Постанова № 26849253, 18.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р. № 2а-5545/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судових засідань Чернявської О.Д.

представника позивача Довганя В.І.

представника відповідача Бєлкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0002042320 та № 0002052320 від 12.09.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП»(далі -ТзОВ «Інвестиції УП») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012р. № 0002042320 яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 976 960,00 грн. (958 193,00 грн. за основним платежем та 18767,00 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012р. №0002052320 яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103 360,00 грн. (99192,00 грн. за основним платежем та 4168,00 грн. за штрафними санкціями).

Обгрунтовуючи свою позицію позивач зсилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правомірність створення позивачем валових витрат та право позивача на податковий кредит підтверджуються усіма необхідними первинними документами, висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентами позивача ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт»є необґрунтованими та не підтверджені доказами, заниження скоригованого валового доходу позивач пояснив збоєм в комп'ютерній програмі. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Крім того, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та письмових поясненнях. ПРОсив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, суть яких зводиться до наступного. Під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу на суму 300258грн., а саме підприємством не включено до складу валового доходу операції з поставки товарів, послуг в 4 кварталі 2010 року на суму 300 257грн., занижено валові витрати в 1-му кварталі 2011 року на суму 798 530грн. та в 2-4 кварталах 2011 року на суму 2 971 720грн. у зв'язку із безпідставним відображенням позивачем в податковому обліку повернення позик фізичним особам в наслідок чого позивачу донараховані зобов'язання по податку на прибуток в сумі 976 960,00 грн. Також відповідно до заперечень відповідача, позивачем не підтверджено первинними документами проведення поставки товарно - матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт» для господарської діяльності позивача, не доведена реальність операцій з вказаними контрагентами, зазначені контрагенти відображали в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Відтак, позивач зайво відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 99 191,7грн. по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт» оскільки зазначена сума податку на додану вартість вважається непідтвердженою. Відповідач вважає угоди, між позивачем та ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт»такими, що не спричинили реального здійснення господарських операцій, а тому, при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із вказаними контрагентами. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В період з 18.04.2012р. по 18.05.2012р. Державною податковою службою у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30477944) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., про що складено Акт №89/22-10/30477944 від 25.05.2012 року про результати планової виїзної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п. 4.1.6, 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22 травня 1997 р. (із змінами та доповненнями), пп.135.5 п.135.5 ст. 135, Податкового кодексу України від 2.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 958 192,6 грн., в т.ч. за 4 кв. 2010р. -75064,5грн., за 1 кв. 2011р. -199632,5 грн., 2-й кв. 2011р. -207832,6грн., 3-й кв. 2011р. - 80580,00грн., 4-й кв. 2011р. -395 082,5 грн.;

- вимог п.1., п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-VI, п.п. 7.2.8, п.п. 7.4.5., пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 99 191,7грн.

12 червня 2012р. Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області ДПС на підставі Акта перевірки №89/22-10/30477944 від 25.05.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№0002042320 -яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 976 960,00 грн., у тому числі основний платіж 958 193,00 грн., 18767,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0002052320 - яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103 360,00 грн., у тому числі основний платіж 99192,00 грн., 4168,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями не погодився, оскаржив їх в судовому порядку.

При вирішенні спірних відносин суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі але не виключно, у вигляді суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів, або осіб, які згідно з законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2. ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі якщо в майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств містяться в Податковому кодексі України від 02.12.2010р. №2755-VІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПКУ).

Згідно п.п. 133.1.1. п.133.1 ст. 133 ПКУ, платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1. ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПКУ, до складу оподатковуваного доходу відносяться інші доходи, які включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів, або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Повідомленням-рішенням № 0002042320 позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 976 960,00 грн. (958 193,00 грн. за основним платежем та 18767,00 грн. за штрафними санкціями).

Зазначене повідомлення винесено на підставі фактів порушень відображених Державною податковою службою у Львівській області (орган ДПС) у розділі 3 Акта перевірки від 25.05.2012р. №89/22-10/30477944, а саме:

- в п.3.1.1 «Валовий дохід»розділу 3 Акта перевірки (аркуші 4-9) орган ДПС встановив, що підприємство занизило в 4-му кварталі 2010 року скоригований валовий дохід на суму 300 258грн., що відбулось у зв'язку із заниженням показника рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»за 2010 рік на зазначену суму;

- в п.3.1.2 «Валові витрати»розділу 3 Акта перевірки, (аркуші 10-24) орган ДПС встановив порушення, внаслідок яких підприємство занизило валові витрати в 2010 та 1кв. 2011 року в розмірі 798530грн. а також в 2-4 кварталах 2011 року в розмірі 2971720грн.

В Акті перевірки встановлено, що позивач отримував позики коштами від фізичних осіб відповідно до договорів «безпроцентних позик грошових коштів». Згідно п.1.1. даних договорів, Позикодавець (фізична особа) передав у власність Позичальнику (позивач) грошові кошти, а позикоотримувач зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів; згідно п.2.1 повернення позики повинно бути здійснено в місті Львові шляхом передачі грошових коштів Позикодавцю у безготівковій формі на рахунок Позикодавця.

У п. 3.5 даних договорів вказано, що якщо позичальник не поверне позику у строк, вказаний у п. 2.1 цього договору, він передає у власність Позикодавцю, в рахунок повернення позики житло. У Акті перевірки відзначено, що у п.2.1 даних договорів виправлено ручкою термін повернення отриманих позик і завірено печаткою підприємства «виправленому вірити». Крім того, сам термін повернення позики, що зазначений в п.2.1, майже у всіх договорах позики є пізнішим ніж укладені договори новації. Виходячи із зазначеного терміну повернення позики, у підприємства на день укладення договорів новації термін повернення позики Позикодавцю ще не настав. Відповідно до Акта перевірки, при відсутності боргу, підприємство немало жодних законодавчо встановлених підстав для укладення договорів новації.

Відповідно до ст. 1044 р.1 Глави 71 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦКУ, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1053 ЦКУ, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

З наведених вище підстав Державна податкова служба у Львівській області, яка проводила перевірку, дійшла висновку, що в Цивільному кодексі України чітко встановлено, що договори новації можуть укладатись лише при наявності боргу.

Проведеною перевіркою також встановлено, що Договори купівлі-продажу квартир, Договори новації, Акти прийому-передачі квартир, усі укладені однією датою, крім того в договорах купівлі-продажу, які нотаріально посвідчені зазначено, що кошти за квартиру продавець отримав повністю від покупця до моменту підписання даних договорів.

Виходячи з вищенаведеного орган ДПС, підстав для укладення договорів новації у позивача не встановив у зв'язку з відсутністю боргу. Відповідно до Акта перевірки, укладені договори новації суперечать вимогам Цивільного кодексу України.

Тому, на думку перевіряючих органу ДПС, відповідно до ст. 1046, ст. 1049 ЦКУ позивач, отримавши кошти по договорах безпроцентних позик повинен був повернути позикодавцю також лише кошти.

Відповідно до Акта перевірки, в бухгалтерському обліку поворотні позики відображені на бух. Рах 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»(журнал-ордер, оборотно-сальдові відомості, аналіз рахунку), згідно журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків по рах. 377.2 «Розрахунки з іншими дебіторами», а також договорів безпроцентних позик грошових коштів, договорів купівлі-продажу квартир, договорів новації, встановлено відображення підприємством суми за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. в розмірі 798530,00грн., як повернення позики підприємством по «договорам безпроцентних позик грошових коштів», що фактично повернена квартирами.

Відповідно до Акта перевірки, суми повернення позик підприємством всупереч п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено на валові витрати за відповідні періоди, що відображено в таблиці (арк. 18-19 Акта перевірки).

Також у Акті встановлено, що позивач здійснював за такою ж схемою погашення боргу позики в період дії положень про оподаткування прибутку визначених Податковим кодексом України (2-4 квартали 2011р.).

В бухгалтерському обліку поворотні позики за цей період відображені на бух. Рах 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»(журнал-ордер, оборотно-сальдові відомості, аналіз рахунку).

Згідно представлених до перевірки документів бухгалтерського обліку за перевіряємий період встановлено, що облік операцій по безпроцентних позиках відображався на бух. рах. 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Згідно журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків по рах. 377.2 «Розрахунки з іншими дебіторами», а також договорів безпроцентних позик грошових коштів, договорів купівлі-продажу квартир, договорів новації, встановлено відображення підприємством суми за 2-4 квартали 2011р. -2 971 720,00грн., як повернення позики підприємством по «договорам безпроцентних позик грошових коштів», що фактично повернена квартирами.

Суми повернення позик підприємством віднесено на валові витрати за відповідні періоди, що відображено в таблиці (арк. 22-23 Акта перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, всупереч ст. 1046, 1049, 1053 Глави 71 Цивільного кодексу України ТзОВ «Інвестиції УП»укладало договори новації без наявності боргу, та повернуло позику Позикодавцю у формі відмінній від грошової.

В порушення п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, підприємством безпідставно збільшено валові витрати так як факту повернення коштів відповідно до угод «безпроцентних позик грошових коштів»не було за період 2-4 квартали 2011р. на суму 2971720,00грн., в тому числі за 2-й кв. 2011р. на суму 903 620,00грн., за 3-й кв. 2011р. на суму 350 350,00грн., 4-й кв. 2011р. -1 717 750,00грн.

Однак, вміщений в п.3.1.2 «Валові витрати» розділу 3 Акта перевірки (аркуші 10-24 Акта) висновок органу ДПС про завищення позивачем валових витрат в 2010 та 1кв. 2011 року в розмірі 798530грн. та в 2-4 кварталах 2011 року в розмірі 2971720грн. не відповідає фактичним документам та не ґрунтуються на законодавстві.

На підтвердження дотримання вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору №55/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 10.03.2010р., згідно якого ОСОБА_6 (позикодавець) зобов'язувалась надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 399 510грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.12.2012р.;

- протоколу від 10.03.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №55/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 10.03.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_6 (позичальник) до 23.03.2011р.;

- договору новації про заміну договору №55/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 10.03.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність житлової однокімнатної квартири №17 в будинку по АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору від 24.03.2011р. про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_6 (первісний кредитор) відступила ОСОБА_7 (новий кредитор) право вимоги до позивача (боржник) в розмірі 399 510грн. за договором №55/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 10.03.2010р.;

- договору від 24.03.2012р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №55/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 10.03.2010р., за яким позивач та ОСОБА_7 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 399 510,00грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №17 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_7 за Договором позики в повному розмірі 399 510,00грн. а ОСОБА_7 сплатив кошти за квартиру в такому ж розмірі;

- договору купівлі-продажу квартири від 24.03.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_7 квартиру №17 за адресою АДРЕСА_1 за 399510грн.;

- акту приймання-передачі від 24.03.2011р. квартири №17 за адресою АДРЕСА_1, за яким позивач передав у власність ОСОБА_7 квартиру;

- договору №52/02-10 безпроцентної позики грошових коштів від 26.01.2010р., згідно якого ОСОБА_5 (позикодавець) зобов'язувалась надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 408 070грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.12.2011р.;

- протоколу від 23.03.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №52/02-10 безпроцентної позики грошових коштів від 26.01.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_5 (позичальник) до 23.03.2011р.;

- договору від 25.03.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №52/02-10 безпроцентної позики грошових коштів від 26.01.2010р., за яким позивач та ОСОБА_5 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 399 200,00 грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №13 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_5 за Договором позики в розмірі 399 200,00грн. а ОСОБА_5 сплатила кошти за квартиру в такому ж розмірі;

- договору новації про заміну договору №52/02-10 безпроцентної позики грошових коштів від 26.01.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №13 в будинку по АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 25.03.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_5 квартиру №13 за адресою АДРЕСА_1 за 399020грн.;

- акту приймання-передачі квартири №13 за адресою АДРЕСА_1, за яким позивач передав у власність ОСОБА_5 квартиру;

- договору №57/04-10 безпроцентної позики грошових коштів від 15.04.2010р., згідно якого ОСОБА_8 (позикодавець) зобов'язувався надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 511 200грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 01.04.2012р.;

- протоколу від 29.03.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №57/04-10 безпроцентної позики грошових коштів від 15.04.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_8 (позичальник) до 30.03.2011р.;

- договору від 01.04.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №57/04-10 безпроцентної позики грошових коштів від 15.04.2010р., за яким позивач та ОСОБА_8 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 511 200,00 грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №14 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_8 за Договором позики в розмірі 511 200,00 грн. а ОСОБА_8 сплатив кошти за квартиру в такому ж розмірі, а різницю у вартості квартири та позики в розмірі 1420грн. ОСОБА_8 внесе на розрахунковий рахунок позивача;

- договору новації про заміну договору №57/04-10 безпроцентної позики грошових коштів від 15.04.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №14 в будинку по АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_8 квартиру №14 за адресою АДРЕСА_1 за 512 620грн.;

- акту приймання-передачі від 01.04.2011р. квартири №14 за адресою АДРЕСА_1, за яким позивач передав у власність ОСОБА_8 квартиру;

- договору №40.2/07-09 безпроцентної позики грошових коштів від 30.07.2009р., згідно якого ОСОБА_9 (позикодавець) зобов'язувалась надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 780 000грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 01.01.2012р.;

- протоколу від 22.12.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №40.2/07-09 безпроцентної позики грошових коштів від 30.07.2009р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_9 (позичальник) до 23.12.2011р.;

- договору від 24.12.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №40.2/07-09 безпроцентної позики грошових коштів від 30.07.2010р., за яким позивач та ОСОБА_9 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 748 000,00 грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №4 за адресою АДРЕСА_2, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_9 за Договором позики в розмірі 748 000,00грн. а ОСОБА_9 сплатила кошти за квартиру в такому ж розмірі, а різницю у вартості квартири та позики в розмірі 25500грн. ОСОБА_9 внесе на розрахунковий рахунок позивача;

- договору новації про заміну договору №40.2/07-09 безпроцентної позики грошових коштів від 30.07.2009р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №4 в будинку по АДРЕСА_2 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_9 квартиру №4 за адресою АДРЕСА_1 за 770 100грн.;

- акту приймання-передачі від 24.12.2011р. квартири №4 за адресою АДРЕСА_2, за яким позивач передав у власність ОСОБА_9 квартиру;

- банківською випискою центральної філії ПАТ «Кредобанк»від 24.01.2012р. про отримання позивачем від ОСОБА_9 25 500грн. в рахунок оплати вартості квартири;

- договору №58/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.06.2010р., згідно якого ОСОБА_10 (позикодавець) зобов'язувався надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 355350рн. на безпроцентних умовах строком повернення до 01.03.2012р.;

- протоколу від 06.06.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №58/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.06.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_10 (позичальник) до 07.06.2011р.;

- договору від 08.06.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №58/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.06.2010р., за яким позивач та ОСОБА_10 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 355350,00 грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №16 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_10 за Договором позики в розмірі 355350,00грн. а ОСОБА_10 сплатив кошти за себе та ОСОБА_11 за квартиру в такому ж розмірі, а різниця між сумою позики та вартістю квартири в розмірі 5000грн. підлягає поверненню ОСОБА_10;

- договору новації про заміну договору №58/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.06.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №16 в будинку по АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 08.06.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартиру №16 за адресою АДРЕСА_1 за 350 350грн.;

- акту приймання-передачі від 08.06.2011р. квартири №16 за адресою АДРЕСА_1, за яким позивач передав у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартиру;

-видаткового касового ордеру №201 від 10.06.2011р. про повернення позивачем ОСОБА_10 зворотної фінансової допомоги в розмірі 5000грн.;

- договору №24/03-08 безпроцентної позики грошових коштів від 21.03.2008р., згідно якого ОСОБА_12 (позикодавець) зобов'язувався надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 394 783грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.12.2010р.;

- протоколу від 22.12.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №24/03-08 безпроцентної позики грошових коштів від 21.03.2008р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_12 (позичальник) до 21.12.2011р.;

- договору від 22.12.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №24/03-08 безпроцентної позики грошових коштів від 30.07.2010р., за яким позивач та ОСОБА_12 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 394 783грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №1 за адресою АДРЕСА_2, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_12 за Договором позики в розмірі 394 783грн., а ОСОБА_12 сплатив кошти за квартиру в такому ж розмірі, а різницю у вартості квартири та позики в розмірі 64767грн. ОСОБА_12 внесе на розрахунковий рахунок позивача;

- договору новації про заміну договору №24/03-08 безпроцентної позики грошових коштів від 21.03.2008р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №1 в будинку по АДРЕСА_2 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_12 квартиру №1 за адресою АДРЕСА_2 за 459 550грн.;

- акту приймання-передачі від 22.12.2011р. квартири №1 за адресою АДРЕСА_2, за яким позивач передав у власність ОСОБА_12 квартиру;

- договору №56/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р., згідно якого ОСОБА_13 (позикодавець) зобов'язувався надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 525000грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.12.2011р.;

- протоколу від 15.12.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №56/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_13 (позичальник) до 16.12.2011р.;

- договору від 17.12.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №56/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р., за яким позивач та ОСОБА_13 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 460 200грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №3 за адресою АДРЕСА_2, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_13 за Договором позики в розмірі 460 200грн., а ОСОБА_13 сплатив кошти за квартиру в такому ж розмірі, а різницю у вартості квартири та позики в розмірі 64800грн. позивач поверне ОСОБА_13 розхідним касовим ордером;

- договору новації про заміну договору №56/03-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність квартири №3 в будинку по АДРЕСА_2 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 17.12.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_13 квартиру №3 за адресою АДРЕСА_2 за 460200грн.;

- видаткового касового ордеру №385 від 20.12.2011р. про повернення позивачем ОСОБА_13 зворотної фінансової допомоги в розмірі 64800грн.

- акту приймання-передачі від 17.12.2011р. квартири №3 за адресою АДРЕСА_2, за яким позивач передав у власність ОСОБА_13 квартиру;

- договору №07/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 24.06.2010р., згідно якого ОСОБА_14 (позикодавець) зобов'язувалась надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 50 000грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.03.2012р.;

- протоколу від 05.10.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №07/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 24.06.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_14 (позичальник) до 06.10.2011р.;

- договору від 07.10.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №07/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 24.06.2010р., за яким позивач та ОСОБА_14 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 50000,00 грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості стояночного місця №6 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_14 за Договором позики в розмірі 50 000,00грн. а ОСОБА_14 сплатила кошти за стояночне місце в такому ж розмірі, а різницю у вартості стоян очного місця та позики в розмірі 41410грн. ОСОБА_14 внесе на розрахунковий рахунок позивача;

- договору новації від 07.10.2011р. про заміну договору №07/06-10 безпроцентної позики грошових коштів від 24.06.2010р. на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність к стояночного місця №6 за адресою АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу від 07.10.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_14 придбала стояночне місце №6 за адресою АДРЕСА_1 по вартості 91410грн.;

- договору №69/12-10 безпроцентної позики грошових коштів від 07.12.2010р., згідно якого ОСОБА_15 (позикодавець) зобов'язувався надати позивачу (позичальник) позику в розмірі 504000грн. на безпроцентних умовах строком повернення до 31.03.2012р.;

- протоколу від 29.03.2011р. про встановлення порядку повернення позики за договором №69/12-10 безпроцентної позики грошових коштів від 07.12.2010р., відповідно до якого позичальник (позивач) зобов'язувався достроково повернути позику ОСОБА_15 (позичальник) до 31.03.2011р.;

- договору від 19.05.2011р. про встановлення порядку погашення боргу за договором №69/12-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р., за яким позивач та ОСОБА_15 дійшли згоди, що грошові кошти в розмірі 404000грн., які були отримані позивачем у позику, з моменту підписання цього Договору вважаються оплатою вартості квартири №15 за адресою АДРЕСА_1, та що позивач в такий спосіб повернув борг ОСОБА_15 за Договором позики в розмірі 404000грн., а ОСОБА_15 сплатив кошти за квартиру в такому ж розмірі, а різницю у вартості квартири та позики в розмірі 13000грн. позивач поверне ОСОБА_15 розхідним касовим ордером;

- договору новації про заміну договору №69/12-10 безпроцентної позики грошових коштів від 23.03.2010р., на договір купівлі-продажу, за яким сторони домовилися, що виконанням зобов'язання по договору буде передача у власність позикодавця квартири №15 в будинку по АДРЕСА_1 в рахунок повернення позики;

- договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2011р. за яким позивач продав ОСОБА_15 квартиру №15 за адресою АДРЕСА_1 за 391000грн.;

- видаткового касового ордеру №192 від 03.06.2011р. про повернення позивачем ОСОБА_15 зворотної фінансової допомоги в розмірі 13000грн.;

- видаткового касового ордеру №122 від 31.03.2011р. про повернення позивачем ОСОБА_15 зворотної фінансової допомоги в розмірі 100000грн.;

- акту приймання-передачі від 19.05.2011р. квартири №15 за адресою АДРЕСА_1, за яким позивач передав у власність ОСОБА_15 квартиру.

Новація зобов'язання передбачена частиною 2 ст. 604 ЦК України, яка має наступний зміст: «2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація)».

Зазначена стаття не містить правила про те, що новацією може припинятись зобов'язання строк якого настав.

Також глава 71 ЦК України «ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД», не містить положень про те, що позикове зобов'язання може бути припинено шляхом новації в інше зобов'язання, лише за умови якщо строк його виконання настав.

Нормами Цивільного кодексу України та інших актів чинного законодавства України не встановлена заборона сторін договору здійснити заміну зобов'язань (укласти договір новації), що виникли на підставі такого договору до того часу поки кінцевий строк виконання зобов'язань ще не настав.

Із змісту ч.1 та ч.2 ст.604 ЦК України вбачається, що договір новації може бути укладений у будь-який час незалежно від строку виконання зобов'язання, що змінюється, адже відповідно до змісту зазначених норм, зобов'язання припиняється (шляхом його заміни) за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, тобто підставою та моментом припинення первісного зобов'язання є, відповідно, домовленість між сторонами та момент її досягнення. Інших умов для припинення первісного зобов'язання шляхом його заміни закон не вимагає, зокрема, норми чинного законодавства не пов'язують можливість припинення такого зобов'язання шляхом його заміни на нове після настанням кінцевого строку його виконання.

Відтак, договори новації укладені між позивачем та фізичними особами не суперечать нормам чинного законодавства, оскільки такі укладені у порядку визначеному ним.

Крім того, строки повернення ТзОВ «Інвестиції УП»грошових коштів за Договорами позики настали до моменту укладення позивачем із фізичними-особами договорів купівлі-продажу квартир, оскільки такі строки визначили сторони, що підтверджується наданими позивачем Протоколами про встановлення порядку повернення позик за відповідними Договорами позик, укладення яких останніми передбачалось (п.3.3 Договорів позик).

Так як строки виконання зобов'язань з повернення коштів за договорами позик настали, а кошти у вказані в договорах строки позивач не повернув, між позивачем та фізичними особами було укладено Договори про встановлення порядку погашення боргу за Договорами позик, пунктом 2 яких сторони встановили, що кошти отримані позивачем за договорами позик є оплатою вартості квартир, що у будинках АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та стояночного місця що біля будинку АДРЕСА_1 за тією ж адресою. Пунктом 3 зазначених Договорів, сторони визначили, що з моменту їх підписання вважається, що ТзОВ «Інвестиції УП» повернув борг фізичній особі за Договором позики у визначеному розмірі а фізична особа сплатила кошти за квартиру в такому ж розмірі.

У день укладення Договорів про встановлення порядку погашення боргу між позивачем та фізичними особами (позикодавцями) було укладено договори купівлі-продажу квартир які зазначені в Договорах про встановлення порядку погашення боргу.

Отже, в момент підписання Договору про встановлення порядку погашення боргу за договором позики, позивач вважався таким, що повернув позику фізичній особі у розмірі, визначеному у відповідному договорі.

Договори про встановлення порядку погашення боргу укладені сторонами відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, які закріплюють фундаментальний та основоположний принцип цивільного права -принцип свободи договору.

Як випливає із змісту вказаних статей ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закріплена Цивільним кодексом України свобода договору, включає, зокрема: вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свободу вибору сторонами форми договору; право сторін укладати як договори, передбачені законом, так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать; право сторін за своєю домовленістю змінювати, розривати або продовжувати дію укладеного ними договору; визначати способи забезпечення договірних зобов'язань; право встановлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань, тощо.

Із зазначеного вище вбачається, що позивач та фізичні особи укладаючи Договори про встановлення порядку погашення боргу за договорами позики діяли у межах свободи договору, закріпленої ст.6 та ст.627 ЦК України, яка не обмежує можливість сторін договору змінювати порядок виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку із його укладенням та дією, а також погасити позивачем боргове зобов'язання з повернення позики перед фізичною особою, шляхом його зарахування в рахунок оплати вартості квартири, яку придбавали фізичні особи у позивача.

Відтак, позивач та фізичні особи уклавши договори про порядок погашення боргу правомірно, у визначеному нормами чинного законодавства порядку, виконали зобов'язання з передачі та повернення грошових коштів шляхом зарахування коштів в рахунок оплати вартості майна за відповідними договорами купівлі-продажу.

Обставини викладені відповідачем в п.3.1.1 «Валовий дохід»розділу 3 Акта перевірки (аркуші 4-9) стосовно порушення п.п. 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження позивачем в 4-му кварталі 2010 року скоригованого валового доходу на суму 300 258грн., що відбулось у зв'язку із заниженням показника рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»за 2010 рік на зазначену суму позивачем не спростовані, позивач не надав належних та допустимих доказів невключення до складу скоригованого валового доходу зазначеної суми.

Зважаючи на це рішення відповідача про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 976 960,00 грн. (958 193,00 грн. за основним платежем та 18765,00 грн. за штрафними санкціями) є частково протиправним, так як ґрунтується на протиправних висновках Акта перевірки, що викладені в п.3.1.2 «Валові витрати»розділу 3 Акта перевірки, (аркуші 10-24) в частині заниження позивачем валових витрат в 2010 та 1кв. 2011 року в розмірі 798530грн. в результаті чого відповідачем неправомірно визначено суму податку на прибуток в розмірі 199632,5грн. (за ставкою 25%) та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1грн., а також в 2-4 кварталах 2011 року в розмірі 2971720грн. в результаті чого неправомірно визначено суму податку на прибуток в розмірі 683 495,6грн. (за ставкою 23%) та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення від 12 червня 2012р. № 0002042320 яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 976 960,00 грн. (958 193,00 грн. за основним платежем та 18767,00 грн. за штрафними санкціями) є законним в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 93 829,50грн. (75064,5грн. за основним платежем (300258грн. х 25%) та 18 765,00грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (75064,5грн.х25%).

В частині вирішення позовних вимог щодо незаконності повідомлення-рішення №0002052320 - яким позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 103360,00 грн. суд виходив з наступного:

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, який діяв у період спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 7.4.1. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 7.5. ст. 7 вищезгаданого ЗУ №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Стаття 2 ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлює, що платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Аналогічні норми містяться у пп.14.1.185, 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України ...об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України...;

" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування...; "...датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів робіт, послуг)..., або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Згідно до п. 198.3, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р №2755-VI не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями...

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно положень ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормою ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку постачальником послуг чи продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, TзOB «Інвестиції УП»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з з контрагентами - ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт».

На підтвердження дотримання вимог п.1., п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-VI, п.п. 7.2.8, п.п. 7.4.5., пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями) позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу від 25.08.2010р. між позивачем та ТзОВ «Екопласт-Львів», за яким позивач придбавав будівельні матеріали на суму 100тис.грн.;

- накладної №25/08 від 25.08.2010р. про прийняття працівником позивача ОСОБА_17 за довіреністю №301 від 25.08.2010р. від ТзОВ «Екопласт-Львів» товару - труби каналізаційної діаметром 315, довжиною 6м. у кількості 12шт. на загальну суму 100тис.грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.);

- податкової накладної від 25.08.2010р. за №1730 ТзОВ «Екопласт-Львів»;

- виписки з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.10р.-31.12.11р.», згідно якої поставка ТзОВ «Екопласт-Львів»відображена в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631 за серпень місяць 2010 року, а також відображено проведення 26.08.10р. повного розрахунку із вказаним постачальником в розмірі 100тис.грн.;

- платіжного доручення 5918 від 26.08.2010р. на суму 100 000грн. в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- подорожнього листа вантажного автомобіля від 25.08.2011р. на автомобіль Камаз НОМЕР_1 про транспортування товару проданого ТзОВ «Екопласт-Львів»;

- договору №03/01 01.03.2011р. між позивачем та ТзОВ «Цайпер-Україна»за яким позивач (замовник) доручив ТзОВ «Цайпер-Україна» (підрядник) забезпечити виконання робіт по демонтажу конструкції металевої будівлі по АДРЕСА_3 (поз. Г-1 по ГП, по вартості 298 632,00грн. з ПДВ. Договір підписаний від ТзОВ «Цайпер-Україна»директором Максимів Н.С., договірною ціною на демонтаж конструкції металевої будівлі по АДРЕСА_3 (поз. Г-1 по ГП), що визначена відповідності до ДБН Д.1.1.-1-2000 та Локальним кошторис №2-1-1 на демонтаж зазначеної металевої конструкції (ангара 9.45х18.20 h=3.8м.);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за 01.03.2011р.-31.03.2011р., згідно якої ТзОВ «Цайпер-Україна» виконано робіт на суму 298 632,00грн., що відповідає договірній вартості;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за 01.03.2011р. - 31.03.2011р. (типова форма КБ-2в) та Підсумковою відомістю ресурсів до нього, згідно яких засвідчується прийняття робіт позивачем від ТзОВ «Цайпер-Україна»на суму 298 632,00грн.;

- податкової накладної від 31.03.2011р. за №100, виписаною ТзОВ «Цайпер-Україна»;

- виписки з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.10р.-31.12.11р.», згідно якої отримання робіт відображено в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631 за березень місяць 2011 року, а також відображено проведення 12.05.2011р. повного розрахунку із ТзОВ «Цайпер-Україна»в розмірі 298 632,0 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 49 772грн.;

- платіжного дорученням 2828209368 від 12.05.2011р. на суму 298 632грн. в т.ч. ПДВ 49 772грн.

- договору №0103-1 від 01.03.2011р. між позивачем та ТзОВ «Пірует»за яким позивач (замовник) доручив ТзОВ «Пірует»(підрядник) виконати роботи по штукатуренню та оздобленню фасаду 7-ми квартирного житлового будинку в житловому кварталі по АДРЕСА_3, замовник (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи повинні були виконуватись з матеріалів підрядника. Вартість робіт відповідно до договору становить 192 000,00грн. з ПДВ. Договір підписаний від ТзОВ «Пірует»директором Карауш В.О.;

- договірної ціни, визначеною у відповідності до ДБН Д.1.1.-1-2000 та Локальним кошторисом №2-1-1 на утеплення прямих стін фасаду, утеплення укосів, димоходів та цоколя будівлі з додатками до локального кошторису - розрахунком загальновиробничих витрат та підсумковою відомістю ресурсів поставки замовника;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт, форми КБ-3 за березень 2011р., згідно якої ТзОВ «Пірует»виконано робіт на суму 191 856,88грн., що відповідає договірній вартості;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011р. (типова форма КБ-2в) та підсумковою відомістю ресурсів до нього, якими засвідчується прийняття робіт позивачем від ТзОВ «Пірует»на суму 191 856,88грн.;

- акта приймання-передачі відповідно до якого позивач передав для виконання робіт ТзОВ «Пірует»будівельні матеріали та вироби на загальну суму 89 906,61грн.;

- відомості витрачених ТзОВ «Пірует»ресурсів та витрат замовника за березень 2011р.;

- податкових накладних від 22.03.2011р. №159 та від 31.03.2011р. за №216, виписаними ТзОВ «Пірует»;

- виписки з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.10р.-31.12.11р.», згідно яких отримання робіт відображено в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631 в березні місяці 2011 року, а також відображено проведення 22.03.11р. -08.04.11р. повного розрахунку позивачем із ТзОВ «Пірует»в розмірі 191 586,88 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 31976,15грн.;

- платіжних доручень 2828209150 від 22.03.2011р. на суму 60 000грн. в т.ч. ПДВ 10000грн.; 2828209247 від 07.04.2011р. на суму 111 856грн. в т.ч. ПДВ 18642,81грн.; 2828209250 від 08.04.2011р. на суму 20 000грн. в т.ч. ПДВ 3 333,33грн.;

- видаткової накладної №РН-000075 від 11.05.2011р. про прийняття працівником позивача ОСОБА_17 за довіреністю №186 від 10.05.2011р. від ТзОВ «ТТ-Пласт» товару -труб безнапірних для зовнішньої каналізації на загальну суму 4661,28грн. в т.ч. ПДВ 776,88грн.;

- податкової накладної від 10.05.2011р. за №18 ТзОВ «ТТ-Пласт»;

- платіжного доручення 2828209355 від 10.05.2011р. на суму 4661,28грн. в т.ч. ПДВ 776,88грн.

- виписки з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.10р.-31.12.11р.», про те, що зазначена поставка відображена в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631 в травні місяці 2011 року, а також відображено проведення 10.05.11р. повного розрахунку із ТзОВ «ТТ-Пласт»в розмірі 4661,28грн.;

- подорожнього листа вантажного автомобіля від 11.05.11р. на автомобіль Камаз НОМЕР_2 про транспортування товару проданого ТзОВ «ТТ-Пласт».

Первинні документи зазначених вище контрагентів позивача не були визнані судом недійсними, судових спорів щодо правильності їх складання немає.

За таких обставин, TзOB «Інвестиції УП»не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства своїми контрагентами, а саме ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт».

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів між ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 5статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, є правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки відповідач керувався при винесенні оскаржуваного рішення-повідомлення встановленими органом ДПС в акті перевірки №89/22-10/30477944 від 25.05.2012 року фактами нікчемності правочинів з покликанням саме на ст. 228 Цивільного кодексу України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім того, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції до доповнено частиною третьою статтю 228.

На підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, відсутність будь-яких судових рішень про визнання зазначених вище правочинів між ТзОВ «Інвестиції УП»та ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт»недійсними, спростовує твердження, викладені в акті перевірки №89/22-10/30477944 від 25.05.2012 року щодо фіктивності таких правочинів.

Окрім вищенаведеного, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03), Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ повторно, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило спарведливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, відповідачем не було спростовано факту використання у своїй господарській діяльності робіт та товарів, отриманих від ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Цайпер-Україна», ПП «Пірует», ТзОВ «ТТ Пласт».

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки у акті перевірки №89/22-10/30477944 від 25.05.2012 року про безпідставне формування TзOB «Інвестиції УП»податкового кредиту, нікчемності укладених з контрагентами підприємства угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які б спростували факт придбання TзOB «Інвестиції УП»послуг та товарів у контрагентів підприємства.

З огляду на наведене вище, податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2012р. №0002052320, видане ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і а об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7-14, 18, 19, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної № 0002042320 від 12 червня 2012р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 883130,1 грн. в тому числі за основним платежем 883128,1 грн. та 2,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби №0002052320 про визначення ТзОВ «Інвестиції УП»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103 360,00 грн. в тому числі 99192,00 грн. за основним платежем та 4168,00 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП»судовий збір у в розмірі 1959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.