Постанова № 26851196, 12.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2012 року 14:59 № 2а-6845/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Бакуліна О.Ю.,

від відповідача: Макаревича О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -ВСТАНОВИВ :

11 січня 2008 року Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000562320/0 від 25 червня 2007 року, №0000562320/1 від 22 серпня 2007 року.

14 лютого 2008 року Позивачам подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем збільшено позовні вимоги та доповнено їх вимогою про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000562320/2 від 08 листопада 2007 року, №0000562320/3 від 22 січня 2008 року.

02 квітня 2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва винесена постанова, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року по справі №6/99 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суд України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05 квітня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року по справі №6/99 та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як наголошено судом касаційної інстанції, при новому розгляді справи слід встановити походження газу, постачання якого здійснювалось на користь позивача, чи був такий газ ввезений на територію України за зовнішньоекономічними контрактами та факт обізнаності позивача про джерела надходження газу.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом при вирішенні даної справи.

Справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва у травні 2012 року.

Ухвалою від 22 травня 2012 року справа була прийнята до провадження Окружного адміністративного суду м. Києва та призначено справу до судового розгляду (новий номер після перереєстрації № 2а-6845/12/2670).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ прийшла до помилкового висновку щодо наявності в його діях порушень, пов'язаних із застосуванням 20% ставки податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Відповідно до п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР реєстрація ТОВ «Газтрейд ЛТД»як платника податку на додану вартість діяла до 19.04.2007 року, тобто до дати анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно акту №6582/29-203 від 19.04.2007 року.

Також, як вказував позивач, визнання недійсним статуту ТОВ «Газтрейд ЛТД»має наслідком лише його припинення (ліквідацію) у встановленому чинним законодавством порядку та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку із ліквідацією.

Позивач вважає, що ним вірно визначено розмір податкового кредиту від суми операцій товарного бартеру, оскільки податкова накладна №8-31/18-1 від 31.08.2005 року містить усі передбачені п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР реквізити та була складена ТОВ «Газтрейд ЛТД»у період його реєстрації як платника ПДВ, тому вона давала право позивачу на отримання податкового кредиту, що унеможливлює заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за вересень 2005 року.

Додатково позивач зазначав, що взаємовідносини з ТОВ «Газтрейд ЛТД»вже були предметом дослідження планової комплексної документальної перевірки за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.04.2006 року №39/23-214/30677120 та виїзної позапланової перевірки за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.12.2006 року №183/23-215/30677120. В ході проведених перевірок не було встановлено порушень чинного законодавства при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Газтрейд ЛТД». Крім того, відповідач не мав передбачених законодавством підстав для проведення перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ТОВ «Укрнафтагазенерго»при взаємовідносинах з ТОВ «Газтрейд ЛТД»за період з 01.08.2005 року по 30.09.2005 року.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування правомірності винесених податкових повідомлень - рішень зазначив, що позивач не мав права відносити вказані суми до податкового кредиту з ПДВ, оскільки податкова накладна №8-31/18-1 від 31.08.2005 року підписана не уповноваженою особою контрагента позивача, тому що особа, відповідальна за її виписування, не встановлена, що підтверджується постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі 32/320-А про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: статуту у новій редакції та свідоцтва платника податку на додану вартість.

Також, як вказував відповідач, з огляду на вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»ТОВ «Газтрейд ЛТД»не мало права застосовувати двадцятивідсоткову ставку податку на додану вартість на поставлений позивачу природний газ, який був отриманий ТОВ «Газтрейд ЛТД»у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за договором постачання природного газу від 21.04.2005 року №06/05-1238 за нульовою ставкою податку на додану вартість. На поставку такого природного газу ТОВ «Газтрейд ЛТД»повинен був застосовувати нульову ставку податку на додану вартість, отже у позивача права на податковий кредит виникнути не могло.

Відповідач звертав увагу суду, що у відповідності до розділу 3 договору №30/09-05 від 31.08.2005 року, укладеного позивачем з ТОВ «Газтрейд ЛТД», зазначено, що природний газ приймається позивачем в газотранспортній системі України. В ході проведеної перевірки позивача, відповідачем використано договір №06/05-1238 від 21.04.2005 року про постачання природного газу укладеного між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України», відповідно до якого газ, що поставляється за даним договором, отриманий «НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами на виконання Угоди між Україною та Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002 -2006 роках від 14.05.2001 року та переданий Постачальнику по договору купівлі-продажу природного газу між «НАК «Нафтогаз України»та Постачальником №0604-1274 від 24.12.2004 року. Враховуючи вищенаведене, на переконання відповідача, є всі підстави вважати газ, отриманий позивачем від ТОВ «Газтрейд ЛТД», було імпортовано на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Отже, податкові накладні, надані ТОВ «Газтрейд ЛТД»позивачу, заповнені з порушенням п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, оскільки містять недостовірну інформацію стосовно ставки ПДВ.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем в порушення пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, постанови Кабінету міністрів України №1729 від 27.12.2001 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року №2285-IV включено до податкового кредиту суму ПДВ за ставкою 20% по придбанню природного газу імпортного походження, в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка має від'ємне значення, за серпень 2005 року на суму 1 216 969,00 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 216 969,00 гривень за вересень 2005 року.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі -ДПІ у Подільському районі м. Києва -зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів: програмно -апаратного комплексу «Діловодство суду».

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»(код за ЄДРПОУ 30677120) зареєстроване як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.12.1999 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Газтрейд ЛТД»за період з 01.08.2005 року по 30.09.2005 року та складено Акт перевірки №104/23-204/30677120 від 18.06.2007 року (далі -Акт, Акт перевірки).

Позапланова перевірка була проведена з урахуванням вимог ч. 6 п. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно якої у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Відповідно до розпорядження ДПА у м. Києві №94-р від 29.05.2007 року «Про проведення службового розслідування та повторних перевірок»було зобов'язано ДПІ у Подільському районі міста Києва провести службові розслідування стосовно неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами ДПІ у Подільському районі міста Києва при проведенні документальної перевірки ТОВ «Укрнафтагазенерго»(акт від 18.05.2007 року №80/23-914/30677120) та на підставі п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»провести позапланову перевірку ТОВ «Укрнафтагазенерго»за період з 30.05.2007 року по 12.06.2007 року.

Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Укрнафтагазенерго»пп. 7.2.1 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997р. №168/97 (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка має від'ємне значення за серпень 2005 року на суму 1 216 969,00 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1 216 969,00 гривень за вересень 2005 року.

За результатами перевірки, на підставі зазначеного Акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000562320/0 від 25.06.2007 року, відповідно до якого сума податкового зобов'язання ТОВ «Укрнафтагазенерго»з податку на додану вартість складає -1 825 453,00 гривень, в тому числі основного платежу -1 216 969,00 гривень і штрафних санкцій - 608 484,00 гривень.

За наслідком апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень скарги платника були залишені без задоволення, та були винесені податкові повідомлення - рішення №0000562320/1 від 22.08.2007 року, №0000562320/2 від 08.11.2007 року та №0000562320/3 від 22.01.2008 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу не доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у період з 01.08.2005 року по 30.09.2005 року ТОВ «Укрнафтагазенерго»мало взаємовідносини з ТОВ «Газтрейд ЛТД», в результаті яких позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за господарськими операціями в розмірі 1 216 969,00 гривень.

Згідно наданих до перевірки документів, між ТОВ «Укрнафтагазенерго»(Постачальник-1) було укладено договір на проведення товарообмінної (бартерної) операції №30/09-05 від 31.08.2005 року з ТОВ «Газтрейд ЛТД»(Постачальник-2).

Цей договір спрямований на регламентацію правових відносин, які виникли з приводу зустрічної поставки товару рівної договірної вартості, здійснюваної між Постачальником-1 та Постачальником - 2 без платежу грошима на взаємно-компенсаційних засадах.

Кожна із сторін вважається продавцем того товару, який вона передає іншій стороні і покупцем того товару, який вона одержує взамін від свого контрагента за цим договором.

Під товаром розуміється природній газ, який передається Постачальником-2 Постачальнику-1 в серпні 2005 року, в газотранспортній системі України та газ природній, який передається Постачальником-1 Постачальнику-2 в вересні 2005 року в підземному сховищі ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України».

На виконання умов договору ТОВ «Газтрейд ЛТД»було передано TOВ «Укрнафтагазенерго»товар (природній газ) загальною вартістю 7 301 810, 35 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1 216 968,39 гривень, що підтверджується актом б/н від 07.09.2005 року.

ТОВ «Газтрейд ЛТД»була виписана податкова накладна №8-31/18-1 від 31.08.2005 року на загальну суму 7 301 810, 35 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1 216 968, 39 гривень.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1 216 968,39 гривень по зазначеній податковій накладній включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року.

Оригінал договору, акту приймання-передачі, податкової накладної та податкової звітності, були досліджені в судовому засіданні, копії залучені до матеріалів справи (том І, а.с. 100, том ІІ, а.с. 6-18).

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з ТОВ «Газтрейд ЛТД»на дату проведення перевірки не встановлено.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини сторін щодо сплати податків і зборів на момент розгляду справи регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. за № 254к/96-ВР та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

При цьому, відповідно до ст. 58 Конституції закон не має зворотної сили у часі, у зв'язку з чим при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. за №334/94-ВР, Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. за № 1251-ХІІ, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій).

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є закон про Державний бюджет України.

Згідно із п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, зміна механізму визначення бази оподаткування ПДВ шляхом включення спеціальних норм у Закон про Державний бюджет України на відповідній рік є неприпустимою з точки зору ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»та норм Бюджетного кодексу України.

Отже, питання щодо застосування нульової ставки з ПДВ регулюється виключно Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Нульова ставка застосовується тільки відносно відповідних операцій, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 11.6 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2000 року діють положення цього Закону, які стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість з поставки газу, імпортованого в Україну.

Втім, оскільки після 01.01.2000 до Закону України «Про податок на додану вартість»були внесені зміни щодо незастосування до операцій з поставки природного газу нульової ставки, а, відповідно, зазначені операції оподатковувались за ставкою 20 %.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 вказаного пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами пп. пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник ПДВ вправі нараховувати податковий кредит у випадках, коли ним сплачено податок при придбанні товарів (послуг), які у подальшому будуть використовуватись платником податку у власній господарській діяльності, та якщо сума податкового кредиту підтверджена отриманими податковим накладними.

Стаття 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»застосовується виключно до операцій з продажу ввізного природного газу на митну територію України, а належним доказом цього факту є посилання безпосередньо в договорі (актах приймання-передачі) між постачальником (резидентом України) та покупцем.

Правова позиція Верховного суду України з приводу предмету спору у зазначеній справі наведена в постанові від 21.02.2012р. у справі №21-955во10 та полягає в наступному.

Статтею 9 Закону № 2285-ІУ та статтею 8 Закону № 3235-ІУ встановлено, що у 2005- 2006 роках операції із ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення ПДВ, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Положення цих норм слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг звільненням від обкладення ПДВ, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ «Нафтогаз України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, застосуванням нульової ставки ПДВ (крім постачання населенню, бюджетним установам іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника ПДВ; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР випливає, не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Враховуючи позицію, викладену у зазначеній постанові Верховного Суду України, керуючись вказівками, викладеними в ухвалі Вищого адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, судом при здійсненні нового розгляду даної справи значна увага була приділена дослідженню доказової бази та з'ясуванню питання саме щодо визначення характеру природного газу, який постачався на підставі договору на проведення товарообмінної (бартерної) операції від 31 серпня 2005 року № 30/09-05 в частині постачаємого газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до TOВ «Укрнафтагазенерго», для чого, враховуючи принципи рівності сторін, свободу у наданні ними суду доказів та доведення їх переконливості, передбачені ст.ст. 10, 11 КАС України, судом ставилися питання як позивачу щодо обґрунтування заявленої в адміністративному позові позиції, так і відповідачу щодо надання доказів на підтвердження поставки саме імпортованого, як він зазначає, на територію України природного газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до TOВ «Укрнафтагазенерго», неодноразово направлялись судові запити з вимогою надати інформацію щодо походження газу, що був предметом зустрічної поставки за договором від 31 серпня 2005 року № 30/09-05.

У судовому засіданні представники ДПІ в обґрунтування своє позиції зазначили, що при перевірці було використано договір №06/05-1238 від 21.04.2005 року про постачання природного газу, укладений між ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та ТОВ «Газтрейд ЛТД»(покупець), відповідно до якого газ, що поставляється за даним договором, отриманий «НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами на виконання Угоди між Україною та Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002 -2006 роках від 14.05.2001 року та переданий постачальнику по договору купівлі-продажу природного газу між «НАК «Нафтогаз України»та постачальником №0604-1274 від 24.12.2004 року. Також, згідно досліджених в ході перевірки актів приймання-передачі газу від 31.08.2005р., від 30.09.2005р. ТОВ «Газтрейд ЛТД»прийняло від ДК «Газ України»у серпні та вересні 2005 року імпортований газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами.

Враховуючи вищенаведене відповідач зазначає, що є всі підстави вважати газ, отриманий ТОВ «Газтрейд ЛТД»(контрагентом позивача) від ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України», є імпортованим на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, отже, TOВ «Укрнафтагазенерго»було придбано у ТОВ «Газтрейд Лтд»імпортований газ, який оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік».

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України»було єдиним постачальником ТОВ «Газтрейд ЛТД»у 2005 році, а також того, що позивачу передавався саме той газ, який було придбано ТОВ «Газтрейд ЛТД»у ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України»на підставі договору №06/05-1238 від 21.04.2005 року, відповідачем суду надано не було.

Натомість, з акту приймання - передачі природного газу від 31 серпня 2005 року, складеного між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та TOВ «Укрнафтагазенерго», не вбачається здійснення поставок саме імпортованого природного газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до TOВ «Укрнафтагазенерго», як не вбачається і відсутність можливості у ТОВ «Газтрейд ЛТД»щодо здійснення поставок позивачу природного газу, добутого на території України, у кількості та за ціною з урахуванням ПДВ, визначених у вказаному вище акті приймання - передачі природного газу.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати зазначений договір №06/05-1238 від 21.04.2005 року доказом, що підтверджує правову позицію відповідача за даним адміністративним позовом, оскільки наявність такого договору не виключає можливості придбання ТОВ «Газтрейд ЛТД»неімпортованого природного газу, тобто природного газу, добутого на території України з метою постачання його в тому числі і позивачу.

В матеріалах справи наявна також відповідь на судовий запит Об'єднаного диспетчерського управління ДП «Укртрансгаз»від 17.08.2012 року вих. № 64-764/2 (який є оператором єдиної газотранспортної системи України), відповідно до якої неможливо отримати запитувану судом інформацію щодо походження газу, що був предметом зустрічної поставки за договором від 31 серпня 2005 року № 30/09-05, оскільки звітність газопостачальних підприємств про надходження та розподіл природного газу в 2005 році була знищена у зв'язку з закінченням строку її зберігання. Окрім того, з відповіді ОДУ ДП «Укртрансгаз»вбачається, що необхідність в змішуванні природного газу в ГТС при його транспортуванні обумовлена об'єктивними обставинами в силу технічної неможливості забезпечити протилежне, тому виокремити повний ланцюг передач окремого ресурсу, який передається між кількома учасниками газового ринку, в кожного з яких є інші джерела надходження газу, є неможливим.

Оскільки ДПІ не доведено, що ТОВ «Газтрейд Лтд»придбавало у постачальників газу лише газ імпортного походження, суд вважає необґрунтованими твердження ДПІ про неможливість купівлі товариством газу українського походження, виходячи з діючих нормативно-правових актів, в тому числі й Постанови КМУ № 599 від 04.04.2000 року.

В свою чергу, ДПІ також не було доведено, що позивачем придбавався природний газ у ТОВ «Газтрейд Лтд»саме імпортного походження.

Як вбачається з наданих позивачем документів, придбаний газ було відчужено у 2005 році ряду підприємств - ВАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», тощо.

Відтак, оскільки природний газ був використаний позивачем в операціях, які підлягали оподаткуванню за ставкою 20% і в наявності є податкова накладна, яка відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних відносин між сторонами, то у суду відсутні правові підстави вважати, що у споживача поставленого природного газу - ТОВ «Укрнафтагазенерго»- було відсутнє законне право щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих та сплачених у зв'язку з придбанням природного газу .

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний доказ того факту, що проданий позивачу газ є імпортованим газом, ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

Як вбачається з договору від 31 серпня 2005 року № 30/09-05 на проведення товарообмінної (бартерної) операції, укладеного між TOВ «Укрнафтагазенерго»та ТОВ «Газтрейд ЛТД», в ньому не зазначається, що газ, який постачається, є газом імпортованим, крім того, сторони по договору є суб'єктами господарської діяльності України, постачальник передавав покупцю газ в загальному потоці газу в газотранспортній системі України (п.3.1 договору), та видавав податкові накладні на поставлений газ, згідно в п.5 договору ціна газу зазначалась з урахуванням ПДВ, самі сторони знаходяться на території України про, що свідчить їх юридична адреса.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що операції за зазначеним договором не можуть звільнятися від обкладанням податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на визнання недійсними виданих установчих документів контрагента позивача за договором на постачання природного газу - ТОВ «Газтрейд ЛТД»рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007р. та постановою господарського суду міста Києва від 15.06.2007 року. Суд вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не може мати наслідком недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678.

Судом також враховано, що на момент здійснення господарських операцій підприємство - продавець - ТОВ «Газтрейд ЛТД»знаходилось у Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ №37019738 від 29.10.2000 року.

Крім того, суд не може залишити поза увагою той факт, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05.07.2007р. скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007р., яким установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД»визнані недійсними, а провадження у цій справі закрито (том ІІІ, а.с. 5-6).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що приймання -передача природного газу між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та позивачем, як і здійснення позивачем зустрічної поставки газу згідно умов договору, та використання позивачем придбаного у ТОВ «Газтрейд ЛТД»природного газу у власній виробничій діяльності було реально здійснено, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними первинними документами: актами про транспортування газу, актом закачки газу на зберігання згідно договору 115-352 від 31.05.2005 року, актом приймання -передачі природного газу від 31.08.2005 року по договору №04/04-У/285 від 18.02.2004 року, актом приймання -передачі природного газу від 31.08.2005 року по договору №06-04-У від 30.03.2004 року.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що ТОВ «Газтрейд ЛТД»неправомірно було включено суму ПДВ до ціни природного газу з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про імпортне походження газу, отриманого позивачем.

Зважаючи на викладене вище, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, та приймаючи рішення у даній справі, суд виходить також з наступного.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Рішення про введення податку приймає тільки Верховна Рада України шляхом прийняття відповідного закону. Платники, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком або звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітності та внесення податку на додану вартість в бюджет визначається Законом України «Про податок на додану вартість». Зміна порядку оподаткування податком на додану вартість може здійснюватися тільки внесенням змін до закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування», в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі).

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

За результатами перевірки податкової накладної № 8-31/18-1 від 31.08.2005 р., копія якої містяться в матеріалах справи (том І, а.с. 100), встановлено, що податкова накладна відповідає вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який був чинний на момент здійснення господарських операцій, та містить усі необхідні реквізити, які передбачені п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: порядковий номер податкової накладної ; дату її виписки; найменування юридичної особи; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої в якості платника ПДВ; опис (номенклатура) товарів та їх кількість (об'єм; ціна поставки без врахування податку); ставка податку і відповідна сума податку у цифровому виразі; загальна сума грошових коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому не приймаються до уваги посилання відповідача на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року, яким засуджено гр. ОСОБА_3 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Як встановлено судом, вказаний вирок було скасовано вироком апеляційного суду м. Києва від 08.05.2008 року (том ІІ, а.с. 258-262), який, в свою чергу, було скасовано ухвалою Верховного суду України від 29.07.2008 року (том ІІ, а.с. 263-266).

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вищезазначених судових рішень, гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, що полягало у створенні суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Газтрейд ЛТД»за винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Під час розгляду кримінальної справи № 1-28/08 було встановлено, що з наданих громадянином ОСОБА_3 (останній зазначений як власник товариства) письмових пояснень, він підписав у присутності нотаріуса зміни до статуту та інші документи про перереєстрацію ТОВ «Газтрейд ЛТД»з метою отримання винагороди, проте після підписання реєстраційних документів до подальшої діяльності підприємства жодного відношення не мав, ніякого майна, грошових внесків у статутний фонд не вносив, цивільно-правових угод не підписував.

Зі змісту ч. 4 ст.72 КАС України вбачається, що вирок суду встановлює лише факт вчинення діяння, шляхом підписання документів, які надають право на реєстрацію юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність, і саме ці факти не підлягають доказуванню.

При цьому, відповідно до обставин, встановлених у вироку суду, ОСОБА_3 виступав засновником ТОВ «Газтрейд ЛТД, а не очолював його виконавчий орган.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»).

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача щодо значення вироку суду для розгляду даної справи, оскільки Голосіївським районним судом м. Києва не досліджувалась воля виконавчого органу ТОВ «Газтрейд ЛТД»на укладення договорів. Направленість же умислу обвинуваченого за вказаним вище вироком суду у кримінальній справі на здійснення фіктивного підприємництва не охоплює волю та волевиявлення юридичної особи, яка є окремим суб'єктом цивільних правовідносин.

Крім того, належним доказом укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства може бути виключно рішення суду щодо посадових осіб такого товариства, а не його засновників.

При цьому, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ТОВ «Газтрейд ЛТД»було притягнуто до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Вищеназваний вирок не стосується діяльності ОСОБА_3, що була б пов'язана із господарськими операціями між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та ТОВ «Укрнафтагазенерго», описова частина вироку взагалі не містить жодних посилань на будь-які господарські операції ТОВ «Газтрейд ЛТД»з його контрагентами. У вироку суду не встановлено, що за спірними операціями діяльність позивача або ТОВ «Газтрейд ЛТД»була узгоджена між ними та спрямована на ухилення від сплати податків або приховування об'єктів оподаткування.

Суд зазначає, що предметом доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат з податку на прибуток, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Прикладами подібного підходу є постанови Верховного Суду України від 24 березня 2009 року, від 1 вересня 2009 року, від 8 вересня 2009 року.

Відтак, предметом дослідження у даній справі є перш за все обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Податковим органом не доведено, що розглядувані господарські операції є фіктивними чи безтоварними, зокрема, не надано суду доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, відсутності у контрагента необхідних адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, тощо, необхідних для виконання господарських зобов'язань, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У зв'язку із наведеним, суд зауважує, що зазначений вирок не мав місця на момент укладання між TOВ «Укрнафтагазенерго»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»Договору від 31 серпня 2005 року № 30/09-05 на проведення товарообмінної (бартерної) операції, тому підстави вважати, що позивач був обізнаним про можливі порушення, які допускав його контрагент, у суду відсутні.

З приводу висновку судово-почеркознавчої експертизи №2008 від 30.03.2007р., призначеної у рамках кримінальної справи №70/63-06, якою встановлено, що підпис у договорі №30/09-05 на проведення товарообмінної (бартерної) операції між ТОВ «Укрнафтагазенерго»та ТОВ «Газтрейд», додатковій угоді до вказаного договору №1 від 31.08.2005р., акті прийому - передачі від 07.09.2005р., податковій накладній №8-31/18-1 від 31.08.2005р. виконані не Хомичем Ю.І., а іншою особою, суд зазначає наступне.

Проведення експертизи, як вже вказано судом, було призначено в межах кримінальної справи, тому її висновок в силу ст. 82 КАС України не може мати доказового значення висновку експерта при розгляді судом адміністративної справи. Вказаний висновок розглядається виключно як письмовий доказ та оцінюється судом поряд з іншими письмовими та іншими доказами у справі.

Суд звертає увагу на те, що обставини, за якими певні документи контрагентів ймовірно підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документа і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

Крім того, у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (зокрема, їх підписання від імені постачальника неповноважною особою) є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, однак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 23.05.2012р. по справі №2а-6390/90/0470 к/с №К/9991/76525/11.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Газтрейд ЛТД», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання газу для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновок експерта по кримінальній справі не може бути підставою для визнання протиправними цих господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім того, суд зауважує, що відповідачем не було надано будь - яких належних доказів в розумінні ст. 70 КАС України щодо обізнаності позивача з приводу можливих чи наявних порушень з боку ТОВ «Газтрейд ЛТД», та які б свідчили про не виявлення позивачем належної обачності щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Натомість, в матеріалах містяться докази не тільки на підтвердження поставок зазначеного природного газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до позивача, а й докази на підтвердження того факту, що постачальник позивача - ТОВ «Газтрейд ЛТД»на момент вчинення зазначених вище угод був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14212737 від 07.07.2012 року, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Також суд вважає суттєвим той факт, що на дату розгляду даної справи відповідно до зазначеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14212737 від 07.07.2012 року керівником ТОВ «Газтрейд ЛТД»та головою ліквідаційної комісіє є Хомич Ю.І. (том ІІ, а.с. 216-217).

При цьому суд зазначає, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»№ 755-УІ встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи перебування ТОВ «Газтрейд ЛТД»на момент здійснення господарських операцій з позивачем у Єдиному державному реєстрі, інформацію про державну реєстрацію ТОВ «Газтрейд ЛТД»слід вважати достовірною.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено відсутність спростування з боку відповідача того факту, що природний газ, поставлений від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до TOВ «Укрнафтагазенерго»є газом українського походження, з огляду також на Постанову КМУ №1958 «Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом»від 17.12.2003 року, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої встановлюється механізм здійснення митного контролю і митного оформлення природного газу під час його переміщення через митний кордон України.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що переміщення газу трубопровідним транспортом через митний кордон України здійснюється на підставі оформленої митним органом тимчасової декларації, періодичної митної декларації або зареєстрованої ним вантажної митної декларації. Також вказаний порядок зобов'язує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють експортно-імпортні операції з газом або переміщують його транзитом через територію України, декларувати газ в Центральній енергетичній митниці або за її погодженням в інших митних органах. Граничний строк прохідного митного транзиту газу, що переміщується трубопровідним транспортом з використанням підземних сховищ газу, становить 60 днів без урахування строку зберігання газу в підземних сховищах.

Газ, що переміщується через митний кордон України, перебуває під митним контролем: під час ввезення - з моменту його фактичного ввезення на митну територію України до моменту здійснення в повному обсязі митного оформлення. Пунктом 11 Порядку передбачено, що Декларування газу здійснюється шляхом подання декларантом: вантажної митної декларації чи тимчасової декларації з наступним поданням вантажної митної декларації або періодичної митної декларації з наступним поданням вантажної митної декларації - у режимі імпорту.

Періодична митна декларація застосовується у разі, коли газ імпортується в рамках міжнародних договорів України, якими встановлено звільнення від обкладення податками і зборами (обов'язковими платежами) при ввезенні газу в Україну, або коли імпортер відповідно до законодавства України має право видавати податковий вексель.

Представником відповідача не були надані періодичні митні декларації, як і будь - які інші декларації, які б свідчили, що газ поставлений ТОВ «Газтрейд ЛТД»був імпортований на митну територію України, та пройшов митне оформлення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд зазначає, що, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України, з матеріалів справи вбачається та у судових засіданнях встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000562320/0 від 25 червня 2007 року, №0000562320/1 від 22 серпня 2007 року, №0000562320/2 від 08 листопада 2007 року, №0000562320/3 від 22 січня 2008 року прийняті податковим органом необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення зазначених дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має також право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно зі ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного, визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями, в тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій підставі підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є протиправним.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000562320/0 від 25 червня 2007 року, №0000562320/1 від 22 серпня 2007 року, №0000562320/2 від 08 листопада 2007 року, №0000562320/3 від 22 січня 2008 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»судові витрати у розмірі 6,80 грн. (шість гривень 80 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 22 жовтня 2012 року.