Рішення № 26762018, 12.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3008/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з урахуванням індексації, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що працювала у відповідача з 1988 року по 2001 рік. Згідно із наказом № 146 від 01 червня 2001 року була звільнена. На день звільнення відповідач не виплатив їй всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 1268, 48 грн., яка, незважаючи на неодноразові звернення позивача, по теперішній час не виплачена. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 1268, 48 грн., з урахуванням індексації в сумі 260 грн. 03 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення судом в сумі 12634 грн. 05 коп.. Крім того просить стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1М.в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, до суду надійшли заперечення проти позову, де висловлене клопотання про слухання справи у відсутності представника відповідача, а також зазначено, що ВАТ «Содовий завод»позов визнає частково та вважає що на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по заробітній платі на суму 2584, 43 грн., індекс інфляції за останні три роки, а в решті позову слід відмовити, оскільки в період з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ «Содовий завод»порушена справа про банкрутство, в 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, як продовжена до 26 липня 2012 року. На підставі ст. ст. 1, 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»чітко передбачено, що зупиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута. Крім того, зазначено, що з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, встановлений тримісячний строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди. На підставі викладеного, просить відмовити у позові в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 12 січня 1988 року;

Копія довідки ВАТ «Содовий завод»№ 91-3955 від 24 вересня 2012 року;

Копія довідки ВАТ «Содовий завод»№ 324 від 27 вересня 2012 року.

Копія ухвали господарського суду Донецької області від 21 лютого 2012 року по справі №5/174Б.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_2 працювала у ВАТ «Содовий завод» на різних посадах з 1988 року по 2001 рік. Згідно із наказом № 146 від 01 червня 2001 року була звільнена з роботи (а.с.4-7). Станом на день звільнення - 01 червня 2001 року - заборгованість підприємства по заробітній платі становить 1268 грн. 48 коп, що стверджується довідкою ВАТ «Содовий завод»№ 91-3955 від 24 вересня 2012 року про заборгованість по зарплаті(а.с.2).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, оскільки відповідно до листа Мінпраці від 30 жовтня 2003 року № 024-130 виплати, розмір яких визначається виходячи з середньої заробітної плати не підлягає індексації, оскільки вже була врахована при начисленні самої заборгованості. При цьому, відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових коштів населення»індексація заробітної плати припиняється після звільнення працівника, оскільки індексуються лише поточні доходи працівників.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 1268 грн. 48 коп., у відповідності із довідкою ВАТ «Содовий завод»№ 91-3955 від 24 вересня 2012 року.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відповідач послався на ухвалу господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ «Содовий завод»порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, як продовжена до 26 липня 2012 року (а.с.8)

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що внаслідок відкриття ліквідаційної процедури відносно нього припиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута, оскільки частиною шостою статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII Оплата праці вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються.

Відносно посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що вони є необгрутованими. У відповідності із зазначеним рішенням Конституційного Суду України, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що відповідачем визнається. Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день звернення її до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 12634 грн.05 коп. на підставі ст. 11 ЦПК України, оскільки саме таку суму коштів просить стягнути позивачка.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Факт невиплати заробітної плати відповідачем позивачу в період з 2001 року по день звернення до суду відповідачем не заперечується та визнається.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, повязані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обовязково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивачка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн, оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. та 107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

ВИР І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 1268(тисяча двісті шістдесят вісім) грн.. 48 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 12634 (дванадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн.48 коп., 1000 (тисячу)грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 321 (триста двадцять одну) гривню 90 коп. судового збору в прибуток держави.

Допустити негайне виконання рішення в сумі середньомісячної заробітної плати 102(сто дві) грн. 18 коп.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 жовтня 2012 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич