Рішення № 26848886, 12.10.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/2550/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Левко Т.Ю. при секретарі - Роман К.С. за участі представника позивача Сливки Я.Б., представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "Надра" звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2006 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 27-02/10-2006, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 19800,00 доларів США, а останній взяв на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту , сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних. Позичальник зобов'язався щомісячно, до 10 числа поточного місяця, вносити на рахунок банку мінімально необхідний платіж в сумі 292,00 доларів США, плату за управління кредитом із розрахунку 0,42% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом, зазначеним у п. 1.1 Договору з кінцевим терміном повернення кредиту - 19.10.2021 року. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивачем укладено з майновим поручителем - ОСОБА_5 - договір іпотеки - будівлі контори з допоміжними будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 загальною площею 97,8 кв.м., який є власністю ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу будівлі № 108 від 23.03.2006 року. Згідно п. 5.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань. Згідно умов кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року та розрахунку боргу загальна заборгованість відповідача із сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та пені станом на 01.06.2011 року складає 49825,40 доларів США, що по курсу НБУ становить 397183,18 гривень, а саме 18498,25 доларів США що в еквіваленті становить 147458,8 гривень - заборгованості по кредиту, 4680,03 доларів США, що в еквіваленті становить 37306,86 гривень - заборгованості по відсоткам, 2281,75 доларів США еквівалент якого становить 18188,97 гривень, пені за порушення строків сплати платежу в сумі 22385,87 доларів США, що в еквіваленті становить 178444,98 гривень, а також штрафу в розмірі 1980 гривень, що еквівалентно 15783,57 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримав фактичні обставини та вимоги позову і просив їх задовольнити позов на підставі повідомлених обставин та поданих на їх підтвердження доказів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак його інтереси в засідання представляв ОСОБА_2 повноваження якого підтверджено довіреністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, однак її інтереси в засідання представляв ОСОБА_3 повноваження якого підтверджено довіреністю.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 подали до суду зустрічний позов про визнання недійсними п. 1.3.2 Кредитного договору та п. 2.5 Кредитного договору в частині стягнення плати за управління кредитом, а також розірвати дію кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року та Договору іпотеки від 02.11.2006 року.

Свої позовні вимоги ними мотивовано, що 20 жовтня 2006 року ним було отримано у позивача споживчий кредит в сумі 19 800 доларів США для проведення ремонту та благоустрою. При попередній домовленості з представниками банку ними було узгоджено видачу йому кредиту в сумі 100 000 гривень на проведення благоустрою та ремонту будівель зі сплатою відсотків за користування кредиту - 25% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань іпотекою ним було проведено оцінку вартості іпотеки, здійснено домовленість з поручителем ОСОБА_5 про поруку по кредитному договору. Також було здійснено витрати на страхування об'єкту іпотеки. Формування тексту кредитного договору здійснювалось позивачем на підставі поданих ним даних. При ознайомленні з умовами кредитного договору, договору іпотеки та поруки ним ставилось на увагу банку про те, що йому необхідний кредит у сумі 100 000 гривень, а не у валюті, так як закупку будівельних матеріалів та оплату за ремонт буде проводитись у гривні. Працівниками банку йому було повідомлено, що можливе надання кредиту тільки у доларах США, так як у банка відсутня гривня, а сума кредиту, яка забезпечений іпотекою, становить 19800 доларів США. Він не мав наміру отримувати кредит у валюті, однак працівник банку повідомив, що документи на отримання кредиту пройшли через кредитну комісію і що вже отримано дозвіл на видачу кредиту в сумі 19800 доларів США. Він попросив порахувати сукупну вартість кредиту та визначити суму, яка буде ним витрачена на сплату кредиту. Йому було прораховано суму зі сплатою 11 відсотків річних і така сума його влаштувала тому було підписано кредитний договір. Крім того, перед підписанням кредитного договору ним ставилось питання про сплату за управління кредитом і просив визначити суму, яка буде сплачена протягом дії кредитного договору. Однак працівниками банку повідомили, що вирахувати дану суму не можливо, так як при сплаті по кредиту дана сума постійно змінюватиметься. У зв'язку з тим, що ним було витрачено значні кошти для проведення оцінки заставного майна, його страхування та проведено оплату поручителю за погодження підписання договору поруки, то ним було підписано кредитний договір № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року, та підписано відповідачем ОСОБА_5 договір іпотеки.

Зустрічний позов також мотивує тим, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Так, відповідно до п. 1.3.2 Кредитного договору він повинен щомісячно здійснювати плату за управління кредитом із розрахунку 0,42% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом без урахування розміру відсотків. Дана умова кредитного договору суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808. Так, п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Цим же пунктом ст. 4 вищеназваного Закону передбачено, що забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. Однак такий детальний розпис сукупної вартості кредиту позивачем не складався та йому на ознайомлення не надавався, тому вважає, що при наданні кредиту було порушено ряд його прав, що значно збільшили обсяг відповідальності по кредитному договору, а також збільшили обсяг зобов'язань по сплаті послуг за надання кредиту. Також, відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808 Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). В порушення цього пункту Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, пунктом 1.3.2 Кредитного договору встановлена комісія за управління кредитом у розмірі 0,42% щомісячно. Вищевказана комісія це плата Позичальника за дії, які Банк здійснює на власну користь. Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808 були затверджені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Вказана постанова була прийнята з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації , відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 47, 49 та 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також позовні вимоги мотивовано тим, що гідно п. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Таким чином вважає, що п. 1.3.2 та п. 2.5 в частині першочергової плати за управління кредитом є такими, що суперечать Закону та є недійсними. Таким чином вважає, що позовна вимога про стягнення з нього та відповідача 2 солідарно 2281,75 доларів США, що еквівалентно 17549,02 гривень по комісії є безпідставною та такою, що суперечить Закону, а також тому, що відповідно до розрахунку нарахування даної суми нараховано 4387,08 доларів США, з яких 2105,33 доларів США ним сплачено. Свої заперечення що до стягнення комісії обґрунтовує також тим, що що в розрахунку 1, доданого до позову, зазначено, що банком при сплаті ним по кредиту проводилось стягнення по оплаті комісії. Всього, відповідно до графи 4 розрахунку № 1 з нього стягнуто 2105,33 доларів США. Вважає що дана сума повинна бути зарахована судом в рахунок сплати по кредиту, а саме на відсотки, відповідно до п. 2.5 Кредитного договору. Також зазначає, що у випадку своєчасного зарахування безпідставно сплаченої ним суми на сплату комісії на сплату в рахунок погашення відсотків, зменшилася б сума пені та самих відсотків. Таким чином безпідставність стягнення грошових коштів на комісії потягли за собою неправильне нарахування відсотків, зменшилися б суми заборгованості по тілу кредиту і як наслідок відсутні були б підстави для нарахування пені.

В зустрічному позові викладено також обставини заперечення що до інших позовних вимог. Так відповідач ОСОБА_4 обґрунтовує безпідставність позовної вимоги що до стягнення з нього штрафу в сумі 1980 доларів США - що еквівалентно 15783,57 гривень. В своїх доводах посилається на те, що дана сума не може підлягати до задоволення так як відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання. .Відповідно до п. 1.4 та 2.3.4 кредитного договору строк, на який йому надано кредит - до 19.10.2021 року. Таким чином виконання ним зобов'язань чітко визначене даним пунктом договору, та оскільки банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення за кредитним договором, то права на стягнення штрафу не має. Крім того, пунктом 4.2 чітко визначено при порушенні яких пунктів Договору застосовується штраф. Однак жодного з цих пунктів ним не порушено. Відповідач також виклав свої заперечення що до нарахування пені за порушення строків сплати. Він посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а позивачем, при нарахуванні пені, не правильно визначено суму, адже кожен наступний місяць йому нараховується пеня по вже нарахованим сумам. Так, наприклад, з 01.06.2010 року по 10.06.2010 року з суми боргу 4343,13 йому нараховано пеню в сумі 434,31 доларів США. З 11.06.1010 року по 12.07.2010 року нараховано пені з суми 4634,13 - 1482,92 доларів США, і так далі з наростаючим підсумком. Таким чином протягом року пеня нараховується позивачем на суми боргу, на які вже пеня нараховувалась. Також враховуючи вимоги п. 2 ст. 258 ЦК України - спеціальна позовна давність в один рік на стягнення неустойки, станом на 01.06.2010 року заборгованість становила 4343,13 доларів США. Враховуючи безпідставність стягнення з нього плати за комісію в сумі 2105,33 доларів США заборгованість по відсотках становитиме 2237,8 доларів США. З урахуванням п. 4.1 Кредитного договору пеня нараховується на суму несплаченого мінімального платежу, визначеного п. 2.3.3 Договору, який становить 292 долари США. Таким чином, сума пені з 2237,8 доларів США з розрахунку 1 відсоток становитиме 22,38 доларів США.

Після 01.06.2010 року, відповідно до п. 4.1 та п. 2.3.3 Кредитного договору невиконані ним зобов'язання становлять по 292 долари США, хоча в них так само закладено і сплату комісії, щомісячно. Враховуючи взяту позивачем за основу кількість днів у році - 360, то пеня за день становитиме 2,92 доларів, а за рік - 1051,2 доларів США, що еквівалентно по курсу взятому позивачем - 7,97 грн. за 1 долар - 8378,1 грн. ( 292 : 100 х 360 )

Свої зустрічні позовні вимоги також мотивує тим, що відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.03.2012 року " При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена. Пунктом 42 вищеназваної Постанови передбачено " Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" або статті 589 ЦК щодо заставодавця.

Таким чином вважає, що кредитний договір був укладений з порушенням діючого законодавства України: п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як в Кредитному договорі не зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту для Позичальника, а саме, в Кредитному договорі не зазначена вартість супутніх послуг, що пов'язані з наданням кредиту та надаються третіми особами: нотаріусом, страховою компанією, бюро технічної інвентаризації нерухомого майна; також не зазначені розміри державного мита, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при придбанні нерухомого майна, а також вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов'язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. Крім того кредитний договір не містить Графік платежів за кредитом за період кредитування, не містить у собі інформацію щодо вартості усіх супутніх послуг, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (не зазначена інформація про вартість послуг нотаріуса, страхової компанії; вартість послуг, пов'язаних з внесенням відповідних даних до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, до Державного реєстру правочинів, Реєстру прав власності на нерухоме майно; про розміри державного мита, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; про вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов'язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості). Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-ІУ (зі змінами та доповненнями) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Вимогу про стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту в сумі 18498,25 доларів США, що еквівалентно 147578,8 гривень ним визнано та не заперечує що до її задоволення. Також вважає, що сума нарахованих відсотків повинна зменшитись на суму безпідставно стягнутих з нього платежів по комісії на 2105,33 доларів США та становитиме 2574,7 доларів США, що еквівалентно 20520,36 гривень.

Суд констатує, що яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а зустрічні позовні вимоги до повного задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що згідно кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року ОСОБА_4 відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" , правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра" було надано кредит у сумі 19800 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити банку відсотки за користування кредитом з розрахунку 11,0% річних зі сплатою мінімально необхідного ануїтетного платежу в розмірі 292,0 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 19.10.2021 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором що до погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів позивачем укладено з майновим поручителем ОСОБА_5 договір іпотеки - будівлі контори з допоміжними будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 загальною площею 97,8 кв.м., який є власністю ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу будівлі № 108 від 23.03.2006 року.

Умови кредитного договору банком виконано та надано позивачу ОСОБА_4 кредит в розмірі 19800 доларів США, що підтверджується підписом ОСОБА_4 на заяві на видачу готівки № NL-5 від 03.11.2006 року. Однак при настанні чергових строків погашення кредиту та сплати ануїтетного платежу позичальник свої зобов'язання перед Банком не виконав. Банком було направлено відповідачам претензію за № 1778 від 22.06.2011 року що до дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, яка залишилася без задоволення.

Як вбачається з розрахунку суми позову, доданого до матеріалів справи позивачем, заборгованість за кредитним договором № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року становить 49825,40 доларів США, що по курсу НБУ становить 397183,18 гривень, а саме 18498,25 доларів США що в еквіваленті становить 147458,8 гривень - заборгованості по кредиту, 4680,03 доларів США, що в еквіваленті становить 37306,86 гривень - заборгованості по відсоткам, 2281,75 доларів США еквівалент якого становить 18188,97 гривень, пені за порушення строків сплати платежу в сумі 22385,87 доларів США, що в еквіваленті становить 178444,98 гривень, а також штрафу в розмірі 1980 гривень, що еквівалентно 15783,57 гривень.

Відповідно до даного розрахунку заборгованість по тілу кредиту становить 18498,25 доларів США, що в еквіваленті становить 147458,8 гривень, визнається відповідачами та підлягає до повного задоволення. Однак з визначеними позивачем іншими позовними вимогами що до стягнення суми заборгованості по відсоткам та комісії, а також по нарахованій сумі штрафу та пені суд погодитись не може.

Так, пунктом 1.3.2 Кредитного договору встановлено, що Позичальник повинен щомісячно здійснювати плату за управління кредитом із розрахунку 0,42% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом без урахування розміру відсотків. Дана умова кредитного договору суперечить вимогам ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до розрахунку комісії за використання кредиту позивачем нараховано комісії за управління кредитом в сумі 4387,08 доларів США, з яких 2105,33 доларів США відповідачем сплачено. Заборгованість поданому платежу визначена у 2281,75 доларів США.

Отже суд приходить до висновку, що позовна вимога що до стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті комісії в сумі 2281,75 доларів США, що в еквіваленті становить 18188,97 гривень не підлягає до задоволення. Суд приймає до уваги заперечення відповідача що до безпідставного нарахування та стягнення позивачем 2105,33 доларів США на сплату комісії.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору визначено черговість сплати платежів по кредиту за яким першочергово проводиться зарахування сплачених коштів на погашення простроченої заборгованості по відсоткам. Суд зараховує безпідставно нараховані та сплачені 2105,33 доларів США та зменшує суму заборгованості по простроченим відсоткам на вищеназвану суму. Таким чином до задоволення підлягає сума заборгованості по відсоткам в розмірі 2574,7 доларів США, що еквівалентно 20520,36 грн.

Також суд приходить до висновку, що позовна вимога що до стягнення з відповідачів штрафу в сумі 1980 доларів США - що еквівалентно 15783,57 гривень не може підлягати до задоволення так як відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до п. 1.4 та 2.3.4 кредитного договору строк, на який надано кредит - до 19.10.2021 року. Таким чином виконання відповідачами зобов'язань чітко визначене даним пунктом договору. Оскільки банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то позовна вимога що до стягнення з відповідачів штрафу є передчасною. Пунктом 4.2 Кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року визначено, що Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми отриманого кредиту випадках, передбачених п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9 цього договору. Доказів порушення відповідачами даного пункту Договору у відповідності до ст. 60 ЦПК України позивачем не наведено і позовну вимогу не обґрунтовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Приписами п. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність що до вимоги про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.3 цього Договору Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пунктом 2.3.3 цього Договору такий платіж становить 292 долари США.

Суд констатує, що розмір нарахованої пені позивачем визначений не вірно. Враховуючи що щомісячний платіж становить 292 долари США то 1% від даної суми становитиме 2,92 доларів США. Враховуючи, що позовні вимоги позивача визначені станом на 01.06.2011 року то з урахуванням спеціальної позовної давності пеня підлягає до задоволення до 01.06.2012 року та становитиме з розрахунку 7,97 грн. за 1 долар по курсу НБУ, визначеному позивачем становитиме 1065,8 доларів США, що еквівалентно 8494,43 грн., а саме :

· за червень 2011 року - 30 х 2,92 = 87,6 доларів США х 7,97 = 698,17 грн.,

· за липень 2011 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за серпень 2011 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за вересень 2011 року - 30 х 2,92 = 87,6 доларів США х 7,97 = 698,17 грн.,

· за жовтень 2011 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за листопад 2011 року - 30 х 2,92 = 87,6 доларів США х 7,97 = 698,17 грн.,

· за грудень 2011 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за січень 2012 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за лютий 2012 року - 28 х 2,92 = 81,76 доларів США х 7,97 =651,63 грн.,

· за березень 2012 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

· за квітень 2011 року - 30 х 2,92 = 87,6 доларів США х 7,97 = 698,17 грн.,

· за травень 2011 року - 31 х 2,92 = 90,52 доларів США х 7,97 = 721,44 грн.,

Отже позовна вимога що до стягнення пені підлягає до часткового задоволення в сумі 1065,8 доларів США, що еквівалентно 8494,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В судовому засіданні достовірно встановлено, та не оспорюється сторонами, що відповідно до п. 1.3.2 Кредитного договору відповідач повинен щомісячно здійснювати плату за управління кредитом із розрахунку 0,42% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом без урахування розміру відсотків.

Однак суд приходить до висновку, що дана умова кредитного договору суперечить вимогам ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Цим же пунктом ст. 4 вищеназваного Закону передбачено, що забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. Однак такий детальний розпис сукупної вартості кредиту позивачем не складався та відповідачу на ознайомлення не надавався, тому при наданні кредиту було порушено ряд його прав, що значно збільшили обсяг відповідальності по кредитному договору, а також збільшили обсяг зобов'язань по сплаті послуг за надання кредиту.

Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808 затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Вказана постанова була прийнята з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації , відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 47, 49 та 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених вищеназваною Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Пунктом 1.3.2 Кредитного договору встановлена комісія за управління кредитом у розмірі 0,42% щомісячно. Вищевказана комісія це плата Позичальника за дії, які Банк здійснює на власну користь. Пунктом 2.5 Кредитного договору визначено сплату даного платежу першочергово.

Згідно п. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови. Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього ж Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Таким чином суд приходить до висновку що позовна вимога зустрічного позову що до визнання недійсними п. 1.3.2 Кредитного договору та п. 2.5 Кредитного договору в частині стягнення плати за управління кредитом підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що кредитний договір № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року був укладений з порушенням діючого законодавства України.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено зазначення в Кредитному договорі детального розпису сукупної вартості кредиту для Позичальника, а саме, вартість супутніх послуг, що пов'язані з наданням кредиту та надаються третіми особами, а саме нотаріусом, страховою компанією, бюро технічної інвентаризації нерухомого майна, не зазначено розмір державного мита, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при придбанні нерухомого майна, а також вартість послуг, пов'язаних з внесенням відповідних даних до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, до Державного реєстру правочинів, Реєстру прав власності на нерухоме майно, вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов'язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. Крім того кредитний договір не містить графік платежів за кредитом за період кредитування. Крім того, в даному кредитному договорі визначено умову що до сплати комісії, яка є такою, що не відповідає вимогам Закону.

Крім того, відповідно до п. 7.5 Кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань. Дана умова договору не відповідає вимогам Закону, так як відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 ЦК України строки визначаються роками, місяцями, тижнями, днями та годинами. Строк до остаточного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань чинним цивільним законодавством не передбачений.

Пунктом 1.5 кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року передбачено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань банк укладає в день укладання цього договору з майновим поручителем ОСОБА_5 договір іпотеки. Однак договір іпотеки було укладено з майновим поручителем тільки 02.11.2006 року. Отже в кредитному договорі містяться відомості, які не відповідають дійсним обставинам.

Таким чином суд вважає, що позовна вимога зустрічного позову, що до розірвання кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-ІУ (зі змінами та доповненнями) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.03.2012 року визначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Суд приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги що до стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача - Позичальника, солідарна відповідальність майнового поручителя - відповідача ОСОБА_5 не може наступати. Крім того, прийнявши рішення про розірвання кредитного договору суд констатує, що договір іпотеки від 02.11.2006 року у відповідності до п. 1.5 кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року є невід'ємною частиною кредитного договору, однак складений з порушенням даного п. 1.5, а саме не в день укладання кредитного договору, - 20.10.2006 року, а 02.11.2011 року.

Отже, позовна вимога зустрічного позову що до розірвання договору іпотеки від 02.11.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати і у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що на момент подачі позову до суду сплата судового збору визначалась Декретом КМУ "Про державне мито" і сплачена в максимальному розмірі в сумі 1700 гривень державного мита та 120 гривень ІТЗ, то суд приходить до висновку, що вони підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,31,60,169,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" м. Київ к/р 32002180102, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456 заборгованість за кредитним договором № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року в сумі 22138,75 доларів США, що еквівалентно 176445,84 гривень, а саме заборгованості по тілу кредиту 18498,25 доларів США, що еквівалентно 147458,8 гривень, відсотків в сумі 2574,7 доларів США, що еквівалентно 20520,36 грн. та нарахованої пені в сумі 1065,8 доларів США, що еквівалентно 8494,43 грн. та 1820 гривень судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ "Надра" про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, розірвання кредитного договору та іпотечного договору з застосуванням правових наслідків недійсності окремих пунктів кредитного договору задовольнити.

Визнати недійсними п. 1.3.2 Кредитного договору та п. 2.5 Кредитного договору в частині стягнення плати за управління кредитом .

Розірвати дію кредитного договору № 27-02/10-2006 від 20 жовтня 2006 року та Договору іпотеки від 02.11.2006 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко