Постанова № 26850488, 17.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2012 р. № 2-а- 8896/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Короткова О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металторгпоставка»

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металторгпоставка», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 р. № 0000132220.

В обґрунтовування позову платник податків вказує на те, що під час проведення перевірки контролюючим органом відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами було підтверджено своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату податків та зборів по взаємовідносинах з контрагентами, а відтак -донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконним, протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представником відповідача письмових заперечень на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Металторгпоставка»суду надано не було.

Представники сторін у судове засідання не прибули, проте подали до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно приписів частини 1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкової інспекції було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень -листопад 2011 року по взаємовідносинах з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», за результатами якої 05.06.2012 р. складено відповідний акт перевірки №955/22-207/34389024.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з безпідставним, на думку контролюючого органу, включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманих від ТОВ «Промтехноопт»на загальну суму 358.875,90 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією 22.06.2012 р. було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0000132220, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 448.594,88 грн. (358.875,90 грн. -за основним платежем та 89.718,98 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Однак, суд вважає зазначені доводи податкової інспекції передчасними та помилковими з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене цілком кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема -пункту 138.2 статті 138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, з правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, чинне законодавство необхідною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначає факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».

Так, між позивачем та його контрагентом було укладено ряд договорів: від 20.06.2011 р. №2006-1 (купівлі-продажу); від 20.06.2011 р. №206; від 11.07.2011 р. №1/2011 та №11-7-1 (купівлі-продажу); від 01.08.2011 р. №108 (підряду) та №18-11 (агентський); від 16.06.2011 р. №1/11 (поставки).

Судом досліджено та встановлено обставини реальності здійснення позивачем спірних господарських операцій, а саме -видаткові накладні, податкові накладні, технічні завдання, рахунки-фактури, акти здачі-прийому товарів, акти виконаних робіт, протоколи узгодження ціни, звіти про продаж, платіжні доручення (з відповідними відмітками банку), товарно-транспортні накладні. Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Податковим органом ні у письмових запереченнях, ні під час слухання справи у судовому засіданні не було спростовано питання реальності вчинення спірних господарських операцій.

Слід зазначити, що вказані правовідносини у сфері оподаткування регулюються також підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, положеннями якого встановлено презумпцію правомірності рішень платнику податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюються і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків складу податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом наведеної норми, податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Пунктами 201.8, 201.9, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, а відтак, зважаючи на викладені нормативні положення, мав право на складання відповідних податкових накладних.

Крім того, контролюючим органом не доведено невідповідність виданих на користь позивача податкових накладних податковому законодавству України. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів.

Слід зазначити, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами такого податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від контрагента -Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Тобто, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металторгпоставка»є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металторгпоставка»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 р. № 0000132220.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Короткова О.В.