Ухвала суду № 2685136, 27.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-21517/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2008 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю представників

позивача: Савчука І.О.

відповідача:Степаненко С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 11.11.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 р.

у справі № 32/268

за позовом Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А.Т.І."

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №531/26-16/22961527 від 20.03.2001 р.

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом порушені норми матеріального права, а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність» № 996-ХІVвід 16.07.1999 р. та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошує на тому, що акти, на які посилається суд апеляційної інстанції, не можуть підтверджувати валові витрати, оскільки не відповідають вимогам заповнення документів у звязку з невідповідністю підписів посадових осіб зі справжніми підписами посадових осіб. Крім того, відсутність у контрагента дозволу на проведення ТО повітряних суден судом залишено поза увагою з тієї підстави, що у випадку перебування повітряних суден поза місцем дислокації основної виробничої бази за кордоном на термін не менше трьох місяців створення та сертифікація зовнішньої станції технічного обслуговування не потрібно, однак позивачем не надано доказів перебування повітряних суден за кордоном терміном менше трьох місяців.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом № 76 від 20.03.2001р. тематичної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Авіакомпанія А.Т.І.» при взаєморозрахунках з Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED» за період з 01.04.1999 р. по 01.01.2001 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, яке полягало у безпідставному віднесенню до складу валових витрат у 2, 3 та 4 кварталах 1999 року витрат за виконані роботи з технічного обслуговування літаків у розмірі 997125,10 грн.

Податкова інспекція, виходячи з того, що основним замовником позивача за період з 01.06.1999 р. по 01.01.2000 р. була Компанія «EAST/WESTALLIANSLIMITED», дійшла висновку, що роботи з технічного обслуговування літаків, які зазначені в актах здачі-прийняття робіт повинні були виконуватись за рахунок Компанії «EAST/WESTALLIANSLIMITED» згідно з умовами договору № 5-0298 від 01.11.1998 р., передбаченими п. 4.1 та п. 5.1.19 Договору, який діє протягом 3-х років згідно із п. 12.1. цього Договору, тобто ЗАТ «Авіакомпанія А.Т.І.» не мала права відносити до складу валових витрат ІІ, ІІІ та ІVкварталів 1999 року витрати з технічного обслуговування літаків.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла рішення № 531/26-16/22961527 від 20.03.2001 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 299137,53 грн. та фінансових санкцій у сумі 89741,26 грн.

Між позивачем (перевізник) та Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED» (замовник) укладено договір № 5-0298 від 01.11.1998 р. на виконання повітряних вантажних авіаперевезень літаками Іл.-76 МД (Іл.-78), за умовами якого перевізник надає замовнику послуги з повітряного перевезення вантажів з літаками Іл.-76 з повітряним екіпажем та інженерно-технічним складом (персоналом). Перевізник забезпечує справність, а замовник здійснює сплату технічного обслуговування (продовження ресурсу двигунів, продовження календарного строку служби двигунів та ін.) та ремонту літаків у відповідності з інструкціями по технічній експлуатації, збірниками і регламентами, іншими керуючими документами, діючими в цивільній авіації України (п. 4.1. договору).

Замовник зобовязався самостійно відповідати за зобовязаннями сплачувати за власний рахунок витрати із заправки літаків авіаційним паливом, іншими паливно-мастильними матеріалами та газами відповідно до інструкції з технічного та комерційного обслуговування в аеропортах, включаючи завантаження та розвантаження літаків; забезпечувати наземними джерелами електропостачання, використання необхідного інвентарю та обладнання в усіх аеропортах; сплачувати всі державні, авіанавігаційні, аеропортові та інші збори і ставки, а також всі види податків, повязаних з виконанням умов договору.

Між позивачем та Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED» (виконавець) укладено договір №0055 на виконання послуг, за умовами якого виконавець зобовязався виконати технічну експертизу літаків Іл.-76; технічне обслуговування літаків по оперативним та періодичним формам регламенту ТО; усунення дефектів та недоліків по літаках, двигунах; ремонт агрегатів, блоків та систем літака та двигунів; поставку агрегатів, вузлів, запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для ведення в лад літаків та їх установку; інше необхідне технічне супроводження літака та двигунів.

Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED» обумовлені вищевказаним договором роботи були виконані, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти в повному обсязі, що встановлено актом перевірки та підтверджується актами та банківськими виписками.

Визнаючи недійсним рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №531/26-16/22961527, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач отримав виконані роботи від Компанії «EAST/WESTALLIANSLIMITED», передбачені договором № 0055, що підтверджується актами приймання-передачі робіт, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат понесені витрати. Посилання податкової інспекції на вирок Печерського районного суду м. Києва суд відхилив, зазначивши, що у даному вироку не ставиться під сумнів факт отримання позивачем робіт від Компанії «EAST/WESTALLIANSLIMITED», а договір № 0055 не визнано недійсним. Не погодився суд і з доводами податкової інспекції стосовно того, що вказані роботи у відповідності до умов договору № 5-0298 від 01.11.1998 р. мали виконуватись за рахунок Компанії «EAST/WESTALLIANSLIMITED», мотивуючи свою позицію тим, що валові витрати сформовані позивачем на підставі актів прийому-передачі по іншому договору № 0055.

Суд касаційної інстанції не може беззаперечно погодитися з позицією судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, повязані з виконанням Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED» робіт на підставі договору № 0055.

Судами попередніх інстанцій неповно досліджені обставини, встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2003 р. у справі № 1-14/03 стосовно ОСОБА_1 - віце-президента ЗАТ «Авіакомпанія А.Т.І.», визнаного винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком було встановлено, що протягом з 01 по 21 жовтня 1999 року акти здачі-прийому виконаних робіт за липень-серпень та вересень 1999 року були враховані при розрахунку валових витрат підприємства з метою визначення податку на прибуток за 9 місяців 1999 року. Разом з тим, підпис від імені представника Компанії «EAST/WESTALLIANSLIMITED» ОСОБА_2 в договорі № 0055 від 01.06.1999 р. про надання послуг виконано не ОСОБА_2 Також в актах здачі-прийому робіт було зазначено відомості, які не відповідають дійсності, а саме: відомості щодо виконання робіт Компанією «EAST/WESTALLIANSLIMITED», оскільки підписи від імені представника зазначеної компанії ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2 Таким чином, договір № 0055 від 01.06.1999 р. про надання послуг між ЗАТ «Авіакомпанія А.Т.І.» та Компанія «EAST/WESTALLIANSLIMITED», а також акти без номеру про здачу-прийом виконаних робіт за липень-серпень 1999 р. та за вересень 1999 року не можуть бути визнані документами, що підтверджують виконання робіт та проведення розрахунків, оскільки містять недостовірні відомості.

Викладені обставини потребують детального зясування щодо того, чи виникло у позивача право відносити до складу валових витрат понесені витрати саме на підставі цих актів здачі-приймання та чи взагалі були у позивача правові підстави для виникнення зобовязання здійснювати оплату за роботи, здійснені на виконання умов договору № 0055.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме акти здачі-приймання робіт, є такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дослідження обставин, встановлених вироком суду, має бути здійснено з урахуванням приписів ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності наданих послуг, фактичного понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання послуг до складу валових, можна задовольнити даний позов та визнати недійсним спірне рішення податкової інспекції.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 р. скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак