Постанова № 26850442, 18.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2012 року Справа № 2а-7808/11/1270

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

за участю:

представника позивача: Цукер І.Б.

представники відповідача: Войтенко Н.Г., Бойко М.М.

прокурора: Ногіна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових-повідомлень рішень від 16.03.2011 за №0000072300 та №0000062300 -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Старобільский завод замінника незбираного молока" до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, за участю Прокуратури Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в березні 2011 року Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області були винесені два рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000072300 по податку на прибуток (код платежу 11021000), яким визначено суму грошового зобов'язання - 2599271,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000062300 по податку на додану вартість (код платежу 14010100), яким визначена сума грошового зобов'язання - 520252,00 грн.

Зазначені вище рішення мотивовані актом планової виїзної перевірки від 16.02.2011 року №36-230/00444837, на підставі чого податковий орган зробив висновки, що ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" порушив норми п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий висновок, Старобільська МДПІ зробила не на підставі фактичних даних, а на підставі припущень про нікчемність правочину між ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» (від 01.12.2009 року б/н та 01.01.2010 року б/н) та ПП «БПФ «Мадлобт» (від 01.07.2010 року б/н) - постачальник - з однієї сторони, та покупець - ЗАТ "Старобільский завод замінника незбиранного молока" з іншої сторони.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про нікчемність правочину та вважає безпідставним, оскільки закон не зв'язує визнання правочину недійсним, тому не може бути підставою для прийняття рішення державними податковими органами. Правочин між поставщиками ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» (від 01.12.2009 року б/н та 01.01.2010 року б/н) та ПП «БПФ «Мадлобт» (від 01.07.2010 року б/н) - з однієї сторони, та покупцем з іншої сторони - виконані.

Таким чином, позивач вважає податкові-повідомлення рішення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області від 16.03.2011 року №0000072300, та від 16.03.2011 року №0000062300 недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача №1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що виконання положень Інструкції № 176 обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій - юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які здійснюють перевезення молочної сировини або залученим автомобільним транспортом. Встановлений порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної за типовою формою N 1- ТН. Під час перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують правильність формування валових витрат. Крім того, перевіркою було встановлено, що молоко закупалося у населення, про що складені зведені акти приймання-передачі. Тобто постачання молока від ТОВ «Схід-Оіл-Груп» та ПП «Мадлопт» не здійснювалось взагалі.

Прокурор підтримав думку відповідача та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» визначено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 78.1.1. Податкового кодексу України, документальна виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отриман ня податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Відповідно до п. 77.1, п. 77.2 статті 77 Податкового кодексу України порядок проведення документальних планових перевірок, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Згідно до п.77.4 ст. 77 цьго кодексу встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 82.1 ст. 82. Податкового Кодексу України, строки проведення виїзних перевірок, визначені у статті 77 цього Кодексу, а тому не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

З систематичного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставами для проведення документальної виїзної перевірки є відповідне рішення керівника органу державної податкової служби про її проведення; наявність обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 Податкового кодексу України; на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Встановлено, що згідно п.200.15. ст.200 цьго Кодексу, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

На підставі частини першої ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2010 року Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області проведена планова виїзна документальна перевірка ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 р. В результаті якої виявлено порушення норм діючого законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" зареєстровано Старобільською районною державною адміністрацією 22.08.1996 року рішенням № 259. Свідоцтво про державну реєстрацію від 22.08.1996 року №13771200000000358 та є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Старобільської МДПІ №448-ОД від 10.12.10 було призначено виїзну документальну перевірку ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" тривалістю 20 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 р. (том 1 а.с. 41-42).

16.02.2011 року було складено акт планової виїзної перевірки ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" (1 том а. с. 131 - 181), яка була проведена на підставі направлень від 10 грудня 2010 року № 485, від 20 грудня 2010 № 487, від 17 січня 2011 року № 4, від 20 січня 2011 року №9, від 25 січня 2011 року №15 виданих Старобільською МДПІ, та отримані уповноваженою особою ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" Сергієнко О.О. особисто під підпис (1том а.с.46-50).

Відповідно до акту перевірки Старобільської МДПІ відповідачем порушено:

1. п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», занижений податок на додану вартість на загальну суму 520252 грн., у т.ч. за травень 2010 року на 214036 грн., за червень 2010р. на 2398820 грн., за липень 2010 року на 66396 грн.

Договори від 01.12.2009 № б/н, від 01.01.2010 № б/н та додаткові угоди до них між «ТД «Схід-Ойл-Груп» та ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока", договір від 30.06.2010 р. №133 та додаткова угода до нього між ПП «БПФ «Мадлобт» ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" не спрямовані на реальне настання наслідків, суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1,2 ст.215, п.п. 1,5 ст.203, ст. 228 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємств.

2. п.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст.5 п. 6.1 ст.6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 599 271 грн., у тому числі:

- заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на 1 267 599 грн.

- заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за півріччя 2009 року на 1 267 599 грн.

- заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 3 квартали 2009 року на 1 267 599 грн.

- заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2009 рік на 3 583 469 грн.

- занижено податок на прибуток 1 квартал 2010 року - 217 851 грн.,

- занижено податок на прибуток півріччя 2010 року - 961 258 грн.,

- занижено податок на прибуток 3 квартали 2010 року - 2 599 271 грн.

3. п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст.4, п.1.15 ст.15, п.п. 3.1.1 ст.3, п.п.4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп 8.1.1 п.8.1 ст.8, п. 16.1 ст.16, пп 16.3.2 п. 16.3, ст..16, абзацу «а» п. 17.2 ст.17, абзацу «а» п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-1У «Про порядок з доходів фізичних осіб» ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" проволилася виплата за придбане молоко без пред'явлення громадянами-здатчиками молока доідки ф № 3ДФ, в результаті чого із суми виплаченого доходу за закуплене молоко 10942413,72 грн., не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року в сумі 1641362,06 грн.

4. ст.2 та ст.3 Закону України від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» в частині заниження об'єкту оподаткування на суму 4628 грн. (1 том а.с 131- 181).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту перевірки ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" направлялися:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.03.2011 року № 0000062300 податку на додану вартість на суму 520252,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.03.2011 року № 0000072300 податку на прибуток на суму 2599271,00 грн. (1 том а.с. 35).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп», укладено договори від 01.12.2009 № б/н (1 том а.с.11-12), від 01.01.2010 № б/н (1 том а.с. 9-10); договір від 30.06.2010 №133 та додаткова угода до нього між ПП «БПФ «Мадлобт» та ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока".

Згідно умов договорів Покупець має право власності на придбане молоко з моменту підтвердження якості та безпосередньої передачі його згідно товарно-транспортним накладним.

Надані в судовому засіданні первинні документи, а саме :

- накладна №280204 від 28.02.20010 року (2 том а.с. 22), накладна №310303 від 31.03.20010 року (2 том а.с. 24), накладна № 300403 від 30.04.2010 року(2 том а.с. 26), накладна № 060501 від 06.05.2010 року(2 том а.с. 28), накладна № 200501 від 20.05.2010 року(2 том а.с. 30), накладна № 250501 від 25.05.2010 року(2 том а.с. 32), накладна № 300604 від 30.06.2010 року(2 том а.с. 34),

- товарно-транспортні накладні (3 том а.с.200-251),

- зведені акти приймання-передачі (3 том а.с. 168-199).

Приймаючі спріні податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з наявних ознак нікчемності угод.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» та ПП «БПФ «Мадлобт» з контрагентами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою,яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, недійсним , відповідно до ст. 215 ЦК України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення ст. ст. 207 і 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин,який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 626 та статтею 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно до ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підставі зазначених документів, пояснення фахівців та робітників ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока", приватних підприємців-перевізників та представників населення, які фактично здають незбиране молоко свідчать про відсутність здійснення господарської діяльності стосовно реалізації ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" молока, як безпосередньо та самостійно керівниками ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» та ПП «БПФ «Мадлобт» так і за допомогою вільного найму працівників.

Таким чином, на думку відповідача враховуючи наявність сукупних доказів, договори від 01.12.2009 № б/н, від 01.01.10 р. № б/н та додаткові угоди до них між ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» та ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" молока», договір від 30.06.2010 №133 та додаткова угода до нього між ПП «БПФ «Мадлобт» та ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" не спрямовані на реальне настання наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства. На думку відповідача саме такі правочини між ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" та ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп», ПП «БПФ «Мадлобт», учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому порушує публічний порядок та направлений на заволодіння майном держави.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп», ПП «БПФ «Мадлобт» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але, за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача, що визнання нікчемності угод покладено на суди, а тому податковий орган перевищив свої повноваження.

Але постановою Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" (далі ЗАТ) до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за заявою ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року, зазначено, що у разі, коли товарність операцій з поставки позивачу товару не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судами таких обставин відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган встановив, що молоко постачалося від населення, тобто фактично оспорюється факт постачання продукції від контрагентів. Таким чином суд досліджував саме наявність та відповідність первинної документації, яка б підтверджувала або спростовувала факт отримання молока від контрагентів.

Відповідно до Інструкції, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 №176, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.09.2002 за №722/7010, розроблено форми первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі» (далі - Інструкція № 176) виконання якої обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій - юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які здійснюють перевезення молочної сировини або залученим автомобільним транспортом. Встановлений порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної за типовою формою N 1- ТН.

Товарна накладна за формою N 1- ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприбуткування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством - одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Зазначена накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо. Перевезення молочної сировини автомобільним транспортом здійснюється тільки за наявності оформленої належним чином накладної.

В товарній накладній за формою N 1- ТН зазначено:

- автомобіль (марка, держ.номер);

- автопідприємство (назва), водій (прізвище, ім'я, по батькові);

- замовник (платник) (назва, адреса);

- вантажовідправник (назва, адреса);

- вантажоодержувач (назва, адреса);

- переадресування (назва і адреса нового вантажоодержувача, підпис відповідальної особи)

- причіп (держ.реєстраційний номерний знак);

- відомості про вантаж: найменування молочної сировини; маса, кг (натуральної жирності/базісної жирності); вміст жиру, %; вміст білка, %; кіслотність, град.Т.; температура, град.С.; сухі речовини, %; ступінь чистоти; загальне бактеріальне обсеменіння, тис./смі; густина, град.А.; кількість сомат.клітин, тис./смі; термостійкість, гатунок;

При цьому зазначається хто відправив молочну сировику та прийняв.

Також дана товарна накладна повинна мати назви посад, ПІБ, підписи осіб, які дозволили відпуск молочної сировини; здав молочну сировину; зробив аналіз; прийняв молочну сировину (назва заводу) та отримав матеріальні цінності.

На зворотньому боці товарної накладної зазначається вантажно-розвантажувальні роботи із зазначенням час прибуття до вантажовідправника, час прибуття до замовника, миття тари засобами.

Документальне забезпечення записів у накладній проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином нормами законодавства чітко встановлено, що для оприбуткування молока молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством - одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України є єдиний первинний документ встановленого зразка - товарна накладна за формою N 1- ТН, яка є обов'язковою.

Надані представником позивача у судовому засіданні товарні накладні №280204 від 28.02.20010 року (2 том а.с. 22), №310303 від 31.03.20010 року (2 том а.с. 24), № 300403 від 30.04.2010 року(2 том а.с. 26), № 060501 від 06.05.2010 року(2 том а.с. 28), № 200501 від 20.05.2010 року(2 том а.с. 30), № 250501 від 25.05.2010 року(2 том а.с. 32), № 300604 від 30.06.2010 року(2 том а.с. 34), не містять у собі обов'язкових відомостей про спосіб перевезення: не зазначено автомобіль (марку, державний номер), не зазначено обов'язкових показників вантажу.

Таким чином, надані представником позивача накладні в підтвердження постачання молока на підставі вищезазначених договорів не містять в собі обов'язкових даних щодо вмісту жиру, %; вмісту білка, %; кіслотності, град.Т.; температури, град.С.; сухих речовин, %; ступеню чистоти; загального бактеріального обсеменіння, тис./смі; густини, град.А.; кількості сомат.клітин, тис./смі; термостійкості, гатунку. Також відсутні данні про осіб, які відправили молочну сировику та прийняли. Відсутні назви посад, ПІБ, підписи осіб, які дозволили відпуск молочної сировини; здав молочну сировину; зробив аналіз; прийняв молочну сировину (назва заводу) та отримав матеріальні цінності. Тобто, надані накладні не тільки не відповідають формі, встановленій Міністерством аграрної політики України та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України, а й не містять обов'язкових реквізитів щодо якісних показників молочної сировини.

Зазначені обставини позбавляють суд визнати надані представником позивача накладних належними доказами виконання договорів, укладених між ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока" та ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп», ПП «БПФ «Мадлобт».

Відповідно до вимог ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки надані представником позивача в підтвердження отримання від контрагентів молока накладна №280204 від 28.02.20010 року (2 том а.с. 22), накладна №310303 від 31.03.20010 року (2 том а.с. 24), накладна № 300403 від 30.04.2010 року(2 том а.с. 26), накладна № 060501 від 06.05.2010 року(2 том а.с. 28), накладна № 200501 від 20.05.2010 року(2 том а.с. 30), накладна № 250501 від 25.05.2010 року(2 том а.с. 32), накладна № 300604 від 30.06.2010 року(2 том а.с. 34) не відповідають вимогам Інструкції, а тому не можуть підтверджувати рух товару від продавця ТОВ «ТД «Схід-Ойл-Груп» та ПП «БПФ «Мадлобт» до покупця ЗАТ "Старобільский завод замінника незбираного молока", а також враховуючи той факт, що Інструкцією №176 чітко встановлено, що документ, який підтверджує оприбуткування молока є встановленої форми - товарна накладна за формою N 1- ТН, яка є обов'язковою для молокопереробних підприємств, яким є позивач ЗАТ «Старобільский завод замінника незбираного молока», суд дійшов висновку, що позивачем формувався податковий кредит за накладними, які не відповідають встановленій формі, а тому відповідачем правомірно були прийняті податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 69-71, 94, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових-повідомлень рішень від 16.03.2011 за №0000072300 та №0000062300 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 23 жовтня 2012 року

Суддя О.В. Ірметова