Ухвала суду № 26849801, 23.10.2012, Личаківський районний суд м.Львова

2/1312/1397/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого суддіСтрепко Н. Л. ,

з участю секретаря судового засідання: Михальчишина Ю.Р.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Торгова компанія», третіх осіб ОСОБА_4, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, застосування реституції та витребування майна з чужого володіння, -

встановив:

Позивач звернулася в суд з позовом, в подальшому вимоги якого неодноразово уточнювала, до відповідача, третіх осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській в м. Львові від 13 вересня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 Просить застосувати реституцію для сторін договору від 13 вересня 2010 року та визнати право власності на Ѕ частки квартири за нею. Крім того, просить витребувати з незаконного володіння приватного підприємства «Торгова компанія»та зобовязати передати приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській у м. Львові ОСОБА_1

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 червня 2011 року заявив клопотання про закриття провадження у справі, так як правовідносини з приводу яких виник спір регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як спірний обєкт нерухомості було реалізована під час процедури банкрутства СПД ФО ОСОБА_4, а тому справа підсудна господарському суду.

Позивач ОСОБА_1 відносно закриття провадження заперечила.

Представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі договору від 1 грудня 2011 року відносно закриття провадження у справі заперечив і пояснив, що відповідно до вимог чинного законодавства завершення процедури банкрутства не перешкоджає зверненню до суду в порядку цивільного судочинства кредиторів боржника. Реалізацією квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській в м. Львові порушено право власності позивача на вказану квартиру, а тому вона просить її витребувати з незаконного володіння.

Представник відповідача ПП «Торгова компанія»в жодне з судових засідань не зявився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце проведення таких, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заявлене клопотання у відсутності представника відповідача та третьої особи ОСОБА_5

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали справи господарського суду Львівської області про банкрутство СПД ФО Шведа ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що клопотання підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 14 грудня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство СПД ФО ОСОБА_4, та постановою від 24 грудня 2009 року визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській в м. Львові увійшло до складу ліквідаційної маси.

З заяви ОСОБА_1 від 19 лютого 2010 року вбачається, що остання звернулась до господарського суду Львівської області про визнання та включення її до реєстру вимог кредиторів щодо сплати аліментів на неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Тому суд вважає, що позивач була обізнана про справу, що перебувала на розгляді в господарському суді Львівської області про банкрутство ОСОБА_4

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 26 вказаного закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Частина 2 ст. 12 ГПК України визначає, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

У відповідності до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство. Зазначені справи відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахування особливостей, встановлених Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та «Про банки і банківську діяльність».

Господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо повязані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі: про визнання недійсним правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що слід закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській в м. Львові від 13 вересня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, застосування реституції для сторін договору від 13 вересня 2010 року та визнати право власності на Ѕ частки квартири за ОСОБА_1, оскільки останній було відомо про процедуру банкрутства ОСОБА_4 і вона не заявила про своє право на частку в спірному майні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО»щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012

в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частини 1, 3 ст. 388 ЦК України визначають, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З врахуванням наведених вище норм суд вважає, що позовна вимога з приводу витребування з незаконного володіння приватного підприємства «Торгова компанія»та зобовязання передати приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській у м. Львові ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. 205, 206 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення квартири № 3 в будинку № 60 на вул. Личаківській в м. Львові від 13 вересня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, застосування реституції для сторін договору від 13 вересня 2010 року та визнати право власності на Ѕ частки квартири за ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:Стрепко Н. Л. ,