Постанова № 26851082, 08.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2012 року № 2а-12222/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0012111502 від 03.08.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київспецтранс»звернулось до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012 №0012111502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, відповідачем в порушення вимог п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України нараховано штраф на податковий борг позивача, який був розстрочений на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях та зазначив, що в результаті перевірки було встановлено що позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України не сплачено у встановлений термін визначені у податковій декларації з податку на додану вартість самостійно узгоджені податкові зобов’язання за червень - липень 2010 року.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов’язань до бюджету ПАТ «Київспецтранс», за результатом якої складено акт від 16.07.2012 №1058-1502/02772037 (далі –акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 №1058/1502/02772037, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 99118,95 грн.

Як вбачається з акту перевірки до Позивача застосовано штрафні санкції за 20 % ставкою за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань на загальну суму 99118,95 грн. за період червень-липень 2010 року, а саме: сума 135000,00 грн. з 30.07.2010 по 18.05.2012 затримка 658 днів; сума 18000,0 грн. з 30.07.2010 по 23.05.2012 затримка 663 днів; сума 2444449994,48 грн. з 30.07.2010 по 31.05.2012 затримка 671 днів; сума 34,69 грн. з 30.07.2010 по 15.06.2012 затримка 686 днів; сума 92565,54 грн. з 30.08.2010 по 15.06.2012 затримка 655 днів.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов’язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов’язань у податкових деклараціях відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають, твердження позивача, що зазначені суми є узгодженими з часу прийняття судового рішення щодо стягнення податкового боргу є необґрунтованим, оскільки такі зобов’язання підлягають сплаті щомісяця протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов’язання позивачем сплачені не були.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2011 по справі №2а-1209/11/2670 за позовом заступника Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у подільському районі м. Києва до ВАТ «Київспецтранс»про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податку ухвалено стягнути з ВАТ «Київспецтранс»податковий борг у сумі 6014618,21 грн. постанова набрала законної сили.

Ухвалою від 16.09.2011 по справі №2а-1209/11/2670 задоволено заяву ВАТ «Київспецтранс»про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, розстрочено виконання зазначеної постанови на 30 календарних місяців та зобов’язано ВАТ «Київспецтранс»сплачувати на користь державного бюджету 200487,28 грн. щомісяця.

Щодо твердження позивача, що його податковий обов'язок є припиненим відповідно до п. 37.3.4 ст. 37 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України підставами для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим кодексом або законами з питання митної справи.

При цьому п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України встановлено перелік підстав для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, а саме: ліквідація юридичної особи, смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб. Зазначений перелік підстав для припинення податкового обов'язку є вичерпним.

Суд звертає увагу, що судовим рішенням, на яке посилається позивач не припинено податкового обов'язку позивача, навпаки, судовим рішенням підтверджено обов'язок сплати позивачем податкового боргу у вказаний період на визначену суму.

Відповідно пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема, фінансова.

При цьому п. 111.2. ст. 111 Податкового кодексу України встановлено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно п. 113.2. ст. 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 113.3. ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

З системного аналізу викладеного вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій до платника податків є порушення таким платником податків норм закону з питання оподаткування, контроль за виконанням якого покладено на податкові органи, в даному випадку строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, отже факт прийняття судового рішення щодо примусового стягнення податкового боргу та надання розстрочення виконання такої постанови суду не відміняє відповідальності позивача за вчинення податкових правопорушень.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України не сплачено у встановлений термін визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість самостійно узгоджені податкові зобов’язання за червень - липень 2010 року, строк такої затримки становить більше 30 днів, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування до позивача штрафу в порядку п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується вірність розрахунку суми штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, якими підтверджено висновок про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2012.