Постанова № 26848667, 05.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2883/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Підгайної Н.Й.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" (далі - ТзОВ Торгова група «Західсталь») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301.

В обґрунтування позову позивач вказав, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Торгова група «Західсталь», актом якої від 25 квітня 2012 року № 904/22-1/3227650 встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на додану вартість (ПДВ) на 146 655,00 грн. унаслідок безпідставного включення до податкового кредиту суми податку за надання послуг з технічної підтримки за договорами від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11, укладеними із Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіталл Кривий Ріг» (ВАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг»).

Податковий орган з посиланням на статті 207, 208 Господарського кодексу України зробив хибні висновки щодо нікчемності укладених правочинів, що призвело до завищення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та вплинуло на нарахування ПДВ.

Позивач вважає правомірним формування ним податкового кредиту за вказаними вище господарськими операціями, які підтверджені первинними документами: оплата послуг технічної підтримки відбулася відповідно до пункту 5.2 зазначених договорів. Звертає увагу, що відповідно до п.5.3 договору постачальник товару сплатив покупцеві винагороду за співпрацю, яка у два рази перевищує понесені витрати, що свідчить про вибірковий підхід податкового органу до оцінки господарської діяльності підприємства.

Застосування ж санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України здійснюється в іншому порядку, а не у спосіб, застосований відповідачем прийняттям податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301, що прийняте на підставі таких висновків акта перевірки від 25 квітня 2012 року № 904/22-1/3227650. Розрахунок грошового зобов'язання Луцькою ОДПІ не надано. Дане податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням строків його прийняття. За результатами адміністративного оскарження це податкове повідомлення-рішення не скасовано, а тому позивач просить суд його скасувати, визнавши протиправним.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову позовні вимоги не визнав (а.с.103-104). В обґрунтування заперечень вказав, що матеріалами перевірки встановлено включення ТзОВ Торгова група «Західсталь» до податкового кредиту 146 655,00 грн., в тому числі у квітні 2011 року 66 661,00 грн., у липні 2011 року 79 994,00 грн. з вартості наданих ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» послуг з технічної підтримки згідно з договорами купівлі-продажу металопродукції від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11 без достатньої доказовості фактичного надання та призначення даних робіт для господарської діяльності ТзОВ Торгова група «Західсталь», що є порушеннями вимог статті 198 Податкового кодексу України в частині належного документального оформлення господарської операції. Зокрема, в актах прийому-передачі послуг відображено лише загальну назву наданих послуг та їх вартість, але не зазначено, які саме конкретно роботи було виконано, їх складові та калькуляцію вартості. ТзОВ Торгова група «Західсталь» не було надано ні для перевірки, ні у ході адміністративного оскарження документів, які підтверджують реальність надання технічної підтримки, а саме: звітів про надання технічної підтримки покупцю із розвитку продукції, звітів про використання торгової марки продукції, звітів про надання додаткової інформації, яка не конфіденційною (з конкретизацією, яка саме інформація була надана), аналізу потреб покупця, рішення претензій, доступ до ноу-хау тощо, як це передбачено пунктом 5.2 вищевказаних договорів. Крім того, ТзОВ Торгова група «Західсталь» не було надано обґрунтування впливу зазначеної технічної підтримки на діяльність ТзОВ Торгова група «Західсталь». За результатами перевірки з наведених підстав збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на 66 661,00 грн., за липень 2011 року на 79 994,00 грн., всього донараховано 146 655,00 грн. ПДВ.

Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та у задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ Торгова група "Західсталь" є юридичною особою та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 657588 (а.с.41). Підприємство перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ як платник податків та зборів та, зокрема, є платником ПДВ. Зазначені обставини підтверджуються копіями довідки відповідача від 08 лютого 2006 року № 122, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 02612161 (а.с.42-43).

В період з 05 березня по 18 квітня 2012 року Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Торгова група "Західсталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 25 квітня 2012 року № 904/22-1/32273650 (а.с.70-96, далі - акт перевірки).

Перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит на 146 650,00 грн., із них за квітень 2011 року - на 66 661,00 грн., за липень 2011 року - на 79 994,00 грн.

18 травня 2012 року на підставі висновків акта перевірки, висновків по розгляду заперечення на акт перевірки, викладених у листі Луцької ОДПІ від 15 травня 2012 року № 4564/10/22-110, прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301 (а.с.26). Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Зважаючи на те, що розгляд заперечення відбувся 14 травня 2011 року з направленням письмової відповіді платнику податків 15 травня 2012 року, то прийняття податкового повідомлення-рішення 18 травня 2012 року відповідає строку, вказаному в пункті 86.8 статті 86 ПК України. Відтак, доводи позивача про порушення податковим органом строків прийняття даного податкового повідомлення-рішення є помилковими.

Відповідно до зазначеного повідомлення-рішення та на підставі розрахунку (а.с.105) підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 166 654,50 грн., з них 146 650,00 грн. основного платежу та 19 999,50 грн. штрафних санкцій (тобто, за порушення, допущене у квітні 2011 року - 1,00 грн. на підставі пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а за порушення, допущене у липні 2011 року - 25% від суми заниження грошового зобов'язання на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення 18 травня 2012 року № 0004362301 переглядалося в адміністративному порядку, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги Державної податкової служби у Волинській області від 20 червня 2012 року № 2544/10/10-206 (а.с.18-25) та рішенням Державної податкової служби України від 15 серпня 2012 року № 355/0/61-12/10-2115 (а.с.11-17) це податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ залишене без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301 з огляду на таке.

Актом перевірки (підпункти 3.1.2 та 3.2.2) встановлено факт віднесення ТзОВ Торгова група «Західсталь» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток 733 275,00 грн., а також до складу податкового кредиту 146 655,00 грн. ПДВ (з них 66 661,00 грн. в квітні 2011 року та 79 994,00 грн. в липні 2011 року) компенсації за надання технічної підтримки ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до умов договорів від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11. Дана обставина не заперечується сторонами.

Податковий орган дійшов висновку про завищення ТзОВ Торгова група «Західсталь» валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями у зв'язку із не підтвердженням фактичного надання ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» послуг з технічної підтримки: при проведенні податкової перевірки документів, які б підтверджували реальність надання технічної підтримки надано не було, а в наданих до перевірки актах приймання-передачі виконаних робіт не зазначено, які саме роботи були виконані, їх складові та калькуляцію вартості; не надано для перевірки звітів про надання технічної підтримки покупцю із розвитку продукції, звітів про використання торгової марки продукції, звітів про надання додаткової інформації, яка не конфіденційною (з конкретизацією, яка саме інформація була надана), аналізу потреб покупця, рішення претензій, доступ до ноу-хау тощо, як це передбачено пунктом 5.2 вищевказаних договорів. Крім того, не надано обґрунтування впливу зазначеної технічної підтримки на діяльність підприємства. Саме ці підстави, а не порушення норм Цивільного і Господарського кодексів України і стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301 (а.с.81, 87).

При перевірці цих доводів Луцької ОДПІ судом встановлено наступне.

Так судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ВАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» укладено господарські договори на поставку товару (металопродукції) від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11 (а.с.44-51). Пунктом 5.2 зазначених договорів передбачено, що покупець один раз на шість місяців з дати відвантаження першої партії товару сплачує постачальнику платню у розмірі 0,5% від вартості відвантаженого товару за надані постачальником послуги з технічної підтримки. Послуги складаються з технічної підтримки покупців по розвитку продукції, аналіз потреб, рішення претензій, доступ до ноу-хау ArcelorMittal, питання використання торгової марки. Сплата здійснюється протягом 30 календарних діб з моменту закінчення шестимісячного терміну.

На підтвердження факту надання послуг з технічної підтримки позивачем для перевірки надано акти приймання-передачі послуг від 11 квітня 2011 року № 2 на суму 399 966,55 грн. (з них 66 661,09 грн. ПДВ) та від 27 липня 2011 року № 3/11 на суму 479 963,47 грн. (з них ПДВ 79 993,91 грн.), податкові накладні від 11 квітня 2011 року № 29933 та від 27 липня 2011 року № 67417, платіжні доручення від 04 травня 2011 року № 347 та 03 серпня 2011 року № 1601 від (а.с.27-28, 65, 67-69). У судовому засіданні надано також звіт по договору №196S11 за липень-жовтень 2011 року на суму послуг з технічної підтримки 356 119,57 грн., розрахунок сум винагороди за співпрацю та вартості послуг по технічній підтримці від 05 липня 2011 року за договором №196S11 (а.с.52-59).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами пункту 198.1 а) статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається, серед інших, в окремому рядку такий обов'язковий реквізит, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Так дана норма ПК України узгоджується зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинних документів закріплені у статті 9 цього Закону, яка передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в статті 9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Разом з тим, суд зауважує, що самі податкові накладні від 11 квітня 2011 року № 29933 та від 27 липня 2011 року № 67417 не розкривають зміст та обсяг господарської операції з надання послуг технічної підтримки. Відтак, здійснення цієї операції платник податків повинен підтвердити іншими документами. Проте, під час проведення податкової перевірки (як і під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301) підприємством не було надано інших документів, які б підтверджували реальність надання технічної підтримки, а саме, документів, які б розкривали саму суть вчинених контрагентом позивача дій щодо надання технічної підтримки відповідно до обсягу та змісту, визначеного пунктом 5.2 договорів від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11 (щодо розвитку продукції, про використання торгової марки продукції, про надання додаткової інформації, яка не є конфіденційною (з конкретизацією, яка саме інформація була надана), аналізу потреб покупця, рішення претензій, доступ до ноу-хау тощо). Позивач не спростував належними доказами доводи Луцької ОДПІ про ненадання таких документів. Акти приймання-передачі послуг від 11 квітня 2011 року № 2 та від 27 липня 2011 року № 3/11 не відповідають також умовам пункту 5.4 укладених договорів, згідно з якими плата за послуги з технічної підтримки розраховується щомісячно на підставі складеного та прийнятого сторонами звіту по договору, який готує відповідальний виконавець від постачальника не пізніше 5 числа кожного місяця. Позивач не надав доказів виконання кожного місяця пункту 5.4 договорів від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11. Розрахунок від 05 липня 2011 року винагороди за співпрацю за січень-червень 2011 року та вартості послуг з підтримки, яка становить 399 969,56 грн. та ПДВ 79 993,91 грн., що віднесено до податкового кредиту у липні 2011 року за договором від 27 грудня 2010 року № 196S11 (а.с.56-59), не підтверджено звітами по договору (той, що наявний у справі на а.с.52-55, взагалі стосується періоду липень-жовтень 2011 року). Калькуляцію послуг (розрахунок вартості), ПДВ у сумі 66 661,09 грн. за якими віднесено до податкового кредиту у квітні 2011 року, позивач теж не надав, як і відповідні звіти за договором від 20 листопада 2009 року № 7S10. Варто погодитися з доводами Луцької ОДПІ, що акти приймання-передачі робіт від 11 квітня 2011 року № 2 та від 27 липня 2011 року № 3/11 (а.с.27-28) містять узагальнену назву послуг - послуги з технічної підтримки (і обсяг та зміст цих послуг не розкривають), і дійсно, як стверджує сам позивач, зовсім не відрізняються від актів приймання-передачі винагороди за співпрацю, виплата якої згідно з пунктом 5.3 договорів від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11 виплачується позивачу його постачальником (а.с.29-30). Більше того, в пункті 1 актів приймання-передачі виконаних робіт від 11 квітня 2011 року № 2 та від 27 липня 2011 року № 3/11 вказано про прийом-передачу послуг з технічної підтримки, а в пункті 3 цих актів мова йде про вартість винагороди за співпрацю. У судовому засіданні представник позивача вважає цю обставину опискою, однак варто вказати, що такий недолік має місце в обох актах - і за квітень, і за липень 2011 року.

Наданий суду звіт по договору від 27 грудня 2010 року № 196S11 за липень-жовтень 2011 року не узгоджується за часом скдадання з податковими накладними від 11 квітня 2011 року № 29933 та від 27 липня 2011 року № 67417 (а.с.52-55), та крім того, на думку суду, не свідчить про надання технічної підтримки у розмінні пункту 5.2 договору; у ньому вказано пункти доставки продукції, вантажоодержувачів, номер вагону, масу і вартість товару (металопродукції), який позивач придбав відповідно до цього договору. Цей документ лише підтверджує факт виконання постачальником пунктів 1.1, 3.1 договорів в частині здійснення поставки залізничним транспортом у пункт призначення, вказаний покупцем, протягом липня-жовтня 2011 року. Проте реальність поставки ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» товару податковим органом під сумнів не ставиться. Сумніви у податкового органу виникли з приводу надання послуг з технічної підтримки. З урахуванням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд вважає, що первинні документи для того, щоб бути підставою для формування, як у даному спірному випадку, податкового кредиту повинні містити не лише загальні формулювання, а й мати конкретні посилання на види наданих постачальником послуг з подальшим належним документальним підтвердженням надання таких послуг. Разом з тим, на думку суду, надані позивачем докази свідчать лише про виконання умов договорів щодо поставки металопродукції, як це такими умовами і передбачено, і не доводять надання послуг технічної підтримки зі сторони його постачальника в обсягах та на умовах, визначених пунктами 5.2, 5.4 договорів поставок від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11.

Доводи позивача про отримання доходу у вигляді винагороди за співпрацю та сплату зобов'язання не спростовує суті вчиненого порушення при формуванні податкового кредиту з послуг технічної підтримки. Отримання винагороди передбачає включення сум до валового доходу і спричиняє податкові зобов'язання вже лише від факту перерахування коштів на рахунок одержувача таких коштів. Сама по собі ця обставина не має нічого спільного із формуванням податкового кредиту при наданні послуг з технічної підтримки.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов до переконання, що в ході судового розгляду даної справи Луцькою ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, заниження ПДВ на 146 655,00 грн. унаслідок безпідставного включення до податкового кредиту у квітні та липні 2011 року 146 655,00 грн. за послуги з технічної підтримки, за договорами від 20 листопада 2009 року № 7S10 та від 27 грудня 2010 року № 196S11, укладеними із ВАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг», здійснення яких не підтверджено належними доказами. Відтак, донарахування Луцькою ОДПІ грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 146 655,00 грн. та штрафних санкцій у сумі та 19 999,50 грн. згідно з податковим повідомлення-рішення 18 травня 2012 року № 0004362301 є правомірним, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання його протиправним та скасування слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Західсталь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0004362301 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк