Ухвала суду № 26759490, 11.10.2012, Апеляційний суд міста Севастополя

11.10.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790/1726/12р. Головуючий у першій

інстанції Завгородня Л.М.

Категорія 45 Доповідач у апеляційній

інстанції Моцний М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Володіної Л.В., Зотова В.С.,

за участю секретаря - Гриценко Г.К.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просив зобов'язати останню не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 0,0546 га в СТ „Отрадний-1", відновити межові знаки згідно даним земельно-кадастрової документації та стягнути матеріальну шкоду у сумі 1397,00 грн., витрати на оплату незалежної оцінки матеріального збитку у сумі 500,00 грн. та моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він згідно договору купівлі-продажу від 13.05.2010 року придбав земельну ділянку, після чого на ній були встановлені межові знаки у вигляді металевих штирів та він розпочав будівництво паркану. Відповідачка без узгодження з позивачем поламала огорожу, чим завдала позивачеві матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Позивачу усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1 в СТ „Отрадний-1". Поновлено межові знаки згідно даними земельно-кадастрової документації. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1397,00 грн., моральної шкоди 500,00 грн., витрати на оплату послуг оцінювача - 500,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_6, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою, нею знесеної межові знаки та паркан, побудований позивачем.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання свої майном.

Статтею 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку встановленому законом.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу 13.05.2010 року придбав у громадянки ОСОБА_7 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,546 га. в межах СТ «Отрадний-1» в м. Севастополі, яка володіла даною земельною ділянкою на підставі державного акту № 185592 про право власності на земельну ділянку, виданого 01.06.2007 року

Відповідно до Акту від 02.07.2010 року землевпорядною організацією були встановлені в натурі межі зазначеної земельної ділянки на місцевості. Точки вуглів поворотів закріплені на місцевості металевими штирями.

Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.07.2010 року ОСОБА_6, власниця сусідньої земельної ділянки № 25, 21.07.2010 року, демонтувала стовпи та плити огородження, які встановлені ОСОБА_5 (а.с. 21-22).

Відповідно до висновку оцінювача від 11.08.2010 року розмір шкоди, спричиненої внаслідок демонтажу огорожу земельної ділянки НОМЕР_1 складає 1397,00 грн. Вартість робіт по складанню висновку склала 500,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до квитанції № 016862 від 11.08.2010 року, виданої СПД ОСОБА_8

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, а також моральна шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

У свою чергу відсутність вини у заподіянні шкоди доводиться особою, що вчинила порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про наявність порушення прав позивача та необхідність їх усунення відповідачем ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не набув права власності на земельну ділянку НОМЕР_1, а тому не має права звертатися до суду з даним позовом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданого Державного акту № 185592 на право власності на земельну ділянку вбачається, що він містить в собі необхідні позначки про перехід права власності на неї від ОСОБА_7 до ОСОБА_5 відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ЗК України.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що в резолютивні частині рішення чітко не визначено ким повинні бути усунуті порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що такий недолік судового рішення може бути усунуто в порядку ст. 221 ЦПК України.

Вказівка в апеляційній скарзі про існування розбіжностей в землевпорядній документації щодо розмірів та меж земельних ділянок сторін, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належними доказами у справі не доведено. Клопотання представника відповідача про призначення у справі відповідного експертного дослідження, як доказ цьому, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в судовому засіданні дане клопотання не було підтримано його заявником.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено при повному та об'єктивному дослідженні обставин справи, та при вірному правозастосуванні, а тому не вбачає правових підстав для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний

Судді: /підпис/ Л.В.Володіна

/підпис/ В.С.Зотов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя М.В.Моцний