Рішення № 26758793, 16.10.2012, Нахімовський районний суд міста Севастополя

16.10.2012

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 2704/1926/2012

Кат.18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді Пекарініної І.А.,

при секретарях Фроловій Н.А., Карманові К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства банк «Морський», Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та розірваним договору іпотеки, визнання недійсним виконавчого надпису нотаріуса, зобовязання нотаріуса виконати дії по виключенню майна із державного реєстру іпотек та скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнив підстави та змінив предмет спору, просить суд визнати недійсним та розірваним договір іпотеки укладений між ним та відповідачем від 26.06.2006 року, обґрунтовуючи вимоги тим, що разом з ОСОБА_4 на праві приватної власності належить будинок № 107 по вул. Пластунської в м. Севастополі. 26.06.2006 року, зі згоди позивача та 3-ої особи, між ОСОБА_3 та ВАТ банк «Морський», правонаступником якого є ПАТ банк «Морський»був укладений кредитний договір № 730606-КФ, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 25000 доларів США строком до 19.06.2009 року зі сплатою за користування кредитом 14% річних та з відповіднім графіком погашення кредиту. З метою належного виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань що випливають з договору кредиту, 26.06.2006 року між позивачем, ОСОБА_4 та ВАТ банк «Морський», правонаступником якого є ПАТ банк «Морський», укладено договір іпотеки, предметом якого виступає домоволодіння № 107 по вул. Пластунський в м. Севастополі, що є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору про погашення саме 25000 доларів США, позивачу було відомо про обсяг зобовязань встановлених договором іпотеки, що також підтверджується борговою розпискою, укладеною з ОСОБА_3

При цьому позивач вважав, що свої зобовязання по договору кредиту ОСОБА_3 виконані у повному обсязі, заборгованість у розмірі 25000 доларів США погашена, у звязку з чим зобовязання за договором іпотеки від 26.06.2006 року також припинені через повне виконання забезпеченого іпотекою зобовязання.

Проте, як стало позивачу відомо пізніше, без будь-якого погодження з іпотекодавцями, 26.12.2006 року, 05.03.2008 року, 11.05.2011 року, ОСОБА_3 з відповідачем було укладено декілька додаткових угод, згідно яких загальний розмір кредиту був збільшений до 42000 доларів США, чим грубо порушені його права як власника предмету договору іпотеки, а також вимоги ст. 19 Закону України «Про іпотеку», згідно якої збільшення основного зобовязання повинно бути зареєстроване шляхом внесення змін державному реєстратору про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою, ст. 11 зазначеного Закону, оскільки позивач повинен нести відповідальність виключно в межах вартості предмету іпотеки, а також ст. 651 Цивільного Кодексу України.

На підстав викладеного позивач просив суд відновити його порушені права, визнати недійсним та розірваним договір іпотеки з моменту укладення.

Приватним нотаріусом ОСОБА_2 при посвідчені договору іпотеки та вчинені виконавчого надпису порушено ряд статей Цивільного Кодексу України, неправильно викладений їх зміст, застосовані статті, які не підлягають застосуванню, неправильно був зроблений розрахунок заборгованості (не враховано, що протягом дії останньої додаткової угоди, процентна ставка була зменшена до 12% річних), договір іпотеки містить ряд описок та помилок орфографічного характеру, позивачем неодноразово було вказано нотаріусу на те, що заборгованість є спірною, але нотаріусом зазначені обставини враховані не були, що також дає підстави визнати виконавчий надпис недійсним та таким що не підлягає виконанню, зобовязати нотаріуса виключити з державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони на відчуження нерухомого майна за договором іпотеки, а саме житловий будинок № 107 по вул. Пластунської в м. Севастополі, який є предметом іпотеки.

Представник відповідача до судового засідання не зявилась, про годину і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про що свідчить розписка що є в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2006 року між ВАТ Банк «Морський»та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено договір кредиту № 730606-КФ (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (пункти 1.1. -1.3.), Банк надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності одноразово зі сплатою 14% річних за кредитом 25000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 19.06.2009 року.

Додатковою угодою від 26.12.2006 року до кредитного договору, пункт 1.1. був змінений та згідно нової редакції банк надає позичальнику кредит у формі відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом одноразової заборгованості у 39000 доларів США на строк до 17.06.2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 14% річних, встановлений строк повернення заборгованості та відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів, шляхом сплати пені 2% від суми простроченого боргу (п.3.3.5).

Додатковою угодою від 05.03.2008 року до кредитного договору пункт 1.1. був змінений та згідно нової редакції банк надає позичальнику кредит у формі відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом одноразової заборгованості у 42000 доларів США на той же строк зі сплатою при видачі кредиту одноразово комісії у розмірі 151 грн. 60 коп.

Додатковою угодою від 11.05.2011 року пункт 1.1. договору кредиту був змінений та згідно нової редакції банк надає позичальнику кредит у формі одноразового платежу у 42000 долара США зі сплатою 12% річних на строк до 17.06.2011 року, та на залишок простроченої заборгованості нараховується 14% річних починаючі з дня виникнення заборгованості (п.3.2.4).

Судом також встановлено, що 26.06.2006 року між позивачем, ОСОБА_4 та ВАТ банк «Морський», правонаступником якого є ПАТ банк «Морський», укладено договір іпотеки, предметом якого виступає домоволодіння № 107 по вул. Пластунський в м. Севастополі, що є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору про погашення 25000 доларів США, позивачу було відомо про обсяг зобовязань встановлених договором іпотеки, що також підтверджується його підписом на договорі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 ЦК України. До них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено перелік випадків припинення іпотеки, відповідно до вимог цієї статті іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Позивач не надав суду доказів припинення основного зобов'язання, закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), чи припинення з інших підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку"..

Пунктом 1.1 спірного Іпотечного договору зазначено, що предметом Іпотечного договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань Позичальника перед іпотекодержателем за Договором кредиту № 730606-КФ від 26.06.2006 року ( «Основного зобов'язання»)

Відповідно до п. 1.8 Іпотечного договору визначено зміст та розмір Основних зобов'язань, строк та порядок його виконання.

Таким чином, сторонами на момент укладення спірного Іпотечного договору було визначено предмет іпотеки, його вартість, сторони оцінили предмет іпотеки в 287000 гривень, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів за користування кредитом та будь-яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, терміни та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами. (ч.3.2 Іпотечного договору).

Відповідно статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель має нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Суд зазначає, що сплата процентів за користування кредитними коштами є зобов'язанням Позичальника, що витікає з умов Кредитного договору. Проценти є платою за кредит, а не рівнем відповідальності, в зв'язку з чим, підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням рівня відповідальності. У той же час слід зазначити, що рівень відповідальності залишився незмінним у Кредитному договорі, отже обсяг відповідальності іпотекодавця за договором іпотеки не збільшився.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Однак не здійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не є підставою для припинення дії Іпотечного договору.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині позову є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Позовні вимоги про зобов'язання Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони на відчуження нерухомого майна за договором іпотеки, а саме житловий будинок № 107 по вул. Пластунської в м. Севастополі, який є предметом іпотеки також не підлягають задоволенню, оскільки визначений позивачем, спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавством способам захисту цивільних прав, здійснюється у порядку виконання рішення суду при задоволенні основної вимоги повязаної з припиненням іпотечного договору (ст. 74 Закону України «Про нотаріат», п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій), у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

На підставі ст. 203,215,509,561,575 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 17,19 Закону України «Про іпотеку», 74 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства банк «Морський», Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та розірваним договору іпотеки, визнання недійсним виконавчого надпису нотаріуса, зобовязання нотаріуса виконати дії по виключенню майна із державного реєстру іпотек та скасування заборони на відчуження нерухомого майна, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста ОСОБА_5 Пекарініна