Ухвала суду № 26812715, 09.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3526/12/0170/18

09.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур"- Жигалов Микола Сидорович, довіреність № б/н від 08.11.11,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-3526/12/0170/18 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 10.07.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Тур" (вул. Партизанська, буд.5, с.Кипарисне, м.Алушта, Автономна Республіка Крим,98540)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, буд.22-А, м.Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.12 № 0001182301, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9792 грн. та штрафних санкцій 1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.12 у справі № 2а-3526/12/0170/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Тур" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0001182301 від 27.03.12.

Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 9 жовтня 2012 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 9 жовтня 2012 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період травень 2011р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Віп Трейд", за наслідками перевірки складено акт від 15 березня 2012 року №268/23/33955325.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9792,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2011 року -в сумі 9792,00 грн., нараховану на вартість товару отриманого від ТОВ "Віп трейд", у зв'язку з не підтвердженням факту отримання данного товару при здійсненні нікчемного правочину.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №0001182301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 9792,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 1,00 грн.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Матеріали справи встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Скіні Тур" (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ "Віп Трейд" (Продавець) на підставі договору №Д/000127 від 17.05.11.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, продати Покупцеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується з в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору ТОВ "Віп Трейд" (ЄДРПОУ 37240770) була виписана видаткова накладна №РН-0000243 від 26.05.11 на загальну суму 58752, 00 грн. у тому числі ПДВ 9792,00 грн. (Номенклатура - декоративні рослини в асортименті), а також на виконання договору було виписано рахунок-фактуру №СФ-01/2366 від 26.05.11 на суму 58752,00 грн. у т.ч. ПДВ 9792,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №249 від 09.06.11 на суму 58752, 00 грн. у т.ч. ПДВ 9792,00 грн. (призначення платежу- оплата рослини згідно с/ф-01/2266 від 26.05.11), товар було сплачено позивачем.

Таким чином, сума податку на додану вартість були сплачена Підприємством "Будматеріали-Люкс", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця -ТОВ "Віп Трейд".

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Віп Трейд" було отримано податкову накладну №0000008 від 26.05.11 року на загальну суму -58752,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% -9792,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 9792,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді травня 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Віп Трейд" в травні 2011 року.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ "Віп Трейд") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Позивач та його контрагент - ТОВ "Віп Трейд" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 Господарського кодексу України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 Цивильного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивильного кодексу України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивильного кодексу України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивильного кодексу України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивильного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивильного кодексу України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, судова колегія погоджується з висновком суду, що є безпідставним формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 9792,00 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 9792,00 грн.

За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9792,00 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 9792,00 грн. з податкового кредиту травня 2011 року.

У зв'язку з цим, також, необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.12 у справі № 2а-3526/12/0170/18 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.12 у справі № 2а-3526/12/0170/18 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко