Рішення № 26744681, 03.10.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-1955/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Київський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Божко В.В.

при секретарі Грецьких М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19.03.2007 року сталося залиття квартири відповідача ОСОБА_2 і вона звернулась до суду з позовом до нього, як винного в залитті. Однак, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2009 року в задоволенні вимог ОСОБА_2 було відмовлено, винесено рішення про непричетність до цього сімї ОСОБА_1. Судові засідання порушили його звичайний життєвий уклад, погіршився його психологічний стан, він став нервовим та роздратованим. На судові засідання, зняття арешту з квартири було витрачено багато його робочого часу, приходилося уходити з роботи. Таким чином, зазначає, що відповідач своїми діями спричинила моральну шкоду, яку оцінює в 7000 грн.

Крім того, робочий час йому не оплачено, він вимушений був звертатися до юристів за правовою допомогою та сплачував кошти за надання йому юридичної допомоги. Спричинена йому матеріальна шкода складає 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також пояснив, що в зазначений час у нього хворіла мати, яка потребувала постійного догляду, 01.11.2007 р. його мати померла. Але ніяких письмових доказів та документів на підтвердження причинного звязку у звязку з погіршенням самопочуття його, матері та діями відповідача в нього немає.

Відповідач з позовними вимогами не погодилась повністю, просила в задоволенні позову відмовити, як необґрунтованому та недоведеному.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до розяснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1. зазначає, що діями відповідача ОСОБА_2, які виражалися в тому, що вона звернулась до нього необґрунтовано з позовними вимогами про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок залиття і він вимушений був протягом тривалого часу приходити на судові засідання, витрачати багато робочого часу, уходити з роботи їй спричинена моральна шкода.

Звернувшись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивач посилається на норми ст. 22 ЦК України, згідно до ч. 1 якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Але сам факт звернення відповідача до суду з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків внаслідок залиття до позивача не є підставою для визнання спричинення моральної та моральної шкоди.

Посилання ж ОСОБА_1. щодо спричинення йому моральних страждань та моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_2 під час розгляду справи, які виразилися в погіршенні його психологічного стану, самопочуття, здоров*я не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Суду не надано позивачем жодного доказу на підтвердження зазначеного.

Надані суду ксерокопії листків непрацездатності від 13.08.2007 та 07.07.2010 р. про тимчасове захворювання позивача не є належними доказами, які б підтверджували причинний зв»язок між розглядом справи в суді та захворюванням позивача та смерті його матері.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, в нього немає письмових доказів ( довідок або чогось іншого) на підтвердження погіршенні його психологічного стану, самопочуття, здоров*я, смерті матері та причинного звязку між зазначеним та діями відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

У звязку з відмовою в позові, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування судових витрат на підставі вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,60,169,212-215,218, 224-226 ЦПК України, ст. 22, 23, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя -