Рішення № 26834775, 18.10.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/4371/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"18" жовтня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Некрасовій А.О.,

за участю: прокурора Кіракосян Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 245 грн. 58 коп., які були витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від злочинного діяння відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2012 року о 15 год. 00 хв. на 128 км.+200м. автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», що проходить по вул. Г.Подзігуна в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 керуючи автомобілем -244», грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме, не обрав у встановлених межах безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого здійснив маневр обгону автомобіля ВАЗ -2103, державний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку. Після закінчення обгону, водій автомобіля » - ОСОБА_2 різко повернувся на свою смугу руху, внаслідок чого, втратив контроль над транспортним засобом, допустив зіткнення з опорою електромережі № 32, що розташована навпроти будинку № 31 по вул. Г.Подзігуна в смт. Олександрівка Вознесенського району.З місця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходились в салоні автомобіля » були доставлені з тілесними ушкодженнями до КУ «Вознесенська ЦРЛ».

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.07.2012 року відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у вигляді чотирьох трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Посилаючись на те, що потерпіла ОСОБА_3 знаходилась з 21.04.2012 року по 24.04.2012 року на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня, яка є бюджетною організацією та фінансується з місцевого бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області витрати, які були витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 245 грн. 58 коп. та судові витрати, повязанні з розглядом справи.

В судовому засіданні прокурор Кіракосян Т.А. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити, виходячи з положень ст.1206 ЦК України.

Представник позивача - фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області ОСОБА_1Й, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області 245 грн. 58 коп., витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілої ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти стягнення зазначеної суми витрат.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, відповідно до вимог, передбачених ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.07.2012 року у кримінальній справі № 1407/2723/2012 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України, останнього визнано винним у скоєні даного злочину та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

З довідки Комунальної установи „Вознесенська центральна районна лікарня за № 1721/06 від 13.09.2012 року, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно знаходилася на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з 21.04.2012 року по 24.04.2012 року, що становить 3 дні. Вартість одного ліжко - дня у квітні склала 81 грн. 86 коп. Згідно вищезазначеної довідки, всього на лікування потерпілої ОСОБА_3 закладом охорони здоровя було витрачено 245 грн. 58 коп. (вартість ліжко дня х кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні).

Вищезазначене знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат №11 від 07.07.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) (далі Постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з „Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16 .07.1993 року (далі Порядок).

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його

лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із

записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно вищезазначеної Постанови в разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Відповідно до довідки фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області за № 166 від 18.05.2012 року КУ „Вознесенська центральна районна лікарня заснована на комунальній власності територіальної громади міста Вознесенськ Вознесенською міською Радою Миколаївської області, тобто є бюджетною установою та фінансується з бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області .

Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ч.3 ст.1206 ЦК України).

Тобто, виходячи з положень даної статті особа, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобовязана відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями КК, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я .

Крім того, даною статтею передбачено два виключення із загального правила про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, а саме:

-завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони,

-завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобовязаний відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілої ОСОБА_3, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня через неправомірні дії відповідача, тому заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»з відповідача також підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області (р/р 31419544700007 місцевий бюджет, код 24060300, ОКПО 23406957) витрати на стаціонарне лікування в сумі 245 (двісті сорок пять) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя В.Л. Лузан