Рішення № 26829297, 12.10.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/3199/2012

,

Справа № 2/0513/971/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з отриманням професійного захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача державного підприємства «Красноармійськвугілля»(далі за текстом ДП «Красноармійськвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, в обґрунтування якого вказав, що у період з 01.12.1986 року по 19.08.2010 року він працював у відокремленому підрозділі «шахта «Центральна» державного підприємства «Красноармійськвугілля». В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею комунальною лікувально-профілактичною установою «Донецька обласна клінічна лікарня профзахворювань»йому було встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірного протікання, легенева недостатність першої-другої стадії. 30.06.2011 року, після проведення розслідування професійного захворювання, складено акт № 4 розслідування хронічного професійного захворювання. 01.09.2011 року Обласна профпатологічна МСЕК встановила йому 20% втрати професійної працездатності по профзахворюванню безстроково. 18.09.2012 року міжрайонна МСЕК м.Красноармійська на позачерговому огляді встановила йому 40% втрати професійної працездатності по профзахворюванню та третю групу інвалідності безстроково. Димитровським відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань йому сплачено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в звязку з профзахворюванням йому не призначалася та не виплачувалася. Проте внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яку він відчував з часу захворювання та продовжує відчувати до теперішнього часу, був істотно змінений його звичний життєвий уклад, а так само взаємини з його близькими й знайомими, він став замкнутий і нетовариський, втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату. Він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчує фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт, який він випробовує до дійсного моменту. На протязі тривалого часу стримується порушення сну, часті пробудження, епізодично кошмарні сновидіння та думки про безрезультативність лікування та можливі наслідки подальшого прогресування хвороби, на цьому фоні часто виникає відчуття тривоги. У звязку із професійним захворюванням, він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До отримання професійного захворювання він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз, у звязку зі станом здоровя він не може цього роботи, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає він нього додаткових моральних і матеріальних зусиль. У результаті професійного захворювання був змінений його життєвий уклад, він не може здійснювати свої захоплення, від чого він почуває постійний психологічний дискомфорт, втратив який або інтерес до життя. Тому позивач просить суд стягнути з державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь в відшкодування моральної шкоди, отриманої у звязку з професійним захворюванням на виробництві 100000 грн.

Позивач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає.

Представник відповідача ДП «Красноармійськвугілля» - ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважаючи зазначені позивачем обставини такими, що не є доказами у справі. Акт розслідування та довідка МСЕК є підставами для відшкодування матеріальної шкоди Фондом. Посилання позивача на моральні страждання нічим не підтверджено, відсутні звернення до лікаря психіатра. Крім того, вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом, який становить відповідно до норм КЗпП України три місяці.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Димитров Донецької області (далі за текстом Фонд) до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність, поклавшись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 01.12.1986 року по 19.08.2010 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна»ДП «Красноармійськвугілля», звільнившись з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи стану здоровя, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.8-12).

За висновком лікарсько-експертної комісії від 03.06.2011 року при обстеженні ОСОБА_2 у терапевтичному відділенні Комунально-лікувальної профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»з 24.05.2011 року по 07.06.2011 року позивачеві було встановлено заключний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірного протікання, легенева недостатність першого-другого ступеня, захворювання професійне первинно; також йому було рекомендовано нагляд у пульмонолога, кардіолога, санаторно-курортне лікування у санаторіях пульмонологічного профілю, два рази на рік реабілітаційне лікування у клініці для корекції легень та протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з газами, пилом, у несприятливих метеоумовах, тяжкий фізичний труд (а.с.13).

30.06.2011 року за результатами розслідування хронічного професійного захворювання відносно позивача ОСОБА_2 складено акт за формою П-4, затверджений головним державним санітарним лікарем м.Красноармійськ 04.07.2011 року (а.с.14-17). У п.п.14, 16, 17 даного акту зазначено, що діагноз захворювання позивача становить: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірного протікання; легенева недостатність першого-другого ступеня, причиною професійного захворювання позивача є довготривалий період його роботи у шкідливих умовах, вплив виробничого фактору запиленості повітря робочої зони, яка складала 134,60-195,09 мг/м3 при допустимій нормі 10 мг/м3.

Згідно за довідкою до акту огляду МСЕК від 01.09.2011 року позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.30).

При повторному переогляді згідно за довідкою до акту огляду МСЕК від 18.09.2012 року позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності, з рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування, з лікуванням у пульмонолога (а.с.30-32).

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоровя людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоровя, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманим професійним захворюванням позивачу впереше була встановлена втрата професійної працездатності 01.09.2011 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці у відповідача встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновки МСЭК від 01.09.2011 року та від 18.09.2012 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

ОСОБА_2 неодноразово звертався за медичною допомогою до Димитровської центральної міської лікарні, лікувально-профілактичної установи «Донецьке обласне клінічне професійне медичне об,єднання»та лікувався на денному стаціонарі, зокрема, у період з 03.02.2010 року по 09.02.2010 року з діагнозом гострий бронхіт, з 04.06.2010 року по 12.06.2012 року, 3 29.06.2012 року по 13.07.2010 року, з 29.09.2010 року по 06.10.2010 року, з 21.02.2011 року по 01.03.2011 року, з 11.04.2011 року по 20.04.2011 року, з 24.05.2011 року по 07.06.2011 року, з 12.01.2012 року по 21.01.2012 року з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, що підтверджується епікризами лікарні (а.с.18-19, 20, 21, 22, 23, 24, 25-27, 28, 29). В історії хвороби зафіксовано скарги позивача на задишку при незначному фізичному навантаженні, при ході, на кашель з мокротою, біль у грудній клітині, загальну слабкість.

Отримане позивачем захворювання вимагає від нього щорічного лікування, нагляду у лікарів, обмежило виконувати будь-яку фізичну працю.

Наведене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 50000 грн., є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, розмір і безстроковий характер втрати працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 15000 грн.

За приписами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю, позовна давність не поширюється, тому заява представника відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», , керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з отриманням професійного захворювання на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, 15000 (п,ятнадцять тисяч) грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.10.2012 року.

СуддяЖ.Є.Редько