Рішення № 26796591, 07.08.2012, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1819/2994/12 р.

Провадження № 2/1819/672/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2012 р.Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Соколової Н.О.,

з участю секретаря Антошко Т.А.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне Товариство комерційний банк „ПриватБанк (далі - ПАТ КБ „ПриватБанк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.08.2006 року позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № SUS1А400100011.

Згідно з договором ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязувався надати відповідачу кредит у сумі 60102,90 грн. на термін до 13.07.2013 р., а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань з громадянкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SUS 1АU00000011 від 14.08.2006 року, згідно з яким поручитель зобовязувався відповідати перед ПАТ КБ „ПриватБанк за виконання ОСОБА_2В зобовязань в повному обсязі.

Згідно з п. 4 вказаного договору поруки та ст. 610, 554 ЦК України боржник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Попри взяті на себе зобовязання за кредитним договором, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановленні кредитним договором терміни, ОСОБА_2 не виконує, у звязку з чим склалась заборгованість за кредитом.

Станом на 06.04.2012 заборгованість ОСОБА_2 перед банком складала 95309,58 грн., а саме:

-заборгованість за кредитом 22322,18 грн.;

-заборгованість за процентами по користуванню кредитом 43916,96 грн.;

-заборгованість по комісії за користуванням кредитом 3826,66 грн.;

-пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 25243,78 грн.;

Тому позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 95309,58 грн. за кредитним договором та судові витрати у розмірі 953, 10 грн.

Під час судового розгляду позивачем було надано додаткове обґрунтування позовних вимог, в яких зазначено, що оскільки кредитні кошти надавалися ОСОБА_2 з метою придбання

автомобіля, який був переданий ПАТ КБ „ПриватБанк в заставу, то в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору, останній передав працівнику банку заставний автомобіль JАС НFС1020К, 2006 року випуску, реєстраційний номер: ВМ 3653 АС і

доручив його реалізацію за ринковою вартістю та отримані кошти зарахувати на погашення

заборгованості.

05.04.2012 року заставний автомобіль було реалізовано за ціною 29 450 грн., а кошти спрямовано на погашення кредитної заборгованості.

З вказаної суми 29 450 грн. розподілилися таким чином;

14 725,00 грн, сплачено прострочену заборгованість за основним боргом ( тіло кредиту);

14 106,01 грн. сплачено заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

618,99 грн. сплачено штраф згідно з договором.

Представник позивача в судове засідання не зявився, просив справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась з невідомих суду причин, хоча про час і місце слухання справи була повідомлена.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні оголосив свої заперечення на позов, в яких послався на те, що відповідач-1 стабільно перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором - стабільно перестав сплачувати будь-які кошти Позивачу з 26.11.2008 року, згідно наданого Позивачем розрахунку, 26.11.2008 року Позивач постійно нараховував Відповідачу-1 штрафні санкції.

07.04.2012 року Позивачем було написано і потім подано до Шосткинського міськрайонного суду Позовну заяву.

Пунктом 12. Договору поруки було встановлено що: Порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти (пяти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Пунктом 12 договору поруки встановлено строк поруки за договором поруки, а не строк дії поруки за кредитним договором.

Тому строк дії поруки не було встановлено в договорі і він повинен встановлюватися діючим законодавством України. ч.4 ст.559 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позовну заяву було написано Позивачем лише 07.04.2012 року. З дня коли Відповідач-1 стабільно перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, а саме з 26.11.2008 року до моменту пред'явлення претензії до Відповідача - 07.10.2010 року пройшло більше 6 (шести місяців). Спеціально чи ні, забувши пред'явити вимогу(претензію) до Поручителя, Позивач продовжував нараховувати відсотки, штрафні санкції для отримання прибутку. Між тим шість місяців минули і згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилася.

Отже, пред'являти позовні вимоги до ОСОБА_3 (Відповідач-2) ПАТ КБ «Приватбанк» не має підстав, оскільки вона на момент пред'явлення позовних вимог, перед Позивачем немає жодних зобов'язань.

По-друге, якщо допустити, що сторони пунктом 12 таки встановили строк дії поруки за кредитним договором, то порука припинилася ще 14 липня 2011 року, виходячи з наступних обставин:

Пунктом 12 Договору Поруки було встановлено: Порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти (пяти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Термін на який надавалася Відповідачу-2 кредитна лінія було встановлено п.1.1. Кредитного договору: «...з 14 липня 2006р. по 13 липня 2013 р...». Відповідач зобов'язувався щомісячно погашати заборгованість за кредитним договором, перераховуючи Кредитору щомісячно кошти в розмірі 1000,03 гривні. Отже настання терміну повернення кредиту було встановлено - 14.07.2006р., а кінець терміну повернення кредиту - 14 липня 2013 року.

Позовну заяву було написано Позивачем лише 07.04.2012 року, термін повернення кредиту почав спливати 14 липня 2006 року, отже порука за договором Поруки припинилася 14.07.2011р., і на момент написання позову Позивачем ОСОБА_4 не мала перед ним зобов'язань.

Крім того, враховуючи вимоги п.5 договору Поруки, Позивач систематично, маючи на меті отримання додаткової вигоди у вигляді штрафних санкцій за договором не дотримувався умов договору поруки, тобто порушував зобов'язання встановлені для нього п.5 договору поруки.

Згідно ч.3 ст.538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже ОСОБА_4 мала і має право на зупинення свого обов'язку з поручительства за ОСОБА_2 з моменту порушення Кредитором (Позивачем) своїх зобов'язань за договором поруки, а саме з 26.11.2008 року.

Тому просив у позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2 14.08.2006 року був укладений кредитний договір у виді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 60120,90 грн. шляхом перерахування на рахунок автосалону на строк з 14.07.2006 року по 13.07.2013 року включно /а.с. 80-85/.

Дата строку договору 14.07.2006 року вказана помилково замість 14.08.2006 року, оскільки відповідно до розрахунку, нарахування починаються тільки з 28.08.2006 року.

Згідно з п.4.1. даного договору, зокрема, при порушенні позичальником будь-яких із обовязків, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3 банк має право нарахувати, а позичальник зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Користуючись кредитними коштами ОСОБА_2 порушує строки сплати заборгованості по кредиту. З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 67-68) вбачається, що заборгованість відповідача станом на 06.04.2012 року складає 95309,58 грн. Суд погоджується з даним розрахунком оскільки він відповідає умовам кредитного договору.

На виконання зобовязання було укладено договір застави рухомого майна (а.с. 86-91) та 05.04.2012 року заставний автомобіль JAC HFC1020K, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ціною 29450 грн. було реалізовано. Розрахунок, що мається в матеріалах справи зроблений з урахуванням вказаної суми.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 95309,58 грн.

В забезпечення зобовязань з громадянкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SUS 1АU00000011 від 14.08.2006 року (а.с. 65-66), згідно з яким поручитель зобовязувався відповідати перед ПАТ КБ „ПриватБанк за виконання ОСОБА_2В зобовязань в повному обсязі.

Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с. 32) громадянка ОСОБА_4 12.02.2011 року змінила прізвище на ОСОБА_3

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За викладених обставин, з урахуванням положень зазначених норм цивільного законодавства, наявні підстави для відповідальності поручителя за зобов'язаннями по кредитному договору і у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явлення вимоги до поручителя щодо виконання даних зобов'язань.

Посилання представника відповідача на те, що строк дії поруки минув не ґрунтується на вимогах закону та договору, оскільки в ст.. 559 ЦК та п. 12 договору поруки, на які посилається представник відповідача, зазначено порука припиняється після закінчення 6 місяців (5 років відповідно) з дня настання терміну повернення кредиту.

Як зазначено у кредитному договорі кінцевим строком погашення кредиту визначено 13.07.2013 року, яке ще не настало. Тому говорити про припинення поруки в звязку з закінченням строків зарано.

Разом з тим, п.п. 5, 6. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаних обовязків, які останній зобовязаний виконати впродовж 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Надана позивачем ксерокопія вимоги (а.с. 120-121) містить посилання на договори № SUS3AU00100011 від 28.08.2006 року та sus3au00100011 від 28.08.2006 року в той час, як відповідно до матеріалів справи з ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № SUS1А400100011 від 14.08.2006 року та з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SUS 1АU00000011 від 14.08.2006 року, крім цього на ксерокопії конверту (а.с. 120) відсутні відмітки про відправлення, доказів про вручення вимоги ОСОБА_4 взагалі не надано.

Таким чином, позивачем не було надано суду належних, допустимих доказів у відповідності до ст.ст.57-59 ЦПК України щодо направлення ОСОБА_3 (ОСОБА_4) досудової вимоги про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Отже, позивачем не був дотриманий порядок, визначений п.5 вказаного договору поруки, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителя.

Таким чином суд вважає за можливе позов задовольнити частково i стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості по кредитному договору.

Крім того суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача сплачену останнім при подачі позовної заяви до суду суму судового збору.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 158, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму боргу за кредитним договором № SUS1А400100011 від 14.08.2006 року у розмірі 95309 гривень 58 копійки та суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 953 гривні 10 копійок, всього стягнувши 96262 грн. 68 коп. (девяносто шість тисяч двісті шістдесят дві гривні 68 копійок)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі в 10 денний строк апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської областіОСОБА_5