Постанова № 26774867, 23.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2012 року № 2а-12333/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функціонал Груп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 05.07.2012 р. № 558 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача; визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової виїзної перевірки позивача; визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті документальної виїзної перевірки № 304/22-205/37176027 від15.08.2012 р. висновків про порушення позивачем ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та визнання правочинів позивача нікчемними; визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті документальної виїзної перевірки № 304/22-205/37176027 від 15.08.2012 р. висновків про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.201.1. та п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України та п.198.2, п.198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України; зобов'язати відповідача поновити у всіх електронних системах, в тому числі в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", a також в особовій картці позивача задекларовані: в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень, грудень 2011 року та січень 2012 року суму податкового зобов'язання у розмірі 3 007 288 грн. та суму податкового кредиту за цей період в розмірі 2 840 293 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норми діючого податкового законодавства України, було видано протиправний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та вчинені протиправні дії по формуванню в акті перевірки стосовно позивача безпідставних висновків, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

16.10.2012 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд дійшов висновків про наступне.

16.02.2012 р. відповідачем було направлено позивачу запит (№ 2806/10/15-268) про надання пояснень та документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та повноти декларування податкових зобов'язань з ТОВ "Компект Маркет". Доказів надання позивачем відповіді на запит суду не надано.

На підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, 14.08.2012 р. відповідачем, було видано наказ № 828 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 p. по 31.01.2012 p. тривалістю 5 робочих днів з 14.08.2012 p. по 20.08.2012 p. та оформлено направлення на перевірку від 14.08.2012 р. № 941.

Зазначені наказ від 14.08.2012 р. № 828 та направлення від 14.08.2012 р. № 941 не були вручені позивачу у зв'язку з незнаходженням його за юридичною адресою (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, кв. 315), про що було складено відповідний акт від 14.08.2011 р. № 27/22-2.

На підставі направлення від 14.08.2012 № 941 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податковою законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку па додану вартість за серпень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012року, за результатами якої складено акт від 15.08.2012 р. № 304/22-205/37176027, яким зафіксована порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.201.1. та п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на суму 3 007 288 грн.; п.198.2, п.198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 840 293 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Про проведення документально позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78, п.79.1., п.79.2. ст.79 Кодексу).

Згідно п.1.8. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Відповідно до п.86.1. ст.86 Кодексу, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п.86.10. ст.86 Кодексу).

На виконання зазначених законодавчих вимог, за результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт про її результати, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, що свідчить про правомірність дій відповідача по складанню за результатами перевірки відповідного акту.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, приймаючи рішення про проведення стосовно позивача документальної позапланової невиїзної перевірки та видаючи оскаржуваний наказ про її проведення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії -це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Отже, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Функціонал Груп" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов