є виробником комбікормів, а є посередником.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, передумовою для виникнення спірних правовідносин, слугувало укладання 10.01.2011 року між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) Договору поставки № 34, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, протягом 2011 року поставляти Покупцю продукцію для виробництва комбікормів (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати і оплачувати Товар.

В послідуючому, придбаний товар (продукція для виробництва комбікормів) було використано як давальницьку сировину, для виробництва комбікормів на підставі укладеного між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Підприємство) та ТОВ «Будтехпостач-Україна» (Замовник) Договору на виробництво комбікормів на давальницьки умовах № 533 від 27.12.2010 року, відповідно до умов якого, Підприємство у встановленому порядку і в узгоджені строки по узгодженій з Замовника рецептурі виробляє на давальницьких умовах із сировини Замовника та із своєї сировини комбікорми, (в подальшому Продукція) та відпускає їх Замовнику, а Замовник зобов'язується доставити сировину, сплатити відповідні витрати та вивезти комбікорми.

Факт виробництва комбікормів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: наказами, приймальними актами, товарно-транспортними накладними, рецептами, рапортами про вибірку комбікормів та використання сировини на комбікормовому заводі, відомостями по партіям товарів на складах.

Суд зазначає, що продукція, яка була використана як давальницька сировина, для виробництва комбікормів, зберігалась ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Зерновий склад) на підставі укладеного із ТОВ «Спасское» (Поклажодавець) Договору Складського зберігання зерна №410 від 06.09.2010 року, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язується передати зерно кукурудзи за заліковою вагою 2000,0 тонн, якість кукурудзи повинна відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006, а зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Покложодавць повинен почати завезення зерна протягом 10 днів, та поставити весь обсяг протягом двох місяців з моменту укладення договору, в іншому випадку зерновий склад має право в однобічному порядку розірвати договір про що Зерновий склад письмово попереджає Поклажодавця. Прийняте від поклажодавця зерно зберігається на елеваторі зернового складу, та згідно з правилами організації та ведення технологічного процесу розмішується знеособленно, за принципом формування великих однорідних партій за їх якістю.(Наказ № 310 від 11.07.2005р. Міністерства аграрної політики).

Факт виконання сторонами договірних відносин, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів-розрахунків та товарно-транспортних накладних.

Після виконання договірних зобов'язань щодо виробництва комбікормів, ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" було видано накази №876 від 14.03.2011 року та №898 від 16.03.2011 року про відпуск ТОВ «Будтехпостач-Україна» давальницької сировини, а саме комбікорму ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон.

14.03.2011 року ТОВ «Будтехпостач-Україна» звернулось до ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" із листом за № 14/03, в якому просило комбікорм ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон вважати власністю ФОП ОСОБА_3

16.03.2011 року ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" було видано наказ № 899 від 16.03.2011 року про відпуск ФОП ОСОБА_3 давальницької сировини, а саме комбікорму ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон.

16.03.2011 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" із листом за № 311, в якому просив дозволу переоформити комбікорм ПК 6-7-11 у кількості 250 тон у власність ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів".

Суд зазначає, що в послідуючому придбаний у ФОП ОСОБА_3 товар (комбікорм ПК 6-7-11 у кількості 250 тон) було реалізовано ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" через власну роздрібну мережу, про що свідчать надані позивачем накладні та товарно-транспортні накладні.

Як вбачається із вищезазначеного по ланцюгу постачання, фактичне переміщення товару не відбувалось. Сировина, яка використовувалась для виробництва комбікормів, зберігалась на території позивача, перероблялась власними силами позивача та в отримана в послідуючому готова продукція, була реалізована у власній торгівельній мережі.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відсутність фактичного руху товару між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" та ФОП ОСОБА_3 (ТОВ «Спасское», ТОВ «Будтехпостач-Україна») свідчить про те, що вказана діяльність позивача не є господарською.

Відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд не вбачає наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) проведення зазначених операцій. Обставини здійснення ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" реалізації продукції для виробництва комбікормів ФОП ОСОБА_3, з подальшим їх зберіганням, самостійною переробкою та придбанням у ФОП ОСОБА_3 вже вироблених комбікормів, з послідуючої їх самостійною реалізацією у власній торгівельній мережі свідчать про намір платника податку одержати економічний ефект за рахунок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, а також одержання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон України №334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.3. Закону України №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

В зв'язку з проведенням операцій в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток в частині валових витрат є безпідставними, тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР підприємством було зайво включено валових витрат по оскаржуваним правочинам, в результаті чого відповідачем правомірно донараховано суму податкового зобов'язання.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Суд дійшов висновку, що відповідачем, в ході перевірки, було правомірно зроблено висновок про відсутність поставок товарів між ФОП ОСОБА_3 та ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. А саме, статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку (у т.ч. видаткові накладні, податкові накладні) складені ФОП ОСОБА_3, були виписані без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично товар за даними первинними документами не поставлявся, а документи були складені з єдиною метою - надати ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит по ПДВ, що в свою чергу призвело до виникнення бюджетного відшкодування ПДВ. Це суперечить ст. 67 Конституції України, згідно якої "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

Отже, договори між суб'єктами господарювання були укладені без мети реального настання правових наслідків, а з ціллю заниження ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" об'єкта оподаткування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з правом отримання бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Крім того, суд вважає за необхідне також звернути увагу, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, виписаним ФОП ОСОБА_3 14.03.2011 року та 16.03.2011 року. В свою чергу, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткової накладної № 16/03 та платіжних доручень, передача товару та сплата частини його власності (200000грн. ) відбулось фактично 16.03.2012 року, тобто податкова накладна №14 від 14.03.2011 року на суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.) була виписана раніше, ніж здійснена господарська операція, тобто до моменту виникнення податкових зобов'язань.

Також, відповідно до п. 3.3. Договору поставки № 141 від 23.02.2006 року, розрахунок за цим Договором між Постачальником (ФОП ОСОБА_3) і Покупцем (ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів") проводиться протягом 10 банківських днів. В свою чергу, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень та не заперечується представником позивача, підприємством в повному обсязі не було сплачено вартість придбаного товару (716392,50 грн.), а лише перераховано 560 000 грн. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" №477 від 24.05.2011 року, підприємство по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3 станом на 23.05.2011 року має дебіторську заборгованість у розмірі 776,06 грн. та станом на 31.05.2011 року - кредиторську у розмірі 169228,81 грн. Згідно із п. 4.1. вищезазначеного Договору, у разі просрочки терміну оплати за поставлену продукцію, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% вартості неоплаченоі продукції за кожний день прострочки. Позивачем же, як під час перевірки, так і під час розгляду справи не було надано доказів нарахування ФОП ОСОБА_3 пені за прострочку терміну оплати придбаного товару.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3, так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ФОП ОСОБА_3 господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення їх позивачем до складу валових та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем суми валових витрат та податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом - ФОП ОСОБА_3.», та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ФОП ОСОБА_3 договірних відносин, а відтак правомірності формування суми валових витрат та податкового кредиту ПДВ.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентом - ФОП ОСОБА_3 господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.