Рішення № 26762709, 18.10.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 120/1383/12 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції, третя особа - Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про зняття арешту та виключення майна з акту опису й арешту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у липні 2012 року до суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції, третя особа - Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про виключення майна з акту опису майна та звільнення з-під арешту

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в провадженні Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-2975/2010, виданий Залізничним районним судом м. Львова 24 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 167672,32 грн.

Відділом Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції 01 березня 2012 року за дорученням Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції накладено арешт та складено акт опису й арешту майно - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на вказаній ділянці площею 530,0 кв.м.

Вважаючи, що накладення арешту на вказане нерухоме майно є незаконним, оскільки у боржника є інше нерухоме майно, на яке може бути накладений арешт, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, не надавши доказів про поважність неявки в судове засідання, просили відкласти розгляд справи, разом з цим в інших судових засіданнях позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, не заперечували проти розгляду справи за їх відсутінстю.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-2975/2010, виданий Залізничним районним судом м. Львова 24 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 167672,32 грн.

Постановою головного державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 21 грудня 2011 року доручено відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції провести опис й арешт майна належного ОСОБА_1, а саме земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться на ній (арк. справи 86-87).

Відділом Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції 01 березня 2012 року за дорученням Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції накладено арешт та складено акт опису й арешту майно - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на вказаній ділянці площею 530,0 кв.м. (арк. справи 29-30).

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 28 грудня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2390, належить на праві приватної власності будинок-склад загальною площею 432,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 44, 63).

Згідно з висновком та звітом про вартість будинку-складу загальною площею 432,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, становить 1639444,00 грн. (арк. справи 64-81).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стаття 11 цього Закону встановлює, що боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

З огляду на встановлені обставини та системний аналіз зазначених положень закону, суд дійшов висновку про те, що безпосереднє вирішення питання про зняття арешту з майна або накладення арешту на інше майно здійснюється державним виконавцем. Право зняття арешту з майна належить лише державному виконавцю того органу державної виконавчої служби, який цей арешт накладав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту та виключення майна з акту опису й арешту не підлягають задоволенню, оскільки зняття арешту з даного спірного майна окремо від інших об'єктів, на які може бути накладено арешт входить до повноважень державного виконавця.

Суд вважає, що такі вимоги ОСОБА_1 є передчасними, так як на цей момент судом не встановлено, що право позивача з боку відповідача є порушеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 202, 316, 319, 328, 717, 719, 722 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції, третя особа - Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про зняття арешту та виключення майна з акту опису й арешту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич