Рішення № 26729647, 01.02.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-303/11

Провадження № 2/2033/83/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

при секретарях судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 31599,20 грн., в уточненій позовній заяві від 16.08.2010 року просив визнати дату складання договору позики - 18.04.2008 р., яка вказана на початку договору, опискою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та вважати дійсною датою складання договору позики 10.12.2008 р., визнати прізвище „Гомаш, яке вказано в п. 6 договору позики, опискою приватного нотаріуса та вважати дійсним прізвищем „Гормаш. У доповненні до позовної заяви просив стягнути на його користь грошові кошти в гривні у грошовому еквіваленті, що дорівнює 4000 доларів США за офіційним курсом НБУ солідарно у рівній пропорції з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5, а також судові витрати. У другому доповненні до позовної заяви позивач просив стягнути на його користь проценти та відшкодувати збитки в сумі 11 123,05 грн. за час прострочення боргу до дати подання суду другого доповнення до позовної заяви солідарно у рівній пропорції з відповідачів. Встановити, що стягнення додаткової суми процентів з відповідачів солідарно у рівній пропорції за порушення боргового зобовязання від дати подання до суду другого доповнення до позовної заяви до моменту зарахування додаткової грошової суми на банківський рахунок позикодавця здійснюється за наступною формулою: Сп.гр. = Бх10-2 х (П1 % х Д1/ 365(366) + П2%хД2/365(366) +...+ Пі%хДі/365(366), де Б сума боргу в гривневому еквіваленті на момент перерахування додаткової грошової суми на банківський рахунок позикодавця. Встановити, що стягнення додаткової суми збитків з відповідачів солідарно у рівній пропорції за порушення боргового зобовязання здійснюється з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення зобовязання (без врахування неповних місяців) від дати подання суду другого доповнення до позовної заяви до моменту перерахування додаткової грошової суми на банківський рахунок позикодавця. Стягнути з відповідачів у рівній пропорції 4700 грн. на відшкодування моральної шкоди, перерахувавши їх на р/рах. 29092009 Ощадбанк, МФО 351823, код 09351600, ос.рах. 25015. Стягнути з відповідачів на його користь на відшкодування судових витрат на друге доповнення до позовної заяви у загальній сумі 430,23 грн, солідарно у рівній пропорції з ОСОБА_4, ОСОБА_5, перерахувавши грошові кошти на вищевказаний рахунок.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що 10.12.2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого були передані грошові кошти в сумі 4000 доларів США строком на три місяця, тобто до 10.03.2009 р., проте грошові кошти за договором позики не повернуті, заходи досудового врегулювання спору результатів не дали. Також позивач зазначав, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує пятидесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і при цьому не повязаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін. Таким чином, позивач зазначав, що договір позики, укладений між ним та відповідачем вважати безпроцентним неможливо, бо він укладений на суму, яка значно перевищує пятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то ОСОБА_3 у позові зазначав, що внаслідок тривалого часу порушення відповідачами прав на повагу до його власності, яке встановлено у „Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод він увесь час відчуває глибокі душевні страждання, приниження і просто відчай.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Також просили стягнути з відповідачів основну суму боргу в розмірі 4000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на час ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_5С до судового засідання не зявилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином. Через канцелярію суду подала заяву, якою просила визнати її неналежним відповідачем, оскільки з ОСОБА_4 вона хоча і перебуває у шлюбі, але протягом чотирьох років вона не проживає разом з ним та не веде спільного господарства. Кошти, які позичав ОСОБА_4 були потрачені на його власні потреби, на лікування.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали про стягнення суми боргу з відповідачів солідарно.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не зявився, через канцелярію суду були подані заперечення, відповідно до яких він зазначав, що дійсно він позичив у 2008 році у свого друга позивача по справі ОСОБА_3 4 000 доларів США. На момент позики у нього було скрутне становище з грошима, оскільки він страждає на гіпертонічну хворобу і діабет. В будівельній компанії де працював відповідач йому пообіцяли виплатити кошти після здачі будівельного обєкта, але грошей від будівельної компанії він так і не одержав. Відповідач вирішив висилати поштою ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики по 1 000 грн., щомісяця із своєї заробітної плати, але гроші поверталися, оскільки ОСОБА_3 відмовлявся одержувати ці кошти. На підставі викладеного ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення позовних вимог в частини стягнення суми боргу за позикою в розмірі 4000 доларів США, в решті позовних вимог просив відмовити в задоволенні.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9 в частині позовних вимог щодо стягнення суми боргу в розмірі 4000 доларів США не заперечувала, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_10 просила відмовити.

Суд, вислухав пояснення позивача та його представника, дослідивши заперечення відповідача ОСОБА_8, пояснення його представника, вислухавши свідків, дослідивши сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

В матеріалах справи міститься договір позики відповідно до якого ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 гроші в сумі 4000 доларів США, строком на три календарних місяці, тобто до 10.03.2009 року, що не оспорювалося сторонами по справі.

На першій сторінки договору позики зазначено дата його складання 18.04.2008 р., проте на обороті договору зазначено, що цей договір посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 10.12.2008 року. Також у договорі у п. 6 прізвище „Гормаш написано як „Гомаш.

В матеріалах справи міститься лист від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, з якого вбачається, що ним було виявлено технічну помилку в договорі позики, а саме: помилкова зазначена дата вчинення договору 18.04.2008 р., що зазначена на початку документа. Проте дані помилки жодним чином не впливають на предмет, умови та строк договору.

Сторони по справі не заперечували, що саме 10.12.2008 року та саме ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти, тобто при складенні договору позики були допущені технічні помилки, цей факт не заперечується нотаріусом, а також сторонами по справі, а тому не потребує додаткового визначення рішенням суду.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між сторонами виникли договірні правовідносини, згідно з якими передані гроші, які відповідач в установлений договором строк не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду справи договір відповідачем не виконаний, сума позики у встановлений договором строк позивачем не повернута.

Відповідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на день постановлення судового рішення, 100 доларів США складають 798,97 грн., у судовому засіданні позивач просив стягнути борг відповідно до офіційного курсу долара США до гривні України, на день ухвалення рішення.

За таких обставин суд вважає, що за умовами договору позики з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума позики в розмірі 31 958 грн. 80 коп..

Що стосується доводів ОСОБА_5, що вона не є належним відповідачем, то відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

В матеріалах справи міститься нотаріальна посвідчена заява від ОСОБА_5 відповідно до якої остання дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на отримання по договору позики від ОСОБА_3 грошей в сумі 4000 доларів США. У заяві також зазначено, що ОСОБА_5 стверджує, що договір укладається в інтересах сімї на умовах, які попередньо обговорили і вважають вигідними для сімї і укладення цього договору відповідає спільному волевиявленню.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогами ст. 60 СК України стають об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому на спірні правовідносини поширюється правило про солідарну відповідальність.

Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сімї, створює обовязки, для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, у звязку з чим створює обов'язки для другого з подружжя.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Відповідачами по справі не надано жодного доказу того, що гроші були витрачені не на потреби сімї, або доказів того, що відповідачі по справі дійсно разом не мешкають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте грошовою одиницею України згідно ст.32 Закону України „Про національний банк України„ є гривня.

Обіг на території України та платіжним засобом інших грошових одиниць законом забороняється.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_3 за договором позики були отримані речі, які визначені родовими ознаками та інфляційні витрати, що передбачені ст. 625 ЦК України, до спірних правовідносин не можуть бути нараховані та стягнуті судом, оскільки у відповідача відсутні за нормами законодавства країни про банки, банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу грошові зобов'язання, враховуючи, що долар США на території України не є платіжним засобом.

Враховуючи наведене суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних витрат як таких, що не передбачені законом та договором.

Проте суд вважає необхідним стягнути з відповідачів 3% річних, за весь час прострочення, тобто з 11.03.2009 р. по день ухвалення рішення, що становить 2 776 грн. 26 коп.. При цьому суд при визначенні 3% річних застосовує наступні формули:

-для повного 2010 та 2011років (сума боргу/100 х 3%річних);

-для неповних 2009 та 2012 роки (сума боргу/100 х 3%річних/365 х кількість прострочених днів у 2009 (2012) роках.

Позовні вимоги в частині стягнення процентів порядку ст. 1048 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки ч. 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до положень зазначеного Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Крім того, ОСОБА_4 отримав речі, які визначені родовими ознаками

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають.

Умовами договору відшкодування моральної шкоди договором не передбачено.

Сам факт не повернення коштів вчасно не можна розцінювати як безумовне спричинення моральної шкоди.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного , керуючись ст.15, 60, 61,208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, 60, 541, 625, 1046, 1о49, 1050 ЦК України, 60, 65 СК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на р/рах 29092009 Ощадбанк, МФО 351823, код 09351600, ос. рах. 25015 грошову суму за договором позики від 10.12.2008 року у розмірі 31 958 грн. (тридцять одна тисяча девятсот пятдесят вісім) 80 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на р/рах 29092009 Ощадбанк, МФО 351823, код 09351600, ос. рах. 25015 - 3 % річних в розмірі 2 776 грн. 26 коп..

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по 173 грн. 67 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено через Фрунзенський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -