Постанова № 26774816, 10.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3157/2012

10 вересня 2012 року 18год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002831742, №0002841742 від 31.07.2012 року.

В судовому засіданні 22.08.2012 судом допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівне, її процесуальним правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Фірма П.С.В." за період з 28.09.2010 року по 31.12.2010 року, під час якої виявлено завищення позивачем валових витрат за 2010 рік та заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010 року, внаслідок включення до їх складу витрат та сум ПДВ по господарських операціях з даним контрагентом, які, на думку відповідача, є безтоварними.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не згідний, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Представник позивача зазначила, що господарські операції по придбанню товарів у вказаного контрагента фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, які було надано посадовим особам податкового органу під час перевірки. Представник позивача також вказала, що твердження відповідача про безтоварність операцій з ТОВ "Фірма П.С.В." базуються на ненаданні до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товарів від продавця до покупця. Позивач вважає, що ненадання таких документів, за наявності всіх інших документів на підтвердження факту придбання, оприбуткування та подальшої реалізації товарів, не може бути підставою для виключення витрат та сум ПДВ зі складу валових витрат та податкового кредиту. Посилання відповідача на акт перевірки контрагента представник позивача також вважає безпідставним, оскільки не має безпосереднього відношення до порушень останнім порядку ведення господарської діяльності та формування даних податкового обліку. Тому, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень зазначив, що протягом періоду, що перевірявся позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, а отже зобов'язаний був забезпечувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Проте, під час перевірки органом державної податкової служби було виявлено порушення позивачем ст. 13, п."б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, п. 1.6 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком з доходів фізичних осіб від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Причину вказаних порушень відповідач вбачає у відображенні позивачем у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів у контрагента ТОВ "Фірма П.С.В.", фактичне здійснення яких не знаходить свого підтвердження належними первинними документами.

Зокрема, представник відповідача зазначив про відсутність у позивача доказів транспортування товарів, які за своїми габаритами повинні були перевозитися із залученням відповідного транспорту. Також представник відповідача звернув увагу на ту обставину, що під час зустрічної перевірки контрагента позивача - ТОВ "Фірма П.С.В." було встановлено відсутність в останнього виробничо-промислових та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, залучення даного товариства до сумнівних ланцюгів постачання та відсутність підтвердження інформації щодо місцезнаходження. З огляду на це, представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма П.С.В." за період з 28.09.2010 року по 31.12.2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 23.07.2012 року за №190/НОМЕР_1/17-119 (а.с. 14-33).

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002831742 від 31.07.2012 року, згідно якого платнику податків збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 279453,00 грн., а саме 186302,00 грн. за основним платежем та 93151,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.35);

- №0002841742 від 31.07.2012 року, згідно якого платнику податків збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 154692,75 грн. (а.с.34).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог ст. 13, п."б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що призвело до завищення валових витрат за 2010 рік на суму 1031285,00 грн. та п. 1.6 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010 року на суму 186302,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на твердженнях відповідача про безтоварність господарських операцій фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з контрагентом - ТОВ "Фірма П.С.В.".

Однак, такі висновки відповідача суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Як вбачається з акту перевірки, в періоді, що перевірявся позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність після набрання чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року було передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінет Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким чином, у спірному періоді спеціальним законодавством, що регулювало порядок формування громадянами валових витрат та визначення оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи був розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, який в свою чергу містив посилання на ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

З системного аналізу наведених норм, випливає, що вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, яка передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", кореспондує з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок на додану вартість", якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також порядок визначення об'єктів оподаткування вказаними податками.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2010 року між ТОВ "Фірма П.С.В." (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір №01/10 від 12.10.2010 року, предметом якого стала систематична поставка товарів - сільськогосподарської техніки, інвентарю та запчастин до сільськогосподарської техніки іноземного та вітчизняного виробництва (а.с. 8-9).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Фірма П.С.В." передано у власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: жатку Geringhoff Rotadisc за ціною 269500,00 грн.; культиватор Lemken Karat за ціною 95250,00 грн.; гідромотор Claas Leхion за ціною 101625,00 грн.; січкарню Claas Leхion за ціною 133400,00 грн.; гідронасос 90 R 130 за ціною 58764,75 грн.; барабан молотильний 1700 ER за ціною 28417,50 грн.; ротор правий Lexion-480 за ціною 51786,00 грн.; ротор лівий Lexion-480 за ціною 48909,00 грн.; живлячий шнек жатки за ціною 83363,75 грн.; гідромотор Claas 480 за ціною 21615,00 грн.; раму гуркоту за ціною 25605,00 грн.; гуркіт LW 1700 за ціною 33511,50 грн.; привід ножа жатки за ціною 17167,50 грн.; грабельне мотовило 7,5 м. за ціною 62370,00 грн.

Передача товарів оформлена сторонами шляхом підписання видаткових накладних: №291030 від 18.10.2010 року на суму 719730,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 119955,00 грн.; №231130 від 12.11.2010 року на суму 517812,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 86302,00 грн. Загальна вартість товарів згідно видаткових накладних складає 1237542,00 грн. Постачальником для продавця також виписано податкові накладні на відповідні суми ПДВ (а.с. 10-13).

Оплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вартості товарів здійснена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за 29.10.2010 року та за 23.11.2010 року (а.с. 203-204).

Факт прийняття та оприбуткування товарів позивачем підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Товари на складі" за IV квартал 2010 року (а.с. 72-73).

Зберігання товарів до моменту їх подальшої реалізації здійснювалося позивачем на орендованій площі - стоянці за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди від 01.10.2010 року, укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) та актами прийому-передачі стоянки від 31.10.2010 року та від 30.11.2010 року (а.с. 74-76, 205-206).

Подальша реалізація товарів, отриманих від контрагента ТОВ "Фірма П.С.В.", здійснювалася позивачем наступним чином:

- гідромотор та січкарню Claas Leхion використано для покращення технічного стану комбайну "Claas Leхion 580", придбаного згідно зовнішньоекономічного договору у компанії AGROMAR (Польща) та імпортованого на митну територію України з метою подальшого продажу, що підтверджується: контрактом №6 від 12.10.2010 року, укладеним між компанією AGROMAR (Польща, продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Україна, покупець); платіжним дорученням на переказ позивачем коштів по системі SWIFT на виконання умов контракту №6 від 12.10.2010 року; вантажно-митною декларацією №204000011/2010/007020 від 15.10.2010 року про ввезення на митну територію України комбайну зернозбирального марки "Claas Leхion 580", тип "586", призначеного для збирання сільськогосподарських зернових культур, бувшого у використанні, 2004 року випуску, укомплектованого жаткою типу "715" шириною 7,5 м.; дефектним актом від 16.10.2010 року, складеним позивачем про виявлення дефектів комбайну "Claas Leхion 580", придбаного за контрактом №6 від 12.10.2010 року, в деталях: гідромотор та січкарня Claas Leхion; актом від 18.10.2010 року, складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на списання матеріальних цінностей: гідромотору та січкарні Claas Leхion; договором на ремонт техніки від 25.10.2010 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець), предметом якого стали роботи по встановленню на комбайні "Claas Leхion 580" гідромотору та січкарні Claas Leхion; рахунком-фактурою від 25.10.2010 року на оплату вартості ремонтних робіт у сумі 500,00 грн. згідно договору на ремонт техніки від 25.10.2010 року; актом приймання-передачі виконаних робіт згідно договору на ремонт техніки від 25.10.2010 року (а.с. 88-94, 195-200);

- жатку Geringhoff Rotadisc та культиватор Lemken Karat, разом із комбайном "Claas Leхion 580", передано у власність ПСП ім. Партизанської іскри що підтверджується: Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1181010 від 18.10.2010 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) та ПСП ім. Партизанської іскри (Покупець); накладною на відвантаження №1 від 11.11.2010 року на суму 1566576,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 261096,00 грн.; податковою накладною №1 від 18.10.2010 року на відповідну суму ПДВ; актом приймання-передачі за якістю та технічним станом від 11.11.2011 року; випискою по банківському рахунку позивача за 15.11.2010 року (а.с. 82-87, 201);

- гідронасос 90 R 130, барабан молотильний 1700 ER, ротори правий та лівий Lexion-480, живлячий шнек жатки, гідромотор Claas 480, раму гуркоту, гуркіт LW 1700, привід ножа жатки, грабельне мотовило 7,5 м. передано у власність ОСОБА_7, що підтверджується: Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №2151110 від 15.11.2010 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець); накладною на відвантаження №2 від 15.11.2010 року на суму 530000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 88333,34 грн.; податковою накладною №3 від 15.11.2010 року на відповідну суму ПДВ; актом приймання-передачі за якістю та технічним станом від 15.11.2011 року; випискою по банківському рахунку позивача за 15.11.2010 року (а.с. 77-81, 202).

Надані позивачем в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товарів у контрагента ТОВ "Фірма П.С.В." та їх подальшої реалізації є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом. Податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Фірма П.С.В." відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Жодних зауважень щодо форми та змісту вказаних документів у відповідача під час перевірки та в судовому засіданні не було.

В судовому засіданні 10.09.2012 року судом допитано свідка - ОСОБА_6, який був орендодавцем стоянки для сільськогосподарської техніки за адресою: АДРЕСА_1, що надавалася позивачеві в оренду згідно договору від 01.10.2010 року, а також виконавцем ремонтних робіт по встановленню на комбайні "Claas Leхion 580" гідромотору та січкарні Claas Leхion згідно договору від 25.10.2010 року. Свідок пояснив, що встановлення названих деталей на комбайні "Claas Leхion 580" було викликано необхідністю покращення його технічного стану та з рахунок цього - підвищенням вартості. Також вказав, що роботи виконувалися ним на площі, що задавалася в оренду позивачеві, за адресою: АДРЕСА_1. Свідок зазначив, що роботи виконував самостійно, необхідності залучати для цього сторонніх осіб не було.

Отже, дослідженими судом доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та контрагентом ТОВ "Фірма П.С.В.".

Суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо відсутності факту руху товарів від продавця до покупця у зв'язку із непред'явленням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до перевірки товарно-транспортних накладних

Суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність руху товарів, оскільки складення товарносупровідної документації є обов'язковим для підтвердження факту надання послуг по перевезенню вантажів, а не факту придбання товару.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що перевезення товарів здійснювалося транспортом продавця. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товарів правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Платник податків - покупець не має обов'язку та повноважень на здійснення контролю за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства, а тому не може в подальшому зазнавати негативних наслідків таких порушень контрагентами, зокрема, у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Фірма П.С.В." з питань взаємовідносин з ПП "Гамма" за 2010 рік №807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року (а.с. 94-196).

Як зазначається у наведеному акті, орган державної податкової служби під час перевірки виявив, що місцезнаходження ТОВ "Фірма П.С.В." - в процесі встановлення, у даного контрагента позивача відсутні виробничо-промислові та трудові потужності для здійснення господарської діяльності, а також відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по господарських операціях з ПП "Гамма", а отже і по господарських операціях з продажу товарів, отриманих від ПП "Гамма", для подальших підприємств-покупців, серед переліку яких фізична особа-підприємець ОСОБА_4

По-перше, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування валових витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Тому, твердження щодо непідтвердження реальності господарських операцій контрагента позивача - ТОВ "Фірма П.С.В." по ланцюгу попередніх постачальників (зокрема, ПП "Гамма") не може бути підставою для аналогічних висновків щодо позивача.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від №436-IV 16.01.2003 року, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, положеннями Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 року передбачено виконання робіт на основі цивільно-правових договорів. Тому, обставини відсутності трудових та виробничо-промислових потужностей у підприємства ще не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Відповідачем також не враховано, що в акті перевірки ТОВ "Фірма П.С.В." №807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року, яка здійснювалася виключно на підставі документів облікової справи та податкової звітності даного товариства, зазначено про наявність у цього товариства сформованого статутного капіталу у розмірі 52500,00 грн.

Тому, висновки органу державної податкової служби в частині відсутності у ТОВ "Фірма П.С.В." виробничо-промислових та трудових потужностей для здійснення господарської діяльності, в тому числі і з поставки товарів для фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, є передчасними.

По-третє, наявність у ТОВ "Фірма П.С.В." на момент здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 реєстрації платником податку на додану вартість підтверджується даними з офіційного Інтернет-сайту Державної податкової служби "http//sts.gov.ua.anulir", а підтвердження місцезнаходження даної юридичної особи та його відповідність тому, що зазначене у первинних документах підписаних при здійсненні господарських операцій з позивачем - спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.09.2012 року (а.с. 207-210).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому, висновки органу державної податкової служби щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ "Фірма П.С.В." спеціальної правосуб'єктності на момент здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є безпідставними.

Витрати на придбання товарів у ТОВ "Фірма П.С.В." у загальній сумі 1031285,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат, що відображено у декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року. Податок на додану вартість у загальній сумі 186302,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту в листопаді 2010 року, що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період (а.с. 51-57).

Оскільки суд прийшов до висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ "Фірма П.С.В.", то формування позивачем даних податкового обліку на підставі таких операцій є правомірним.

З огляду на наведене, збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 279453,00 грн. та по податку з доходів фізичних осіб на суму 154692,75 грн., а також засування до нього штрафних санкцій у відповідній сумі є протиправним. Тому, позов слід задовольнити повністю, податкові повідомлення-рішення №0002831742, №0002841742 від 31.07.2012 року - скасувати.

В силу положень ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002841742 від 31.07.2012 року, згідно якого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 154692,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002831742 від 31.07.2012 року, згідно якого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 279453,00 грн., а саме 186302,00 грн. за основним платежем та 93151,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.