Рішення № 2681518, 11.11.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2008 р. Справа № 21/200-08

вх. № 6925/5-21

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Чипиженко Є.В., довіреність від 09.09.2008 року відповідача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Надія", с. Грушине

до ПП "СВК Груп", м. Кіровоград

ФОП ОСОБА_1, с. Грушине Харківської обл.  

про стягнення 45816,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути солідарно з ПП "СВК Груп", м. Кіровоград (першого відповідача ) та ФОП ОСОБА_1, с. Грушине (другого відповідача ) - 45 816,42 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних, 3% річних, штрафу та пені, посилаючись на те, що на підставі договору поставки № 36 від 26.02.2008 року та специфікації № 1 від 26.02.2008 року позивач по накладній № 21 від 26.02.2008 року передав першому відповідачу продукцію на загальну суму 37500,00 грн., проте останній свої зобов'язання щодо оплати продукції не здійснив. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того між ТОВ "Надія", с. Грушине (кредитором позивачем по справі) та ФОП ОСОБА_1, с. Грушине (поручителем та другим відповідачем) укладено договір поруки від 26.02.2008 року, відповідно до умов якого другий відповідач - ФОП ОСОБА_1 поручився перед ТОВ "Надія" за виконання зобов'язань боржника - другого відповідача ПП "СВК Груп", що виникли з договору поставки № 36 від 26.02.2008 року.

В судове засідання 11 листопада 2008 року позивач з"явився, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду пояснення по суті спору.

Перший відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Другий відповідач в призначене судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позовну заяву вх. № 16362 від 13.10.2008 року проти позову заперечує та зазначає, що згідно з п. 4, 5. договору поруки від 26.02.2008 року порука припиняється також, коли кредитор протягом трьох місяців із дня не задоволення вимоги кредитора до боржника за основним договором не висунув вимоги до поручителя та посилається на те, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

Заявлена вимога розглядається за наявними в матеріалах справи документами в порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що 26.02.2008 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір поставки № 36, згідно умов п. 1.1. якого постачальник (позивач по справі) зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця), а покупець (перший відповідач по справі) зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах договору.

Згідно п. 5.2. вищевказаного договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 10-ти днів з моменту отримання товару, або готівкою в касу продавця.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Як свідчать матеріали справи, позивач по накладній № 21 від 26.02.3008 року передав першому відповідачу товар на загальну суму 37500,00 грн., отримання якого підтверджено дорученням ЯОЛ № 498269 від 26.02.2008 року. Проте, перший відповідач отриманий товар не оплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання по договору.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, 26.02.3008 року між першим та другим відповідачем був укладений договір поруки, за умовами п. 1 якого другий відповідач (ФОП ОСОБА_1) поручається перед позивачем (ТОВ "Надія") за невиконання зобов'язань першого відповідача (ПП "СВК Груп"), що виникли з договору поставки № 36 від 26.02.2008 року.

Згідно ст. 553 ЦК України, За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Проте, пунктом 3 договору поруки від 26.02.2008 року встановлений строк поручительства по даному договору терміном 3 місяці з моменту його укладення. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в період дії вищевказаного договору, позивач звертався до другого відповідача з вимогою про сплату суми основного боргу в розмірі 37500,00 грн. по договору № 36 від 26.02.2008 року, укладеного між ТОВ "Надія" та ПП "СВК Груп".

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи закінчення строку дії договору поруки від 26.02.2008 року, позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача частини суми основного боргу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 37500,00 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають стягненню в повному обсязі з першого відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення 3375,00 грн. інфляційних та 573,29 грн. річних обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем до стягнення заявлено 4364,38 грн. пені та 3,75 грн. штрафу, посилаючись на п. п. 7.4., 75 договору поставки № 36 від 26.02.2008 року.

Згідно п. п. 7.4, 7.5. вищевказаного договору, за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,01% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті. За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,01% від ціни товару зазначений в специфікації до цього договору.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про відмову відповідача оплатити поставлений йому товар. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 414,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В частині стягнення з другого відповідача - ФОП ОСОБА_1, с. Грушине частини суми основного боргу в задоволенні позову відмовити.

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з ПП "СВК Груп" (25030, м. Кіровоград, просп. Правди, 8, корп. 1, код ЄДРПОУ 34249063) на користь ТОВ "Надія" (64131, Харківська обл., Харківський р-н, с. Грушине, вул. Первомайська, 101, код ЄДРПОУ 21250534) - 37500,00 грн. основного боргу, 3375,00 грн. інфляційних, 573,29 грн. річних, 414,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення підписано 14 листопада 2008 року.

Суддя