Рішення № 26758890, 19.01.2012, Нахімовський районний суд міста Севастополя

19.01.2012

справа №2-4032/11

категорія 49

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року Нахімовським районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді Лемешко А.С.,

при секретарі Сергєєвій О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального майна ОСОБА_3 міської Ради, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 комунального майна ОСОБА_3 міської Ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнаня права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, після рідної сестри ОСОБА_4, померлої 25.01.2000 року, в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки постійно мешкала разом із спадкодавцем за однією адресою, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину, оскільки у нотаріальну контору у встановлений законом строк не зверталася.

Позивачка у судове засідання не зявилися, представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 комунального майна СМР у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник 3-ої особи у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася у звязку з неявкою осіб, що приймають участь у справі згідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2000 року померла рідна сестра позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АС №035739. Після її смерті відкрилася спадщина на її майно, а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на майно від 17.06.1994 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду ОСОБА_3 міської державної адміністрації. Право власності за ОСОБА_4 на вказану Ѕ частку квартири зареєстровано у КП БТІ та ДРОНМ СМР за №32021860, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав. Власником іншої Ѕ частки цієї квартири є позивачка ОСОБА_4, яка була зареєстрована та постійно мешкала разом зі спадкодавицею за однією адресою: АДРЕСА_3, тому на підставі статті 1268 ЦК України, вважає що вона фактично прийняла спадщину після померлої сестри, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак відповідно до повідомлення №1613/0214 від 24.12.2011 р., у четвертій ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі після ОСОБА_4, яка померла 25.01.2000 року, та мешкала за адресою: АДРЕСА_4 в м. Севастополі, заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини за заповітом на все майно.

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином єдиним спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_4, померлої 25.01.2000 року, є ОСОБА_5, який прийняв спадщину відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Отже, враховуючи те, що позивачка не є спадкоємцем за заповітом, а також не має право на обовязкову частку на спадщину, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 1223,1261-1265 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10,30,60, 88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального майна ОСОБА_3 міської Ради, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду м. СевастополяА.С.Лемешко