Рішення № 26730568, 21.03.2012, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2/528/806/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.

при секретарі Солод Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 05.10.2007 року відповідно до наказу №134 від 01.10.2007 року він був прийнятий на роботу до відповідача термістом 4 розряду. 30.08.2010 року він був звільнений з підприємства за власним бажанням. Розрахунок при звільненні з ним проведено не було. Заборгованість по заробітній платі з березня 2010 року по серпень 2010 складає 7228,46 грн. Після звільнення він неодноразово звертався до керівництва підприємства з проханням виплатити йому заборгованість, однак станом на теперішній час розрахунок з ним так і не проведено. Підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 34145,01 грн. Крім того внаслідок порушення трудового законодавства йому була заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тім, що в нього у цей час настало важке матеріальне становище, він був позбавлений можливості придбавати необхідні речі та продукти харчування, у тому числі сплачувати комунальні послуги, вимушений був позичати грошові кошти. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 7228,46 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 34145,01 грн. та моральну шкоду у сумі 3000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та суду пояснила, що дійсно позивач працював на підприємстві з 05.10.2007 року по 30.08.2010 року. При звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок не з вини відповідача, а внаслідок відсутності фінансування, оскільки інститут є державним підприємством. Позивачем не вірно розраховано середній заробіток за час затримки при звільненні та пропущений тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України. Просила задовольнити позов частково в частині стягнення заробітної плати у сумі 7228,46 грн., а у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши у сукупності надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні встановлено, що наказом №134 від 01.10.2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ГП «Науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш»з 05.10.2007 року термістом 4 розряду, а наказом №66 від 30.08.2010 року звільнений з підприємства за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с.5, 13-14).

Згідно ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заборгованість відповідача по заробітній платі складає 7228,46 грн., що підтверджується довідкою (а.с.15).

Відповідач не заперечує, що станом на день розгляду справи належна позивачу при звільненні заробітна плата не виплачена.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 року N 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку повинен стягуватися по день ухвалення рішення судом першої інстанції.

При звільненні позивача 30.08.2010 року відповідач не виплатив йому усіх сум, які належать йому від підприємства. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає: 395 робочих днів (з 31.08.2010 року по 21.03.2012 року) х 60,10 грн. (середньоденна заробітна плата а.с.12) = 23739,50 грн.

Однак суд вважає, що при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Судом враховано, що Державне підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш»фінансується з державного бюджету, на даний час порушена справа про банкрутство підприємства. Крім того, як пояснив позивач у судовому засіданні, він мав можливість звернутися до суду з позовом раніше, але чекав, що підприємство розрахується з ним добровільно, тому і звернувся до суду тільки майже через 1,5 роки після звільнення.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує розмір несплаченої заробітної плати в сумі 7228,46 грн., істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку в сумі 23739,50 грн., і приходить до висновку про те , що за вказаних обставин можливе обмежити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку сумою 10 000 грн., яку стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, а порядок відшкодування моральної шкоди передбачений ст. 23 ЦК України, згідно ч.3 якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що сума моральної шкоди є дещо завищеною, з урахуванням вимог розумності та справедливості з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давнини, передбаченої ст.233 КЗпП України з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на дату розгляду справи у суді, відповідач не розрахувався з позивачем ОСОБА_1, то датою фактичного розрахунку вважається дата рішення суду по цій справі, а тому строк звернення щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди, передбачений ст.233 КЗпП України позивачем не пропущений.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Краматорська судовий збір у сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7228,46 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10000,00 грн., моральну шкоду у сумі 500 грн., а всього 17728,46 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 46 копійок)

Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «Укрндіметалургмаш» - на користь місцевого бюджету м. Краматорська державне мито у сумі 214,60 грн. за наступними реквізитами: отримувач: УДК у м. Краматорську (м. Краматорськ), р/р 31214206700059, код платежу 22030001, МФО 834016, ЄДРПОУ(суду) 02895656, ЄДРПОУ (банку) 34686652, банк отримувача: ГУ ДКС України у Донецькій області.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя