Постанова № 26849732, 23.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5701/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Бехтер Л.В., Ревун І.В.,

представника відповідача - Чалої О.Д., Кіряшової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2012 року позивач ПАТ "Полтавакондитер" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2012 року № 0000442204, № 0000852312, № 0000862312.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат, а також щодо допущення порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та зазначав, що встановлені у висновках акта перевірки порушення не мали місця в його господарській діяльності.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважають правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено численні порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 00382208) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем у період з 20 червня 2012 року по 01 серпня 2012 року проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки 08 серпня 2012 року складено акт № 2256/22-1/00382208 (том І а.с. 12-85), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 58458,00 грн.;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 456196,00 грн., в тому числі:

за ІІ квартал 2011 року в сумі 149207,00 грн.,

за ІІІ квартал 2011 року в сумі 58131,00 грн.,

за ІV квартали 2011 року в сумі 126104,00 грн.,

за І квартал 2012 року в сумі 125754,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23 Декларації з ПДВ) на суму 158551,00 грн.:

за березень 2011 року на суму -3759,00 грн.

за травень 2011 року на суму -9360,00 грн.

за червень 2011 року на суму -23524,00 грн.

за липень 2011 року на суму -9834,00 грн.

за серпень 2011 року на суму -3448,00 грн.

за вересень 2011 року на суму -5178,00 грн.

за жовтень 2011 року на суму -7914,00 грн.

за листоад2011 року на суму -4622,00 грн.

за грудень 2011 року на суму -39683,00 грн.

за січень 2012 року на суму -33243,00 грн.

за березень 2012 року на суму - 17986,00 грн.;

- вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні умов імпортного контракту від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, укладеного з фірмою "В.V. Vormenfabriek Tilburg" (Голландія) стосовно несвоєчасного надходження товару по імпорту в сумі 7105,25 євро/75124,79 грн.

На підставі акта перевірки від 08 серпня 2012 року № 2256/22-1/00382208 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року

форми "У" № 0000442204 (том І а.с. 126), яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1444,18 грн.;

форми "Р" № 0000852312 (том І а.с. 127), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 517654,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 31439,75 грн.

форми "В1" № 0000862312 (том І а.с. 128), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 158551,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 08 серпня 2012 року № 2256/22-1/00382208 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, пені та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ в м. Полтаві форми "У" від 17 серпня 2012 року № 0000442204, суд виходить з наступного.

З матеріалів акта перевірки від 08 серпня 2012 року № 2256/22-1/00382208 вбачається, що податковий орган дійшов висновку про надходження товару по імпорту від нерезидента на адресу позивача в повному обсязі з порушенням законодавчо встановленого строку, внаслідок чого нарахував позивачу пеню в розмірі 1444,18 грн.

Судом встановлено, що позивачем згідно умов контракту імпорту частин до лінії з виробництва цукерок від 08 жовтня 2010 року № 3112/31 (том VІІІ а.с. 157-163), укладеного між ПАТ "Полтавакондитер" та фірмою "В.V. Vormenfabriek Tilburg" (Голландія), ввозилось на митну територію України обладнання та запасні частини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов контракту позивачем внесено передплату на загальну суму 14210,50 євро: 15 листопада 2010 року в розмірі 7105,25 євро за якою граничним строком поставки є 14 травня 2011 року та 28 квітня 2011 року в розмірі 7105,25 євро за якою граничним строком поставки є 25 жовтня 2011 року.

Згідно вантажно-митної декларації ІМ-40 від 20 травня 2011 року № 806000010/2011 позивачу надійшов обумовлений зовнішньоекономічним контрактом товар.

Зазначене дало підстави податковому органу вважати, що позивачем допущено порушення граничного строку здійснення імпортних операцій.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на вказану норму Закону, моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, є момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затвердженого наказом Державної митної служби, від 17 листопада 1998 року № 723, штамп "Під митним контролем" (тип 2) носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на CMR, товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Отже, перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупроводжувального документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. (Така правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, де зазначено що моментом, з якого товари є імпортованими в Україну визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення).

Однак, у супереч вищезазначених норм Закону, відповідач пов'язує завершення імпортних операцій саме з моментом оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40.

Суд не погоджується із такою позицією контролюючого з огляду на те, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на CMR, товаросупровідних документах, що є початком відліку перебування товару під митним контролем, а не дату завершення оформлення ВМД.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт і дата перетину митного кордону України товаром, придбаним згідно контракту від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, а відповідно і момент здійснення імпорту, підтверджується накладними CMR (томІІІ а.с. 166) та деклараціями форми МД-2 CMR (том VІІІ а.с. 169), на яких проставлений відбиток штампу "Під митним контролем" Ягодинської митниці, що засвідчує факт перетину товаром митного кордону України 08 травня 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання позивачем граничних строків здійснення імпортних операцій за контрактом від 08 жовтня 2010 року № 3112/31 та, як наслідок, про відсутність підстав для нарахування пені позивачу.

З урахуванням викладеного, спірне податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000442204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ в м. Полтаві форми "Р" від 17 серпня 2012 року № 0000852312 та форми "В1" № 0000862312, суд виходить з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено, що у І кварталі 2011 року позивачем безпідставно до складу скоригованих валових витрат віднесено вартість маркетингових послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" та ТОВ "Діад", а також завищено витрати на загальну суму 1449748,59 грн. та податковий кредит на суму 79275,50 грн., за рахунок неправомірного включення до їх складу вартості маркетингових послуг, послуг з просування товарів, логістичних послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТО "АТБ Маркет", ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна", ТОВ "Торгова група "Союз", ПП "Південь агроекспорт", ТОВ "Європейський Фонд Розвитку", ТОВ "Діад", ПП "Агентство маркетингових досліджень". З урахуванням викладеного податковий орган не визнав валові витрати та податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформованими правомірно з тих підстав, що маркетингові послуги надаються покупцями продукції на стимулювання збуту товарів, визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування та ін. при цьому товари (кондвироби), реалізовані ПАТ "Полтавакондитер", уже є власністю покупця, а також взяв до уваги той факт, що акти виконаних робіт не містять ні економічного обґрунтування необхідності придбання зазначених послуг, ні розшифрування проведених робіт/наданих послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно вимог підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Аналіз податкового законодавства дає підстави стверджувати, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Витрати, пов'язані з оплатою маркетингових та рекламних послуг несе безпосередньо замовник цих послуг.

Судом встановлено, що послуги, передбачені господарськими договорами про надання маркетингових послуг, які укладені між ПАТ "Полтавакондитер" та його контрагентами (дистриб'юторами), безпосередньо пов'язані з реалізацією продукції, яка є предметом господарської діяльності позивача, що дає підстави для віднесення їх вартості до складу валових витрат та врахування при формуванні податкового кредиту підприємства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом із тим, чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з результатами господарської діяльності, а лише вказують на необхідність належного оформлення первинних документів з метою фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем в межах здійснення своєї господарської діяльності укладено господарсько-правовий договір з ТОВ "АТБ Маркет" (м. Дніпропетровськ) від 01 січня 2012 року № 35651 щодо визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТГ "Союз" (м. Харків) укладено договір на дистрибуцію товару від 01 березня 2012 року № 118/05-12 щодо надання маркетингових послуг (з розміщення торгового обладнання та проведення промо-заходів у Харківській області та м. Харків), про надання маркетингових послуг із стимулювання збуту товарів, поставлених за договором про дистрибуцію.

Крім того, сторонами не заперечувалось, що між ПАТ "Полтавакондитер" та ПП "Південь агроекспорт" (м. Одеса) укладено договір від 01 листопада 2011 року № 245/11-11 щодо надання послуг з проведення промо-заходів та акцій по продукції ТМ "Домінік" у м. Одесі та Одеській області.

Між позивачем ТОВ "Європейський Фонд Розвитку" (м. Харків) укладено договір від 01 березня 2011 року № 101/03-11 щодо надання маркетингових послуг (послуги з розміщення продукції ТМ "Домінік")

Позивачем з ТОВ "Діад" (м. Донецьк) укладено договір від 04 січня 2010 року № 81/03-10 про надання маркетингових послуг (послуги з розміщення продукції ТМ "Домінік")

Між позивачем та ПП "Агентство маркетингових досліджень" (м. Дніпропетровськ) укладено договір від 08 лютого 2011 року № 415 про визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкети, проведення фокус-груп.

Між позивачем та ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" укладено договір від 01 січня 2012 року № 20181 згідно умов якого "Метро" надає Постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами. Також надає послуги з логістики.

Аналіз зазначених договорів дає підстави для висновків, що послуги, які надавались вищевказаними дистриб'юторами ПАТ "Полтавакондитер", мали безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать позивачу на праві власності та на праві користування. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були спрямовані на отримання доходу.

На підтвердження позитивного впливу зазначених послуг на обсяги товарообороту та прибуток позивача надано аналіз оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період, обмежений перевіркою, та підтверджений випискою з розрахункового рахунка позивача (копія наявна в матеріалах справи).

Суд погоджується з доводами позивача, що покупці ПАТ "Полтавакондитер" є роздрібними мережами, товар, який постачався позивачем (кондитерські вироби), підпадає під сезонні коливання попиту, а тому в такі періоди послуги надані позивачу (маркетингові, з просування товару, збуту товару тощо) спрямовані також і на підтримання обсягів продажу товару у роздрібних мережах покупців на досягнутому рівні, адже укладені договори поставки містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів, що у свою чергу може призвести до утворення збитків ПАТ "Полтавакондитер".

Таким чином, суд вважає маркетингові послуги/послуги з просування товару направленими на збут та отримання прибутку, а отже, витрати, здійснені позивачем на їх оплату, є економічно доцільними та обґрунтованими.

Надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Крім того, умовами абзацу 2 пункту 1 договору позивача з ТОВ "Метро" від 01 січня 2012 року № 20181 (том І а.с. 176) передбачено надання позивачу послуг з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в Додатку 6 до цього договору.

Судом досліджено матеріали зазначеного договору та додатків до нього з урахуванням чого суд дійшов наступних висновків.

Виконання умов договору в частині наданні послуг логістики товарів підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт, виписками з рахунків позивача (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Судом встановлено, що положення договору надання послуг з логістики не суперечать вимогам чинного законодавства, придбання вищевказаних послуг визнане судом економічно доцільним та обґрунтованим, зазначена угода виконана в повному обсязі, сторони зауважень та претензій одна до одної не мають.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що в ході проведення перевірки відповідачу надавались договори про надання маркетингових та інших послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги. Належним чином завірені копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актами здачі-прийняття виконаних робіт (отриманих послуг), рахунками-фактурами, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання маркетингових послуг та послуг з просування товару позивача у контрагентів останнього реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Водночас правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, Податковим кодексом України, не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.

Посилання відповідача на той факт, що зв'язку між отриманим ПАТ "Полтавакондитер" доходом та понесеними витратами на оплату послуг (маркетингових, послуг з просування товарів) немає, відхиляється судом з мотивів безпідставності та недоведеності належними у розумінні глави 6 Кодексу адміністративного судочинства доказами такого твердження.

Разом із тим, доводи податкового органа про те, що акти виконаних робіт за вказаними правочинами не містять розшифровки проведеної роботи, відхиляються судом з огляду на той факт, що чинним законодавством не визначено якими одиницями виміру мають вимірюватись об'єми наданих рекламних послуг.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних угод між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для формування валових витрат позивача та врахування при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Суд вважає очевидним та таким, що не потребує доказування, факт, що позивач використав придбані маркетингові послуги та послуги з просування товарів, з метою збільшення обороту підприємства, а отже, вказані витрати були понесені у зв'язку із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентом позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПАТ "Полтавакондитер".

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивача, сформований за операціями з оплати маркетингових послуг, послуг з просування товару та логістичних послуг, підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Норми чинного законодавства не містять жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за надання маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з внесення нових товарів позивача (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку товарів контрагентів, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, логістичних послуг.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Сплата підприємством самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зафіксована у виписках банків, реєстри яких наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, обов'язковість наявності яких встановлена чинним податковим законодавством, віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням маркетингових та інших послуг за перевірений період, обґрунтовано розраховано та сплачено свої податкові зобов'язання за період, охоплений перевіркою, внаслідок чого висновки ДПІ в м. Полтаві щодо порушення ПАТ "Полтавакондитер" норм податкового законодавства, про завищення заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість та заниження зобов'язань з податку на прибуток визнані судом необ'єктивними та безпідставними.

З урахуванням викладеного, підлягають визнанню протиправними та скасуванню податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000852312 та № 0000862312.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток, штрафних санкцій та пені.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000442204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000852312.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000862312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова