Постанова № 26774721, 07.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3127/2012

07 вересня 2012 року 14год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Жадинець О.В., Коляда Д.М.

відповідача: представник Мартинович Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 року №0000262351, №0000272351.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіс Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лінда Стар».

Зазначають, що не погоджуються із висновками податкового органу, викладеними в акті за результатами вказаної перевірки щодо здійснення взаємовідносин з ТОВ «Лінда Стар» без мети реального настання правових наслідків. Вказують, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Зазначають, що всі вимоги, необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість дотримано позивачем, документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «Лінда Стар» відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому, на думку представників позивача, донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно вказаних податкових повідомлень-рішень здійснено в порушення норм діючого законодавства.

Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти адміністративного позову. У поданих в судовому засіданні запереченнях, зазначає, що перевіркою позивача встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ «Лінда Стар». Зазначає, що органом державної податкової служби встановлено, що аналіз фінансово-господарської діяльності вказаного товариства свідчить про відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для господарської діяльності. Тому, на думку представника відповідача, взаємовідносини з ТОВ «Лінда Стар» здійснені без мети реального настання правових наслідків, а лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією 10.04.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 226272 (а.с. 218, т.І).

Довідкою АА за № 141369 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.208, т.І) підтверджується, що основними видами діяльності позивача за КВЕДє:

51.47.2 оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям;

22.22.0 інша поліграфічна діяльність;

22.13.0 видання журналів та періодичних публікацій;

52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань;

51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом за № 24740312 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ за № 260769 (а.с. 219, т.І).

Судом встановлено, що з 27.02.2012 року по 05.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лінда Стар» (код ЄДРПОУ 37363810) за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт від 14.03.2012 року №152/27/23-141/31960438 (а.с.10-26, т.І)

Позивачем подані заперечення до акту перевірки (а.с. 27-28, т.І). У відповіді органу державної податкової служби від 27.03.2012 року №2955/23-120 висновки, викладені в акті перевірки, в ході розгляду заперечень, залишено без змін (а.с. 29-32).

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження:

№0000262351 від 27.03.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 26913,00 грн. (а.с.33, т.І);

№0000272351 від 27.03.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 23405,00 грн., в тому числі, 23403 грн. за основним платежем, 2 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.34, т.І).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА":

- ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 23403 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за травень 2011 року у сумі 12095 грн., за червень 2011 року у сумі 11308 грн.

- ст. 138 п. 138.2 Податкового кодексу України - завищено витрати на суму 117013 грн., що призвело до не сплати податку на прибуток підприємства в сумі 26913 грн. за ІІ квартал 2011 року.

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Рівненській області від 05.04.2012 р. №133/2012 (а.с.38-40, т.І).

За результатами розгляду, рішенням про результати розгляду скарги за № 90114/10-210/112 від 25.05.2012 р. ДПС у Рівненській області: залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівненському районі за № 0000262351від 27.03.2012 р., скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівненському районі за №0000272351 від 27.03.2012 р. в частині 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі рішення ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги ДПІ у Рівненському районі прийнято нове податкове повідомлення-рішення за № 0001162351 від 27.06.2012 р., яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 23403,00 грн. та нараховано штраф у сумі 1,00 грн., що в загальному складає 23404,00 грн. (а.с.227, т.І).

Не погодившись з рішенням ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги за позивачем було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України від 05.06.2012 р. №154/2012 (а.с.47-50, т.І).

Рішенням про результати розгляду скарги за № 11638/6/10-2/15 від 27.06.2012 р. ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі за № 0000262351 від 27.03.2012 року, 0000272351 від 27.03.2012 року з урахуванням рішення ДПС у Рівненській області за № 90114/10-210/112 від 25.05.2012 р. р., прийнятого за розглядом первинної скарги (а.с.51-55, т.І).

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на твердженнях про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінда Стар".

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення податкових зобов'язань по вказаних господарських операціях, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Лінда Стар" укладено Договір поставки (надалі Договір поставки), предметом якого стало поставка поліграфічної продукції позивачу - бланків МД-2, МД-3, МД-6, МД-8, бланків ПІН-конвертів (а.с.120-123, т.І).

На виконання умов Договору поставки ТОВ "Лінда Стар" у власність позивача передано поліграфічні продукцію на загальну суму 140414,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.59.2011 року за №172, виписаної на суму 27435 грн., в тому числі ПДВ у сумі 4572,50 грн. (а.с.124), від 30.05.2012 року №250 виписаної на суму 45135 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7522,50 грн. (а.с.127), від 02.06.2012 року №130 виписаної на суму 40710 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6785 грн. (а.с.130), від 16.06.2012 року №325 виписаної на суму 27135 грн., в тому числі ПДВ у сумі 4522,50 грн. (а.с.133).

Вартість вказаної поліграфічної продукції оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 82-85).

Витрати по придбанню поліграфічної продукції у загальній сумі 117013 грн. включено позивачем до складу валових витрат товариства.

ТОВ "Лінда Стар" надано для позивача податкові накладні за №172 від 19.05.2011 року на суму 27435,00 грн., №250 від 30.05.2011 року на суму 45135,00 грн., №130 від 02.06.2011 року на суму 40710 грн., №325 від 16.06.2011 року на суму 27135грн. (а.с.126, 129, 132, 135). Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" у травні, червні 2011 року сформовано податковий кредит у сумі 94250 грн., де 23403 грн. сформовано за наслідками вказаних податкових накладних (в т.ч. 12095 грн. за травень 2011 року, 11308 грн. за червень 2011 року) що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року (а.с. 86-116).

Подальша реалізація товарів, отриманих від контрагента ТОВ «Лінда Стар» підтверджується наявними у справі доказами - (а.с.44-222, т.ІІ, а.с.1-80, т.ІІІ).

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Лінда Стар" та їх подальшої реалізації є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат, вартості прийнятих робіт, отриманих товарів та послуг.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідні податкові періоди на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Зауваження до форми і змісту накладних у акті перевірки відсутні. Органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Лінда Стар" було включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Посилання відповідача в акті перевірки на факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лінда Стар" без мети настання реальних наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Стаття 234 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином.

В силу положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, фіктивний правочин є оспорюваним, тобто таким, який може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними правочинів позивача з ПП "Лінда Стар".

За таких обставин податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем, які підтверджують вчинення господарських операцій з ПП ПП "Лінда Стар".

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Лінда Стар" у зв'язку з відсутністю у вказаного контрагента необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, здійснення взаємовідносин ТОВ "Лінда Стар" з постачальниками лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, то слід зазначити наступне.

Вказані обставини не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лінда Стар" та підставою для збільшення податкового зобов'язання позивача. Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення як на підставу для не прийняття сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту судом не беруться до уваги, так як відповідачем не було досліджено договірних умов по поставці товару. Відповідно до наданих пояснень представниками позивача, відповідно до умов Договору поставки (п.4.1.) товар доставлявся ТОВ "Лінда Стар" самостійно на склад позивача в м. Рівне, вул. Біла, 83. До того ж слід зазначити, що вказані документи не являються первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. по відношенню до сформованих валових витрат та не є обов'язковими для формування податкового кредиту.

Дослідженими судом доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів між позивачем та контрагентом ТОВ «Ліна Стар».

Окрім того, суд звертає увагу на наступному. Як вбачається з акту перевірки від 14.03.2012 року №152/27/23-141/31960438 в основу висновків органу державної податкової служби про те, що ТОВ «Лінда Стар» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб покладено покликання на встановлені ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова у акті перевірки №3903/182/37363810 від 15.09.2011 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Лінда Стар» з питання правильності відображення даних декларацій з ПДВ за період з 01.05.211 року по 30.06.2011 року обставини (а.с.13-18, т.І). Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі №2-а-13040/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 року визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда Стар» з питання правильності відображення даних декларацій з ПДВ за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої було складено акт №3903/182/37363810 від 15.09.2011 року (а.с.230-238, т.ІІ).

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі №2-а-13040/11/2070 набрала законної сили, покликання в акті перевірки від 14.03.2012 року №152/27/23-141/31960438 на зазначені вище обставини, як на встановлені, є помилковим.

За наведених обставин, висновки Державної податкової інспекції в Рівненському районі про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 26913,00 грн. є необґрунтованими.

У зв'язку з цим, підлягає визнанню нечинним та скасуванню податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000262351 від 27.03.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 26913,00 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272351 від 27.03.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України, в разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби визначено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, що затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України №1001 від 23.12.2010 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748 (надалі - Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби).

Відповідно до п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Згідно п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, в разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Положення аналогічного змісту закріплені у абз.2 п.3.4 Розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №986 від 22.12.2010 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1440/18735.

В силу положень п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 ст.60 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, після скасування Державною податковою службою у Рівненській області податкового повідомлення-рішення №0000272351 від 27.03.2012 року в частині нарахування 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, Державною податковою інспекцією у м. Рівненському районі прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0001162351 від 27.06.2012 року, згідно якого позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 23403,00 грн. та нараховано штраф у сумі 1,00 грн., що в загальному складає 23404,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 29.08.2012 р. (а.с.228).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000272351 від 27.03.2012 року, яке оспорюється позивачем, на час розгляду судом справи про визнання його протиправним та скасування є відкликаним. Отже, дане рішення не породжує для позивача жодних правових наслідків. Тому спосіб захисту порушеного права позивачем обрано невірно.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000262351 від 27.03.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 26913,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІС УКРАЇНА" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 251,59 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.