Рішення № 26769413, 24.07.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3291/2011 року

Провадження № 2/0907/389/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Антоняка Т.М.,

секретаря: Максимів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на 1/2 майна та його реальний розподіл, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на 1/2 майна та його реальний розподіл.

В процесі розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала та збільшувала розмір позовних вимог та відповідно до остаточних вимог позову просить:

визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на самочинно збудований другий поверх житлового будинку по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську;

визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську;

визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул.Шевченка, 83 в м.Івано-Франківську, площею 0,0445 га;

визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки №179 для ведення садівництва в садовому товаристві «За мир» в м.Івано-Франківську, загальною площею 0,0994 га4

визнати за нею право власності на 1/2 частину вартості на автомобіль Tойота Ландкрузер, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1;

визнати за нею право власності на пральну машинку Вірпул вартістю 3600 грн.; кухонний комбайн Філіпс вартістю 500 грн.; кавомолку Браун вартістю 120 грн.; кавоварку Філіпс вартістю 500 грн.;

провести реальний розподіл будинковолодіння №83/1 по вул.Шевченка в м.Івано-Франківську та визнати за нею право власності на нерухоме майно: житлову кімнату №5, площею 28,7 кв.м., коридор №1А - 3,9 кв.м., житлову кімнату №6 площею 12,7 кв.м, вбиральню №7 площею 4,8 кв.м, сходи №8 площею 2,9 кв.м., коридор №1А1 площею 7,2 кв.м., хол №9А площею 20,8 кв.м., житлову кімнату №13 площею 21,0 кв.м., кладову №14 площею 0,9 кв.м., ванну кімнату №15 площею 16,0 кв.м., коридор №III площею 15,9 кв.м., комору №VII площею 18,7 кв.м., комору №VI площею 28,8 кв.м.

Доводами позову позивач зазначає, що з 1994 року по 2002 рік вона перебувала в США, де у 1997 році познайомилась з відповідачем, з того часу сторони стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання, 26.02.1999 року у них народилась дочка - ОСОБА_3. У зв'язку з втратою роботи вона разом із ОСОБА_4 та їх малолітньою дочкою ОСОБА_5 переїхали на постійне місце проживання та поселились у батьків позивачки в с.Придністров'я Галицького району Івано-Франківської області, пізніше проживали ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім у зв'язку з ремонтом вказаного будинку жили по вул.Стуса, 43/65. З відповідачем вели спільне господарство та користувалися одним бюджетом. По приїзду в Україну ними за спільні кошти придбано майно: в листопаді 2002 року автомобіль «Тойота Лендкрузер», в січні 2003 року житловий будинок по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську та земельну ділянку в садівничому товаристві За мир та ряд інших речей домашнього вжитку. Про спільне проживання з відповідачем свідчить ряд доказів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ухвали суду від 16 червня 2010 року проведено заміну правового статусу сторони по справі, а саме Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - з третьої особи на стороні відповідача, залучивши його як співвідповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник щодо вимог позову заперечили, вказавши, що зустрічі з позивачкою під час проживання в США носили періодичний характер, однією сім'єю вони не проживали, не вели спільного господарства і спільного бюджету у них не було. Після приїзду з США в 2002 році проживав до лютого 2003 року за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Північний Бульвар, 9, кімната №123, а з березня 2003 року проживав ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка придбала 16.12.2003 року квартиру АДРЕСА_1, в якій проживала з дитиною. З приводу прописки його у батьків позивачки в с.Придністров'я, то за даною адресою був прописаний до 08.10.2002 року у зв'язку із необхідністю поміняти після приїзду з США права водія та паспорт. Майно, право власності на 1/2 якого та реальний якого розподіл просить здійснити позивачка, було придбане за його особисті кошти. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позов заперечив.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні надали свідчення суду, що позивачка і відповідач проживали однією сім'єю після повернення з США у батьків ОСОБА_1 в с.Придністровя Галицького району Івано-Франківської області.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 після приїзду з США тимчасово проживав у належній йому кімнаті №123, що розташована в гуртожитку №9 по вул.Північний Бульвар в м.Івано-Франківську.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив про те, що він є сусідом ОСОБА_2 та йому відомо, що відповідач після придбання будинку по вул.Шевченка, 83 проживав там та поступово робив ремонт. Позивачку періодично бачив за вказаною адресою, однак не може сказати, чи вона там проживала.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказали суду, що наприкінці 2003 року вони з бригадою майстрів здійснювали ремонтні роботи по перекриттю даху по вул.Шевченка, 83. За таких обставин знають відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що останній за домовленістю між ними, за час їхньої роботи особисто годував їх обідами.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши докази, які надані позивачами на обґрунтування позовних вимог, зясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_3 встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 30.01.2003 року, укладеного між ОСОБА_14, як продавцем та ОСОБА_2, як покупцем, останній купив одноквартирний будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2 (т.1, а.с.36).

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.01.2003 року, укладеного між тими ж сторонами, відповідач ОСОБА_2 Купив земельну ділянку №179 для садового використання в садівничому товаристві За мир, сад №1 площею 0,0994 га, розміщеному на території Івано-Франківської міської ради, місто Івано-Франківськ (т.1, а.с.42) та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №047408 від 26.08.2003 року є власником зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с.47).

На підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2003 року №406 та додатку 1 до нього, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку по вул.Шевченка, 83 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0445 га (т.1, а.с.52-52 зв.).

Державним актом серії ІФ №045154 від 14.04.2005 року закріплено право власності на дану земельну ділянку за відповідачем (т.1, а.с.48).

Також встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 був придбаний автомобіль Тойота Лендкрузер у листопаді 2002 року (т.1, а.с.20-24).

Як встановлено при з'ясуванні обставин справи, позивачка та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема, з 1997 року по 2002 рік сторони спільно проживали в США. Про обставини спільного проживання сторін в США довідки виписки по рахунках Федеральної кредитної спілки №14R-1840 та №14R-1839, інформація про сім'ю та інформація про працевлаштування (т.2, а.с.106-117), в яких зазначені спільні адреси сторін.

Також встановлено, що 26.02.1999 року у сторін народилася дочка ОСОБА_3. В матеріалах справи наявна копія паспорта США, виданого на її ім'я, в якому прізвище дитини зазначено як ОСОБА_2 (т.1, а.с.9).

Про спільне проживання сторін свідчить і довідка, видана філією ВАТ «Укрексімбанку», що в м.Івано-Франківську від 10.08.2005 року за №054-006/910 та роздруківка переведення й зняття належних коштів за період з 23.04.2003 року по 09.08.2005 рік із зазначенням адреси по вул.Шевченка, 83/1 (т.1, а.с.6-8); гарантійний талон на кавоварку «Філіпс» на прізвище ОСОБА_1 за цією ж адресою (т.1, а.с.15); гарантійний талон по використанню квамолки на прізвище позивачки, в якому зазначено адресу: вул.Шевченка, 83/1 (т.1, а.с.11), квитанція від 16.12.2003 року про внесення ОСОБА_1 платежу за технічну інвентаризацію (т.1, а.с.26). Крім того, в матеріалах справи наявна довідка виконавчого комітету Демешківської сільської ради Галицького району №1009 від 26.06.2006 року про те, що ОСОБА_2 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 09.08.2002 року по 08.10.2002 року в господарстві її батька ОСОБА_15, в якого проживав по січень 2003 року (т.2, а.с.84).

Підтвердженням спільного проживання ОСОБА_1 з відповідачем по вул.Шевченка, 83/1, також є: довідка дитячого садка №3 «Бджілка» від 14.02.2007 року №8, згідно якої встановлено, що з 20.05.2003 року до 30.04.2004 року ОСОБА_3 відвідувала вищезазначений садок і місце її проживання разом з батьками по вул.Шевченка, 83/1, м.Івано-Франківську (т.2, а.с.85), виписки з журналу реєстрації виїздів швидкої та невідкладної медичної допомоги в м.Івано-Франківську від 15.02.2007 року за №3673408, з яких встановлено, що 05.06.2003 року о 9 год. 18 хв. позивачка викликала швидку медичну допомогу за адресою: вул.Шевченка, 83/1, в м.Івано-Франківську, а також 15.04.2003 року та 09.01.2004 року на цю ж адресу викликала швидку медичну допомогу для дочки ОСОБА_5 (т.2, а.с.86).

Зазначені докази вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали як подружжя, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство та мали взаємні права і обов'язки.

Відповідно до ст.16 ЗУ Про власність, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Згідно до ст.22 КУпШіС, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що спірне майно підлягає до поділу, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську; право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул.Шевченка, 83 в м.Івано-Франківську, площею 0,0445 га та право власності на 1/2 частину земельної ділянки №179 для ведення садівництва в садовому товаристві «За мир» в м.Івано-Франківську, загальною площею 0,0994 га.

Вимога позову про визнання за позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на самочинно збудований другий поверх житлового будинку по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську не підлягає задоволенню.

За змістом ч.1,2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Позивачкою не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що другий поверх спірного будинку узаконений відповідачем у встановленому законом порядку.

Щодо вимоги позову про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину автомобіля автомобіля «Тойота Лендкрузер», 1992 року випуску, держаний номер НОМЕР_2, то така не може бути задоволена з огляду на неподільність спірної речі, а тому суд вважає, що право власності на автомобіль слід визнати за відповідачем - ОСОБА_2, зобов'язавши його відшкодувати ОСОБА_1 1/2 вартості зазначеного автомобіля в розмірі 16 894 грн. 84 коп. (половина вартості автомобіля згідно Висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області №57 від 16.07.2007 року т.1, а.с.202-208).

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про реальний розподіл будинковолодіння №83/1 по вул.Шевченка в м.Івано-Франківську з огляду на наступне.

Як вбачається з Висновку №24/04-09 судової будівельно-технічної експертизи від 26.05.2009 року, експертом надано варіанти розподілу спірного нерухомого майна - будинку №83/1 по вул.Шевченка в м.Івано-Франківську, однак до розподілу включено і самочинно збудований другий поверх (мезонін), хоча доказів про узаконення такої надбудови сторонами не представлено суду, а відтак суд не може застосувати запропонований експертом варіант розподілу житлового будинку,оскільки такий не враховує зазначену обставину, а тому ця вимога не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позову про визнання права власності на пральну машину Вірпул вартістю 3600,00 грн., кухонний комбайн Філіпс вартістю 500,00 грн., кавомолку Браун вартістю 120,00 грн., кавоварку Філіпс вартістю 500,00 грн., то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на ті обставини, що відповідачем в судовому засіданні зазначено, що ним такі речі не придбавались, вони знаходяться у власності та коритсуванні позивачки та претензій щодо зазначеної побутової техніки він не має, а відтак дані обставини свідчать про відсутність спору з приводу зазначеного майна.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного, відповідно до ст.16 ЗУ Про власність, ст.22 КупШіС. ст.74 СК України, ст.ст. 370, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку по вул.Шевченка, 83/1 в м.Івано-Франківську.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул.Шевченка, 83 в м.Івано-Франківську, площею 0,0445 га.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки №179 для ведення садівництва в садовому товаристві «За мир» в м.Івано-Франківську, загальною площею 0,0994 га.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Тойота Лендкрузер», 1992 року випуску, держаний номер НОМЕР_2 вартістю 33 789 грн. 68 коп.

Зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля «Тойота Лендкрузер», 1992 року випуску, держаний номер НОМЕР_2 в розмірі 16 894 грн. 84 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Т.М. Антоняк