Рішення № 26770114, 22.10.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/9940/2012 року

Провадження № 2/0907/5506/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

з участю представника позивача по довіреності від 24.04.2012 року №010-01/3483 Созоника В.В., представника позивача по довіреності від 24.04.2012 року №010-01/3484 Жидко Ю.В., представника відповідачки ОСОБА_3 по довіреності від 19.07.2010 року №1165 ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 по довіреності від 03.09.2010 року №1360 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про виселення із житлового приміщення та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд з наведеним позовом до відповідачів, мотивуючи тим, що Івано-Франківським міським судом 13 грудня 2011 року винесено рішення у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача ТзОВ «Наса», ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв.м., яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_3, для задоволення вимог банку на суму 86 591,71 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 942 722 грн. 37 коп. ОСОБА_3 та мешканцям квартири неодноразово направлялись вимоги про звільнення житлової квартири на яку звернуто стягнення. Однак, всі вимоги банку залишені без виконання і двокімнатна квартира АДРЕСА_1 так і не звільнена ОСОБА_3 та іншими мешканцями.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надав суду письмові заперечення вказаних відповідачів на позовну заяву та пояснив, що на даний час право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 не припинено, підстав для виселення її з вказаної квартири немає. Що стосується відповідача ОСОБА_5, то ні він, ні члени його сім'ї жодного повідомлення з пропозицією про добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1 не отримували. Просив в позові відмовити, оскільки підстав для виселення немає.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судові засідання не з'являлись, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись неодноразово належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.46, 48, 50, 68, 69, 70, 80, 81, 82, 102, 103, 104).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 грудня 2011 року Івано-Франківським міським судом винесено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача ТзОВ «Наса», ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким звернуто стягнення по договору іпотеки №5404Z100 від 30 вересня 2004 року укладеному між АТ «Укрексімбанк», ОСОБА_3, ТзОВ «Наса», на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48.7 кв.м., що належить ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на праві приватної власності в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» по кредитній угоді №5404К45 від 29.09.2004 року в розмірі 86 591,71 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 942 722 грн. 37 коп. Визначено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки в розмірі 274 977 грн. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.4-5).

Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3, вказана обставина сторонами визнається та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до довідки КП «Єдиний розрахунковий центр» №02/2439 від 20.07.2012 року квартира АДРЕСА_1, на основі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_3, яка там не зареєстрована (а.с.57).

Відповідно до адресних довідок від 12.07.2012 року, ОСОБА_6 прописаний АДРЕСА_5, ОСОБА_3 прописана АДРЕСА_5, ОСОБА_5 прописаний АДРЕСА_7, ОСОБА_8 прописаний АДРЕСА_7, ОСОБА_7 прописана АДРЕСА_7 (а.с.51, 52, 53, 54, 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Зі змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею ст. 47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Статтею 109 Житлового кодексу встановлюється порядок виселення громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Частиною 3 вказаної статті чітко встановлений порядок виселення громадян з жилого приміщення на яке звернуто стягнення, зокрема: звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивачем неодноразово надсилались відповідачці ОСОБА_3 вимоги про звільнення квартири АДРЕСА_1, від 02.11.2011 року та 16.05.2012 року (а.с.6, 7). Вказані вимоги ОСОБА_3 отримала 08.11.2011 року та 24.05.2012 року відповідно (а.с.9, 10).

Вимоги про звільнення квартири АДРЕСА_1 від 22.05.2012 року надсилались також ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, які ними отримані 06.06.2012 року (а.с.11, 12, 13).

Однак, в матеріалах справи немає доказів того, що позивачем надсилалась відповідачу ОСОБА_6 вимога про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та порядок виселення мешканців врегульовано також Законом України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 38 вказаного Закону встановлено: якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

До заперечення представника відповідача ОСОБА_5 про те, що він та його сім'я не отримували листи-повідомлення від 22.05.2012 року №054-002/1058 та те, що підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення не його, суд ставиться критично, оскільки доказів того, що підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення належить не ОСОБА_5 суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, у ч. 1 ст. 40 вказаного Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, законодавець вимагає дотримання обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звернуто стягнення.

Як вже зазначалось раніше, в матеріалах справи наявні письмові вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1.

Письмова вимога до ОСОБА_6 про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутня.

Вказаний порядок виселення з житлового приміщення закріплений і Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Пунктом 43 вказаної Постанови визначено, що «при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

Знову ж таки, у вказаній Постанові йдеться про обов'язкову письмову вимоги іпотекодержателя або нового власника про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 47 Конституції України, ст. ст. 321 ч.1, 383 ч.1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 109 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 38, 39 ч. 2, 40 Закону України «Про іпотеку», п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про виселення із житлового приміщення та стягнення судових витрат задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 та проживає в АДРЕСА_1 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний код НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний код НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 та проживає в АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний код НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний код НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_7 та проживає в АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», місцезнаходження якого м. Київ, 03150, вул. Горького 127, МФО 322313, код ЄДРПОУ 00032112 - 107 грн. 30 коп. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2012 року.

Суддя Бабій О.М.