Рішення № 26834670, 17.10.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/4328/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарі Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з таким позовом (який в подальшому уточнив) в якому вказував, що 03 квітня 2007 року помер його син та батько відповідачів ОСОБА_5.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді частки в житловому будинку №1 по вул. Гніліченка в м. Вознесенську Миколаївської області.

Спадщина, крім позивача, була прийнята та оформлена відповідачами по справі, як спадкоємцями першої черги за законом, а саме кожен з них отримав по 3/25 частки цього майна.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 одноосібно поніс витрати на поховання ОСОБА_5 в загальному розмірі 14 479 грн., а спір щодо цих сум виник між сторонами фактично в 2010 році, а тому останній просив стягнути на свою користь з відповідачів в межах розміру прийнятої ними спадщини 2/3 частки цих витрат, а саме в розмірі по 4 826 грн. з кожного з них.

В судовому засіданні, що проводилося без особистої участі позивача, його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Свої заперечення обґрунтовували тим, що вони також приймали безпосередню участь у похованні спадкодавця, зокрема понесли матеріальні витрати. В той же час позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, що безумовно би підтвердили факт особистого понесення ним витрат на поховання спадкодавця, крім цього частина витрат, зокрема на встановлення памятника та огорожі на могилі померлого не відносяться до витрат на поховання та здійснені без згоди самих відповідачів.

З врахуванням цих обставин та заявивши про застосування позовної давності по частині вимог, останні просили про відмову в задоволенні позову.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача, оскільки проти такого розгляду не заперечували особи, що беруть участь в розгляді справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено те, що 03 квітня 2007 року помер син позивача та батько відповідачів ОСОБА_5.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 9/25 часток житлового будинку №1 по вул. Гніліченка в м. Вознесенську Миколаївської області.

Спадщина була прийнята сторонами, як спадкоємцями першої черги за законом, при цьому відповідачі оформили свою частку спадщини належним чином.

Інших осіб, що прийняли спадщину або мають право на її обовязкову частку, судом не виявлено.

З накладних за №74 та №75 від 03 квітня 2007 року, а також накладної за №93 від 25 жовтня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 було придбано необхідні для здійснення обряду поховання товари та оплачено необхідні для проведення поховання транспортні послуги, а також оплачено виготовлення та встановлення памятника та металевої огорожі на могилі померлого.

Дійсно, як зазначено відповідачами, покупцем товарів та замовником послуг в накладних зазначений не позивач, а ОСОБА_1

Однак з пояснень останньої вбачається те, що враховуючи незадовільний стан здоровя ОСОБА_4 товари та послуги придбавалися нею, проте від імені позивача та за рахунок його особистих коштів.

В судовому засіданні жодна зі сторін не оспорювала наявність таких витрат, відповідачі лише посилалися на сумнівність наданих позивачем доказів, проте жодних даних щодо їх фальшивості не надали та не просили виключити їх з числа інших доказів, а тому суд приймає їх, як належні та допустимі.

В той же час доводи ОСОБА_4 про понесення ним інших витрат, зокрема на проведення обідів після поховання спадкодавця в розмірі понад 5 000 грн. не знайшли свого підтвердження жодними доказами в той час, як згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач зобовязаний довести належними та допустимими доказами ті обставини справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Також не знайшли свого підтвердження й доводи відповідачів про прийняття ними участі у витратах на поховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобовязані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»на вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки та перебіг її починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається те, що необхідні для здійснення обряду поховання товари були придбані та необхідні для проведення поховання транспортні послуги були замовлені та оплачені в день поховання, тобто 03 квітня 2007 року.

В судовому засіданні з пояснень представника позивача та відповідачів встановлено, що спір з приводу спадкування, в тому числі й щодо відшкодування витрат на поховання спадкодавця, фактично виник між сторонами одразу ж після відкриття спадщини, що повністю спростовує викладене в уточненому позові обґрунтування про виникнення такого спору лише в 2010 році.

Таким чином строк позовної давності щодо цих вимог сплив ще у квітні 2010 року.

Стороною позивача не зазначено будь-яких обставин, що б вказували на поважність причин пропуску ОСОБА_4 вказаного строку та не надано відповідних доказів в підтвердження цих обставин.

Тому, враховуючи встановлені судом обставини та подання відповідачами заяви про застосування наслідків пропущення позивачем відповідних строків, вказані витрати не підлягають відшкодуванню в звязку зі спливом позовної давності.

Решта понесених та підтверджених доказами витрат, а саме на виготовлення та встановлення памятника та металевої огорожі на могилі ОСОБА_5, виходячи зі змісту положень Закону України «Про поховання та похоронну справу»можна віднести до витрат на поховання, а саме витрат на облаштування та утримання місця поховання.

Проте таке облаштування, а саме виготовлення та встановлення памятника з коштовного матеріалу, а саме чорного граніту, вартістю 5 370 грн. та металевої огорожі, загальною довжиною 5м. х 3м., вартістю 1 430 грн. враховуючи середні ціни на такі товари та послуги на момент замовлення, на думку суду, виходило за межі поняття «розумні витрати на поховання», а тому суд вважає, що кожен з відповідачів з врахуванням принципу розумності в межах отриманої частки спадкового майна повинен відшкодувати ОСОБА_4 з цих витрат по 1 200 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути по 64,33 грн. судових витрат (судового збору та витрат на правову допомогу).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання задовольнити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_5 в загальному розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень, по 1 200 (одній тисячі двісті) гривень з кожного, а також в повернення 128 (сто двадцять вісім) гривень 66 копійок судових витрат, по 64 (шістдесят чотири) гривні 33 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв