Рішення № 26757554, 10.10.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/12513/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді Малинникова О.Ф.

при секретарі Салійчук В.С.

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, як представника неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності у порядку спадкування, -

в становив:

У травні 2012 року до суду надійшла позовна ОСОБА_1, як представника неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності у порядку спадкування.

Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, батько її неповнолітньої дитини ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі з ОСОБА_4, зареєстрованому 29.06.1996 року та розірваному 19.09.2002 року. Після його смерті спадкоємцями стали його мати, відповідач у справі та дочка ОСОБА_1, спадщина відкрилась на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом їй було відмовлено з посиланням на те, що було видано свідоцтво на 1/3 частину квартири відповідачу, яка не повідомила про наявність спадкоємця першої черги, її онуки ОСОБА_1, дочки померлого.

Представник позивача стверджує, що вважала що дочка прийняла спадщину, на підставі ч.4 ст.1268 ЦК України, оскільки на час смерті батька дочка була неповнолітня і тому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири, видане ОСОБА_3 щодо частки дочки померлого ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним та визнати право власності на 1/6 частину квартири за ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.

У письмових запереченнях на позов (а.с.46) відповідач ОСОБА_3 зазначила, що вона постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 разом із своїм сином, який помер 26 грудня 2009 року. Посилаючись на те, що закон встановлює правову презумпцію прийняття спадщини тією особою, яка постійно проживала в одному житловому приміщенні разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона використала право згідно ч.З ст.1268 ЦК України, отримавши свідоцтво про право на спадщину. Водночас, позивач не виконала своїх обов'язків, не реалізувала права, як законний представник ОСОБА_1, дочки її померлого сина.

Вважає, що той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщини. Посилаючись на ст. 257 ЦК України просила відмовити за пропуском строку позовної давності.

До того ж відповідач зазначила, що з травня 1998 року за прохання ОСОБА_2 вона доглядала доньку сина ОСОБА_1, а після смерті сина допомагала оформити пенсію дитині у зв'язку із смертю годувальника. Після смерті сина відповідача мати ОСОБА_1 не спілкувалась з нею і не цікавилась спадщиною, але відповідач допомагала матеріально онуці ОСОБА_1

У письмових поясненнях третя особа Головне управління юстиції у м. Києві зазначила,що на їх думку дії нотаріуса були правомірними щодо видачі свідоцтва на спадщину за заявою матері померлого, та відповідають ст.68 Закону України «Про нотаріат», згідно із якою нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Враховуючи те, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину, спадкоємицею за законом надано всі необхідні документи, 02 вересня 2010 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кравченко Т.В., видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 20-1313 на ім'я ОСОБА_3.

Визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є виключно прерогативою суду, оскільки відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Просили суд розглянути справу у відсутність представника Головного управлінням юстиції у місті Києві

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у її письмових запереченнях (а.с.46).

Представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, у письмових поясненнях просили суд розглянути справу у відсутності їх представника з врахуванням наведених у письмових поясненнях обставин.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись у травні 2012 року з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності у порядку спадкування ОСОБА_1, як представник неповнолітньої ОСОБА_2, зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 29 червня 1996 року до 19 вересня 2002 року, коли між нею ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шлюб було розірвано. Від шлюбу народилась дитина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розлучення з ОСОБА_4 у 2002 році, ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 проживав за адресою АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що після смерті батька ОСОБА_1 їй було відмовлено нотаріусом у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про спадщину неповнолітній ОСОБА_1 з посиланням на оформлення свідоцтво на 1/3 частину квартири матері померлого, яка не повідомила про наявність спадкоємця першої черги, її онуки ОСОБА_1, дочки померлого. Представник позивача стверджує, що вважала що дочка прийняла спадщину, на підставі ч.4 ст.1268 ЦК України, оскільки на час смерті батька дочка була неповнолітня і тому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири, видане ОСОБА_3 щодо частки дочки померлого ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним та визнати право власності на 1/6 частину квартири за ОСОБА_1.

Як вбачається із матеріалів справи 26 грудня 2009 року помер ОСОБА_4, власник 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Радянською районною державною адміністрацією м. Києва 03 вересня 1998 року, згідно з розпорядженням (наказом) №19390 від 03 вересня 1998 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м . Києва 14 вересня 1998 року і записана у реєстрову книгу за №1201, перереєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17 серпня 2010 року реєстраційний номер 31235016, номер запису 1201 в книзі д.174-148.

ОСОБА_3 , мати померлого, яка постійно проживала за цією ж адресою разом із своїм сином, звернулась до Першої Київською державною нотаріальною конторою із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку із чим заведено спадкову справу №588/2010 щодо майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та видане свідоцтво про право на 1/3 частини зазначеної квартири 02 вересня 2010 року.

Однак, незважаючи на те. що вона знала про наявність неповнолітньої доньки сина ОСОБА_1, якій на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилось 12 років, нотаріусу не було нею повідомлено про неповнолітнього спадкоємця. При цьому як зазначила відповідач вона допомагала онуці оформити пенсію після смерті ОСОБА_4.

Після виповнення 14 років згідно із ч.4 ст.1268 ЦК звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на її частку спадщини після смерті батька. Листом від 20.06.2012 року нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва у зв'язку із спливом шести місяців після смерті спадкодавця та отримання матір'ю померлого свідоцтва на спадкове майно та роз'яснено про звернення до суду.(а.с.21)

Як пояснила мати та представник неповнолітньої ОСОБА_2 вона вважала, що оскільки їх дочка ОСОБА_1 є неповнолітньою спадкоємницею майна після смерті свого батька, то вона фактично приймає спадщину згідно чинного законодавства тому не є обов'язковим звернення протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини до нотаріусу.

Положеннями ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця. Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Дослідивши матеріали справи суд на підставі зібраних доказів встановив, що на час смерті ОСОБА_4, у його власності перебувало 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини, в порядку спадкування за законом для спадкоємців першої черги входили: мати спадкодавця ОСОБА_3 та його неповнолітня донька - ОСОБА_1. Обидві сторони заявили, що інших спадкоємців першої черги немає.

У відповідності із ч. 4 ст.1268 ЦК України, яка регулює питання про прийняття спадщини, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу, тобто випадків, коли батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини. Як зазначено у ч.5 цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положеннями частин третьої та четвертої ст.1269 ЦК передбачено, що особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. (ч.3).

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.(ч.4).

Згідно із роз'ясненнями у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частині четвертої статті 1268 цього Кодексу.

Неповнолітня ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним в частині свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 видане на ім'я ОСОБА_3 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, бо в м. Києві за неповнолітньою спадкоємницею після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог неповнолітньої ОСОБА_1 про визнання свідоцтва від 02 вересня 2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 20-1315 про право на спадщину за ОСОБА_3 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним у частині 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із чим визнається у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4,право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за неповнолітньою спадкоємницею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Що стосується посилання відповідача на пропуск матір'ю позивачки ОСОБА_2 як представник неповнолітньої дочки терміну шість місяців з дня смерті ОСОБА_4, який помер 26 грудня 2009 року про прийняття спадщини, то як зазначалась такі посилання не узгоджуються із положеннями ч. 4 ст.1268 ЦК України, згідно з якими, зокрема, неповнолітня особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона не відмовилась від спадщини, як вказано у частинах 2-4 статті 1273 цього Кодексу. Донька ОСОБА_1 на час смерті свого батька була малолітньою та на даний час вона є неповнолітньою особою.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн.

З огляду на викладене та на підставі ст.ст.1222,12231258,1261, 1267,1268, 1269,1273 ЦК України та керуючись ст.ст.3,10,60,209,212, 213,214,215, 218,223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, як представника неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності у порядку спадкування -задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво від 02 вересня 2010 року зареєстровано в реєстрі за № 20-1315 про право на спадщину ОСОБА_3 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в частині 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за неповнолітньою спадкоємницею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені нею судові витрати, в сумі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.