Рішення № 2681461, 13.10.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 жовтня 2008 р. Справа 14/62-08

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Пилипчаку О.І., за участю представників сторін:

позивача : Бурка В.Р., представник за довіреністю

відповідача : не з`явився

інші : ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду справу за позовом: Київського національного торговельного - економічного університету в особі Вінницького торговельно - економічного інституту КНЕУ (21001, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 01562987) до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) про визнання договору оренди від 01.11.2002 р. недійсним

ВСТАНОВИВ :

Посилаючись на невідповідність договору оренди від 01.11.2002 р., укладеного між сторонами, вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також недотримання вимог щодо узгодження вказаного договору із Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації та з Управлінням освіти Вінницької міської ради позивач просить визнати договір оренди від 01.11.2002 р. недійсним.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти позовних вимог, мотивуючи тим, що посилання Вінницького торговельно - економічного інституту КНЕУ на положення Закону України «Про власність» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є необґрунтованою, оскільки позивач не є власником орендованого майна чи його користувачем. Власником майна, а тому і належною стороною у справі є держава в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, необхідністю встановлення його місцезнаходження та невиконанням вимог суду щодо надання необхідних для розгляду справи доказів справа неодноразово відкладалась.

09.09.2008 р. представниками сторін була подана заява з проханням розглянути справу за межами двохмісячного терміну, яка судом задоволена.

На визначену дату 13.10.08 р. відповідач або його уповноважений представник повторно не з"явились, хоча в судовому засіданні, яке відбулось 06.10.2008 р. за клопотанням відповідача та його представника було оголошено перерву і повідомлено учасникам час та місце наступного судового засідання, про що зазначено в протоколі судового засідання від 06.10.2008 р.

За вказаних обставин суд вважає, що ним вжито усіх заходів для забезпечення відповідачу права на судовий захист своїх інтересів.

Представниками сторін подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

01.11.2002 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди, відповідно до якого орендодавець - Вінницький торгівельно-економічний інститут з одного боку передав орендарю - Приватному підприємцю ОСОБА_1 в тимчасове володіння частку приміщень, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 2 кв.м. (АДРЕСА_2 - другий поверх, АДРЕСА_3 - фойє).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору термін оренди складає 10 років, з моменту прийняття приміщень, що орендуються, за актом приймання.

Разом з тим, 01.04.1998 року між Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, як місцевим органом по охороні та використанню пам`яток містобудування та архітектури (орендодавець) та Вінницьким торговельно-економічним інститутом (орендар) було укладено охоронно-орендний договір № 3 про використання пам'ятки містобудування і архітектури, відповідно до умов якого Орендодавець передає в оренду „Будинок реального училища 1891 р.", охоронний номер 27-М, за адресою АДРЕСА_2.

Згідно підпункту 10 пункту 5.1 вказаного договору забороняється здавати в суборенду пам'ятку чи окремі приміщення пам'ятки без письмового дозволу Орендодавця - Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

Окрім того, що стосується приміщення яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, м. Вінниця, то відповідно до договору № 3-068 від 01.06.2001 р., укладеного між Виконкомом Вінницької міської ради (орендодавець) та Вінницьким торгівельно-економічним інститутом (орендар), приміщення розташовані за вказаною адресою передані орендарю відповідно до рішення виконкому № 968 від 31.05.2001 р. і знаходяться на балансі Управління освіти загальноосвітньої школи № 9.

Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що передання частини об'єкту в суборенду можливе тільки за згодою Орендодавця - Виконкому Вінницької міської.

Відповідно до п. 16 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Стаття 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 4 „Прикінцеві та перехідні положення ЦК України” Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки цивільні відносини виникли між сторонами до набрання чинності ЦК України і згідно п. 3.1 договору оренди від 01.11.2002 р. продовжують існувати, судом підлягає застосування Цивільний Кодекс України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Стаття 4 ЦК України передбачає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Згідно ж ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

На разі ж, в договорі оренди від 01.11.2002 р. відсутні такі істотні умови, як: індивідуалізація об'єкта оренди, оскільки в договорі орендовані приміщення позначенні як «приміщення, що орендуються»; порядок індексації орендної плати; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою та другою статті 203 ЦК України, де зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач - Вінницький торгівельно-економічний інститут не мав права укладати договір оренди з СПД ОСОБА_1 без попередньої згоди не це власника приміщень, до того ж судом встановлено, що зміст договору оренди від 01.11.2002 р. суперечить вимогам ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а отже вимоги позивача стосовно визнання вказаного договору оренди недійсним є обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства.

Судові витрати підлягають покладенню на відповідача згідно положень ст. 49 ГПК України.

Керуючись 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст. 82-84, 115, 116 ГПК України

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди від 01.11.2002 р., укладений між Вінницьким торгівельно-економічним інститутом та Приватним підприємцем ОСОБА_1 стосовно передання в оренду частки приміщень, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 2 кв.м. (АДРЕСА_2 - другий поверх, АДРЕСА_3 - фойє).

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, код ДРФО НОМЕР_1) на користь Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (вул.. Соборна, 87, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 01562987) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн.) витрат на державне мито та 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення направити сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  15 жовтня 2008 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу