Рішення № 26723736, 18.07.2012, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/2020/1841/12 Справа № 2020/5993/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 2»

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 2», в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Тролейбусне депо № 2»від 17.05.2012 року № 396-ВК;

- поновити ОСОБА_1 на роботі кондуктором громадського транспорту у КП «Тролейбусне депо № 2»з 17.05.2012 року;

- стягнути з КП «Тролейбусне депо № 2»на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку з 17.05 2012 року по день винесення рішення суду про поновлення на роботі;

- стягнути з КП «Тролейбусне депо № 2»на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої їй моральної шкоди в сумі 20000 грн.;

- стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом начальника Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 2»№ 396-ВК від 17.05.2012 року вона незаконно звільнена з посади кондуктора громадського транспорту в звязку з втратою довіря на підставі п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), оскільки зі свого боку будь-яких незаконних дій, які б дали привід для втрати довіри до неї з боку керівництва підприємства не допускала.

Крім того, в обґрунтування позову також зазначила, що є одинокою матірю, яка самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому її звільнення проведено із порушенням вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

Враховуючи незаконність, на думку позивача, її звільнення з посади кондуктора громадського транспорту, крім іншого, на підставі ст. 325 КЗпП України просить виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральну шкоду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач КП «Тролейбусне депо № 2», проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити в звязку з його необґрунтованістю.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує посиланням на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось у відповідності до чинного законодавства та приписів п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки згідно рапортів водіїв-наставників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кондуктор ОСОБА_1 10.04.2012 року та 02.05.2012 року допустила порушення фінансової дисципліни при виконанні своїх обовязків. За вказані порушення ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% премії та 100% доплати за реалізацію абонементних талонів. В звязку з наявністю систематичного порушення позивачем фінансової дисципліни начальником відділу експлуатації ОСОБА_5 на імя директора підприємства складено доповідну записку, в якій запропоновано звільнити ОСОБА_1, в звязку з втратою до неї довіри керівництва підприємства. Відповідним наказом від 17.05.2012 року № 396-вк ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України в звязку з втратою довіри до працівника, який обслуговує матеріальні цінності.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до наказу № 76-вп від 12.08.2011 року ОСОБА_1 прийнято в КП «Тролейбусне депо № 2»на роботу кондуктором громадського транспорту по переводу з ХКП «Міськелектротранс».

17.05.2012 року згідно наказу № 396-вк позивача звільнено на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України в звязку з втратою довіри.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»N 9 від 06.11.1992 року, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

З урахуванням викладеного, законність звільнення особи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, обґрунтовується наявністю певних факторів: безпосереднє обслуговування працівником грошових або товарних цінностей та доведеність факту вчинення таким працівником умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

У відповідності до посадової інструкції кондуктора тролейбуса ІІ категорії, затвердженої директором КП «Тролейбусне депо № 2» 15.08.2011 року (лист ознайомлення з інструкцією містить відповідний підпис ОСОБА_1М.), кондуктор зобовязаний мати при собі абонементні талони, наряд кондуктора; перед виїздом правильно оформлювати квитково-обліковий лист, записувати отримані під звіт абонементні талони та суму власних коштів у наряді кондуктора; організовувати свою роботу так, щоб своєчасно та правильно забезпечувати квитками пасажирів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 15.08.2011 року укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей, і в звязку з викладеним, серед іншого, зобовязалась дбайливо ставитись до переданих їй для зберігання або для інших цілей матеріальними цінностями підприємства, вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 прийняла на себе відповідальність за забезпечення збереження довірених їй підприємством матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення ОСОБА_1 слугували рапорти водіїв (наставників) ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складені 10.04.2012 року та 02.05.2012 року, в яких, на думку відповідача, зафіксовані факти вчинення ОСОБА_1 дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. У відповідності до рапорту від 10.04.2012 року ОСОБА_1 допустила фінансове порушення, а саме при появі в салоні тролейбуса контролю, видала пасажиру білет за раніше сплачених проїзд; один пасажир у салоні білета не мав. У відповідності до рапорту від 02.05.2012 року вказано, що від зупинки «Наріманова» до зупинки «Холодна Гора»їхав пасажир без білета, однак стверджував, що за проїзд він сплатив.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що у відповідності до посадової інструкції водія тролейбуса (наставника) вона зобовязана здійснювати систематичний контроль за роботою кондукторів на маршрутах, в звязку з чим 10.04.2012 року та 02.05.2012 року нею спільно з водієм (наставником) ОСОБА_4 здійснено перевірку роботи кондуктора ОСОБА_1 Під час перевірки виявлено порушення з боку кондуктора, які полягали в тому, що не всі пасажири, що перебували у тролейбусі, сплатили вартість проїзду та мали відповідні квитки.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що у тролейбусі, який перевірявся і в якому кондуктором була ОСОБА_1, зі слів пасажирів ним встановлено, що не всі пасажири, які оплатили проїзд, мали відповідні квитки, що є порушенням фінансової дисципліни з боку кондуктора ОСОБА_1

Таким чином, порушення, внаслідок яких ОСОБА_1, на думку відповідача, втратила довіру, виявилися у тому, що не всі пасажири, що перебували у салоні тролейбуса, мали квитки. Інших порушень з боку ОСОБА_1 (нестача грошових коштів, невідповідність вартості проданих квитків сумі коштів, що є в наявності у кондуктора) відповідачем під час перевірки не встановлено.

При цьому, у відповідності до п. 1.3 посадової інструкції кондуктора тролейбуса ІІ категорії кондуктор підпорядковується безпосередньо начальнику відділу експлуатації.

Згідно п. 2.2 посадової інструкції начальника відділу експлуатації до обовязків начальника відділу експлуатації віднесено періодичне проведення перевірки спільно з начальниками маршрутів та водіями-наставниками, виконання ПІВТ, ПЕ і ПДД водіями та ПІК кондукторами громадського транспорту на лінії.

З матеріалів справи судом встановлено, що начальником відділу експлуатації ОСОБА_5 складено доповідну записку на імя директора КП «Тролейбусне депо № 2», в якій зазначено про систематичні фінансові порушення з боку ОСОБА_1 Факти, викладені у зазначеній доповідній записці, в подальшому стали підставою для звільнення позивача.

Однак, у судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що начальник відділу експлуатації ОСОБА_5 безпосередньої участі у перевірці позивача не приймала, зазначена доповідна записка складена нею на підставі відповідних рапортів водіїв (наставників) ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином, відповідачем не доведено факту вчинення ОСОБА_1 умисно або необережно таких дій, які б дали власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір'я, і, як наслідок, наявність законних підстав для звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (свідоцтво про народження доньки ОСОБА_2; довідка № 320 від 20.02.2004 року, видана Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції; довідка № 245 від 24.01.2011 року, видана Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради) ОСОБА_1 є одинокою матірю, яка утримує дитину віком до чотирнадцяти років.

У відповідності до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є одинокою матірю, яка утримує дитину віком до чотирнадцяти років, а також те, що звільнення позивача відбулося не з підстав повної ліквідації підприємства, установи, організації, суд дійшов висновку про те, що її звільнення проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про порушення норм чинного законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади кондуктора громадського транспорту, а тому наявність підстав для визнання незаконним і скасування наказу директора КП «Тролейбусне депо № 2»від 17.05.2012 року № 396-ВК та поновлення ОСОБА_1 на роботі кондуктором громадського транспорту у КП «Тролейбусне депо № 2».

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд приходить до висновку про стягнення з КП «Тролейбусне депо № 2»на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.05.2012 року по 18.07.2012 року.

У відповідності до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок № 100), зазначений Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

З урахуванням аналізу положень п. 2 Порядку № 100, суд зазначає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено 17.05.2012 року, при розрахунку середнього заробітку повинна бути врахована сума отриманого нею доходу за березень та квітень 2012 року.

При цьому, у відповідності до п. 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 заробітна плата за березень 2012 року склала 1569,91грн., за квітень 2012 року 1487,94грн. За вказаний період позивачем відпрацьовано 342,14годин. Таким чином, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 склала 8,94грн. ((1569,91грн. + 1487,94грн.)/342,14год.).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України № 8515/0/14-11/13 від 23 серпня 2011 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» норма тривалості робочого часу за період з 17.05.2012 року (дата звільнення позивача) по 18.07.2012 року (дата постановлення рішення) склала 343год.

Таким чином, за час вимушеного прогулу з 17.05.2012 року по 18.07.2012 року стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 3066,42грн. (8,94грн.*343год.).

У відповідності до розяснень, викладених у абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обовязкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обовязкових платежів з громадян, є обовязком роботодавця та працівника.

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку в межах виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, сума судового збору у розмірі 214,60грн. підлягає стягненню з КП «Тролейбусне депо № 2»на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 41, 184, 237-1, 325 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 2»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Тролейбусне депо № 2»від 17.05.2012 року № 396-ВК.

Поновити ОСОБА_1 на роботі кондуктором громадського транспорту у КП «Тролейбусне депо № 2».

Стягнути з КП «Тролейбусне депо № 2»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 42коп., на відшкодування моральної шкоди 500 (пятсот) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з КП «Тролейбусне депо № 2»на користь держави (одержувач: УДК у Комінтернівському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ суду 02894042, банк одержувача: ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31218206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код отримувача коштів (код за ЄДРПОУ) 24134589) судовий збір у розмірі 214,60грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_6