Постанова № 26850816, 23.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3838/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представників позивача Завальнюка К.Г., Гриценко А.С. - за довіреностями, представника відповідача Різника В.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(далі-позивач) просить, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної державної податкової Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач) №0001032301 та №0001042301 від 24 вересня 2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, послуг у ТОВ «Украгрозерноторг»за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. №119/22-017/32580463 від 11.09.2012 р. відповідачем винесено:

1.податкове повідомлення-рішення №0001032301 від 24.09.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 169188 грн. основного платежу та 84594 грн. штрафних санкцій;

2. податкове повідомлення-рішення №0001042301 від 24.09.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 169188 грн.

Як вбачається із вказаних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки відповідач вважає, що позивачем було порушено:

-ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України через вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, з ТОВ «Украгрозерноторг»;

-п.198.1, п.198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України через заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2011 року.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що були складені постачальником ТОВ «Украгрозерноторг»за наслідками господарських операцій з поставки соняшника в кількості 288,64 т. на загальну суму 1015129 грн. 90 коп. в тому числі ПДВ 169188 грн.32 коп. При цьому відповідач зазначає про не підтвердження фактів здійснення таких господарських операцій.

Із вказаним висновком відповідача позивач не погоджується повністю, а податкові повідомлення-рішення, винесенні на підставі таких висновків, вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Представник відповідача позовних вимог не визнав із підстав, викладених у письмовому запереченні, та зазначив, що відповідачем було отримано акт №1233/22-20/3708013 від 30.08.2012 р. від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Украгрозерноторг»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. В даному акті зазначається, що в ході відпрацювання ТОВ «Украгрозерноторг»встановлено, що ним не надано первинних документів, на яких ґрунтуються показники, задекларовані в податковій звітності. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у ТОВ «Украгрозерноторг»необхідних умов для ведення господарської діяльності і відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцем знаходження, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської операції позивачем за вказаний період. Отже позивач відобразив у податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Украгрозерноторг»без мети реального настання, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вислухавши доводи представників сторін, дослідивши та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній адміністративній справі, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» зареєстроване як юридична особа 30.06.2004 року за №1 008 129 0000 000004 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, та 27.07.2004 р. взятий на облік як платник податків.

Відповідачем, в період з 28.08.2012 року по 04.09.2012 року, проводилась документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, послуг у ТОВ «Украгрозерноторг»за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. За результатами вказаної перевірки був складений акт №119/22-017/32580463 від 11.09.2012 року, в якому було зафіксовано, що позивачем порушено вимоги:

1) п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215. п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, встановлено операції без мети реального настання по операціях з придбання соняшника між позивачем та ТОВ«Украгрозерноторг».

2) п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

На підставі акту перевірки №119/22-017/32580463 від 11.09.2012 року, відповідачем 24.09.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001032301 та №0001042301, якими зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 169188 грн. основного платежу та 84594 грн. штрафних санкцій, та про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 169188 грн.

В акті перевірки, на основі яких винесені податкові повідомлення-рішення, відсутні будь-які посилання на те, що позивачем допущено порушення податкового законодавства з причин невиконання вимог ведення податкового обліку, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені виключно на підставі даних, встановлених перевіркою не позивача, а його контрагента - ТОВ«Украгрозерноторг».

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Вказане правило обмежується положенням пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином з огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту у покупця є саме нарахування, або сплата (в залежності від першої події) ПДВ в ціні придбання товарів, що придбаваються з метою подальшого використання у виробництві.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надано перевіряючим всі підтверджуючі документи по взаємовідносинах з ТОВ«Украгрозерноторг», а саме: договір поставки №703/к від 01.09.2011 р, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти про рух товарно-матеріальних цінностей, складські квитанції, банківські виписки та інші документи, такі як журнали реєстрації результатів аналізів середньодобових зразків, електронні реєстри зважування вантажів на автомобільних вагах, якими підтверджуються факти реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ«Украгрозерноторг»з поставок соняшнику.

Доводи відповідача про те, що відсутність довіреностей на отримання товару є ознакою фіктивності відповідної господарської операції, на думку суду, є необгрунтованими, оскільки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні під час здійснення господарських операцій завірено круглою печаткою контрагента позивача.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Таким чином, аналізуючи вищеназвані норми закону, можна зробити висновок, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В даному випадку в акті перевірки перевіряючі приходять до висновку, що оскільки угоди поставки здійснені без мети реального настання, такий правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, перевіряючі допускають припущення, не підтверджені доказами, «встановлюють»неіснуючий умисел позивача, що свідчить про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки.

Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочинів між позивачем та контрагентом, доказів того, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, а також рішень суду про визнання правочинів такими суду надано не було.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення посадовими особами позивача протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби №0001032301 та №0001042301 від 24 вересня 2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.00 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко