Ухвала суду № 2685149, 30.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                            К/С  № К-38541/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

30.07.2008 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Ланченко Л.В.     

                                  Нечитайла О.М. 

                                Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.

при секретарі        Ільченко О.М.

за участю представників

позивача:      Сагана В.М.

відповідача: Подзігун К.В., Кірієнко Т.П., Єрмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 р.

та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р.   

у справі № 25/58-А

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправними рішень, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р., позовні вимоги задоволені повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 31.01.2006 р. №0000962301/3 в частині визначення основного платежу у розмірі 14356950,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 14359971,15 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва № 0000072301/3 від 31.01.2006 р.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 61, 67 Конституції України, п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1.2 розділу 1, ч. 1 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом позапланової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за ІVквартал 2003 року за № 97/26-20/03366612 від 02.11.2004 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 та п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач не збільшив валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), тобто у ІVкварталі 2003 р. Комунальне підприємство зобов’язане збільшити валові доходи у загальній сумі 53995126,23 грн., зокрема: 47961030,30 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1013544,94 грн. три відсотки річних, 4545120,71 грн. інфляційних нарахувань, 473730,28 грн. пені та 1700 грн. сплаченого державного мита.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000872601/0 від 04.11.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 16198537,87 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6479415,15 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у м. Києві № 828/10/25-014 від 24.03.2005 р. встановлено, що скарга позивача на податкові повідомлення-рішення № 0000872601/0 від 04.11.2004 р. та № 0000872601/1 від 17.01.2005 р. вважається повністю задоволеною на користь КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

З 18.05.2005 р. по 07.07.2005 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена комплексна планова виїзна документальна перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002р. по 01.04.2005 р., за результатами якої складено акт № 3661/23-03366612 від 07.07.2005 р.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 28755130грн., із них 14377565 грн. основного платежу та 14377565 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження ДПА України прийняла рішення за № 473/6/25-0115 від 21.01.2006 р., яким скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 в частині визначених перевіркою 14573грн. – 5 % з суми недоплат податку на прибуток та застосовання на зазначену суму 14573 штрафних санкцій з податку на прибуток, а також застосувала на суми встановлених перевіркою недоплат податку на прибуток за перший, другий квартали 2003 року та за перший квартал 2004 року штрафну санкцію відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акту перевірки від 07.07.2005 р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000962301/3 від 21.01.2006 р. про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання  з податку на прибуток у розмірі 28725984 грн., в тому числі 14362992 грн. основного платежу та 14362992 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000962301/3 від 31.01.2006 р. в частині визначення основного зобов’язання у розмірі 14356950 грн. та 14356950 грн. штрафних санкцій, які визначені позивачеві за наслідками порушення вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не включення до складу валових доходів ІVкварталу 2003 року, присудженої до стягнення з позивача відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2003 р. у справі № 10/175 непогашеної заборгованості у розмірі 47865501грн. 

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000962301/3 в частині визначення вказаного податкового зобов’язання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

Сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 14365950грн. вже визначалася у складі податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000872601/0, і скарга позивача на визначення податкового зобов’язання за порушення вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» була повністю задоволена на користь платника податків на підставі п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з ненадісланням вмотивованого рішення платнику податків за його скаргою протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника).

Посилаючись на положення п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди попередніх інстанцій роблять висновок про те, що контролюючий орган не має права повторно визначати те саме податкове зобов’язання незалежно від типу перевірки, що проводиться контролюючим органом.

Суди попередніх інстанцій також застосували положення п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» та зазначили, що підставою для проведення повторної перевірки може бути лише проведення службового розслідування або кримінальної справи відносно посадових осіб, які проводили позапланову перевірку позивача за 4 квартал 2003 року.  

У порушення вимог абз. 13 ч. 1 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 р. відповідачем в акті планової перевірки від 07.07.2005 р. в п. 1.11 не зазначено про проведену в період з 13.09.2004 р. по 02.11.2004 р. позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за 4 квартал 2003 року.

Позицію щодо неправомірності визначення позивачеві спірного податкового зобов’язання суд апеляційної інстанції мотивував також приписами ст. 61 Конституції України, за якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки висновки судів про неправомірність проведення податковим органом планової перевірки та повторне притягнення до відповідальності позивача є такими, що зроблені в результаті допущених порушень норм матеріального права.  

Відповідно до приписів статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Під терміном «юридична відповідальність» у юриспруденції розуміється встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів).

У даному випадку відсутні підстави для висновку про притягнення позивача до відповідальності за виявлене актом позапланової перевірки від 02.11.2004 р. порушення позивачем вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 та п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (Законом України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВРцей Закон викладено у новій редакції, із змінами та доповненнями) у 4 кварталі 2003 року, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000872601/0 від 04.11.2004 р., прийняте на підставі цього акту перевірки, за наслідками рішення ДПА у м. Києві № 828/10/25-014 від 24.03.2005 р. є нечинним.

Отже, позивач не може вважатися таким, що був притягнутий до юридичної відповідальності за порушення вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 та п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2003 року, зафіксоване актом перевірки 02.11.2004 р., оскільки після скасування податкового повідомлення-рішення у нього не виникло обов’язку щодо сплати визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції знаходить помилковим застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи приписів п. 8 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII (Законом України від 24.12.1993 р. № 3813-XII цей Закон викладено в новій редакції, із змінами та доповненнями).

Частиною 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено поняття «позапланової виїзної перевірки», підстави для її проведення.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведення комплексної планової виїзної документальної перевірки (акт від 07.07.2005 р.), отже для надання правової оцінки правомірності проведення такої перевірки необхідно застосовувати положення законодавства, якими визначено поняття «планової виїзної перевірки», регламентовано порядок та підстави для її проведення.

Абзац 21 ч. 1 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311, передбачає зазначення в акті документальної перевірки інформації про попередню комплексну документальну перевірку із зазначенням назви органу державної податкової служби, дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (планова чи позапланова, установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що акт планової перевірки не містить таких відомостей, залишили поза увагою, що вищевказана норма законодавства передбачає зазначення в акті документальної перевірки інформацію про попередню комплексну перевірку.

Абзац 4 пункту 1.2 розділу 1 вказаного Порядкупід «комплексною перевіркою» визначає документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюються питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України.).

З огляду на те, що позапланова документальна перевірка (акт від 01.11.2004р.) стосувалася питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, а не всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових платежів, така перевірка не може вважатися комплексною, отже інформація про неї не мала бути обов’язково зазначена в акті планової перевірки (акт від 07.07.2005 р.).

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити чи мало місце зафіксоване актом перевірки порушення, з’ясувати його зміст та встановити, чи були у податкового органу підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення,і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.  

 Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

                                                                   О.І.  Степашко