Постанова № 2671265, 05.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1256/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2008 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Беженський А.В.

відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ПФ „Агроснаб” до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ „Агроснаб”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001652310/2, №0001662310/2, № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0 від 03.03.2007 року як необґрунтовані, незаконні та винесені безпідставно.

В обґрунтування своїх вимог, позивач в заяві стверджує, що п. п. 5.1 та 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порушені ним не були, і всі суми вартості товарів, придбаних для подальшого використання у власній господарській діяльності, включені ним до складу валових витрат правомірно. У зв'язку з цим, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0, яким донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток, та податкове повідомлення-рішення № 0000142310/0, яким суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість зменшено на суму податку, фактично сплаченого під час придбання товарів, придбаних для подальшого використання у господарській діяльності. З приводу податкового повідомлення-рішення № 0000132310/0, яким позивачеві донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає, що порушення не було, а всі включені до складу податкового кредиту суми підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. В обґрунтування вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652310/2, яким податковий орган нарахував штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності, позивач зазначає, що всі декларації подані ним своєчасно. Вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001662310/2, яким підприємству донараховані податкові зобов'язання з комунального податку, позивач пояснює тим, що середньооблікова чисельність працюючих за сумісництвом, яким був єдиний працівник позивача в І кварталі 2004 року, визначалась ним виходячи з фактично відпрацьованого часу і, тому, позивач правомірно визначив розмір своїх податкових зобов'язань з комунального податку в розмірі 0 (нуль) грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, позов не визнав, надав письмові заперечення та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову орган податкової служби посилається на результати проведеної планової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наполягає на виявлених в ході перевірки порушеннях та правомірності здійснених ним позивачеві донарахувань податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, встановив таке.

З 05.10.06 р. до 25.10.06 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка з питання дотримання підприємством позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 719/23-32444690 від 30.10.2006 року. На підставі перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству позивача податкових зобов'язань.

За результатами адміністративного оскарження, винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, на момент звернення позивача до суду, не скасованими залишилися податкові повідомлення-рішення: № 0001652310/2 від 03.03.2007 року, яким позивачеві донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій за порушення абз. «а» пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року; № 0001662310/2 від 03.03.2007 року, яким донараховано податкові зобов'язання з комунального податку за порушення позивачем п. 2 р. ІІІ Положення про обчислення та сплати до місцевого бюджету комунального податку, затвердженого рішенням ХІІІ сесії ХХІ скликання від 21.03.1996 року; № 0000142310/0 від 03.03.2007 року, яким відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахував штрафні санкції за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року; № 0000152310/0 від 03.03.2007 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з порушенням позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.3, п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР; № 0000132310/0 від 03.03.2007 року із донарахуванням позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо порушень позивачем п.4.1 ст.4, п.11.3 пп.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) суд зазначає таке.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі - Закон № 283) «...валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах...», п.11.3 ст.11 «...датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку...».

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закон № 283 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових виплат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За клопотанням позивача, на підставі ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Харківському НДІСЕ ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На роз'яснення експерта поставлене таке питання: Чи відповідають висновки акту перевірки № 719/23-32444690 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30 жовтня 2006 року даним первинного обліку ПФ «Агроснаб» за період з 01.01.2004 року по 31 березня 2005 року.

Експертом встановлено, що зафіксовані у акті перевірки порушення стосовно визначення валового доходу за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р. не призвели до збільшення скоригованого валового доходу (стор. 2 акту, дод. 10,11 до акту; стор.35,36,71,72, справи том №1), №3 у подальшому відповідно не призвели до нарахувань з податку на прибуток за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р., оскільки актом перевірки зафіксовано завищення суми скоригованого валового доходу за період 2004р. у розмірі 12100,00грн. (наростаючим підсумком), а за період 1 кв. 2005р. відхилень у визначені скоригованих валових витрат актом перевірки не зафіксовано.

У частині нарахування відповідачем податку на прибуток за період 01.01.2004р. по 01.01.2005р. у розмірі 149200,00 грн. суд зазначає на таке.

П.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями) визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.10.1 ст.10 цього ж Закону - прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Експертним дослідженням встановлено, що зафіксовані у акті перевірки порушення стосовно визначення валового доходу за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р. не призвели до збільшення скоригованого валового доходу, що у подальшому не призвели відповідно до нарахування з податку на прибуток за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р. У визначенні витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та як наслідок розміру скоригованих валових витрат за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. частині недотримання вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності, тобто у подальшому продажу товарів, у обсязі наданих документів законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються наданими на дослідження документами.

Крім того, слід зазначити, що висновками акту перевірки зафіксовано заниження податку на прибуток за 2004р. у розмірі 257100,0грн.(стор. 31 акту), однак у тексті акту, додатках до акту перевірки та у податковому повідомлення рішенні від 03.03.2007р. №0000152310/0 зафіксовано заниження податку на прибуток за 2004р. у розмірі 149,2тис.грн. (149152,6грн.).

Враховуючи наведене, а також зафіксоване актом перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку (визначене ПФ "Агроснаб" в наданих до ДПІ деклараціях з податку на прибуток) за наслідками 2004р. у розмірі 1832000,0грн. та за наслідками 1 кв. 2005р. у розмірі 2108700,0грн., у обсязі наданих документів, експертом не підтверджуються висновки акту перевірки від 30.10.2006р. №719/23-32444690 у частині нарахування податку на прибуток за період 01.01.2004р. по 01.01.2005р. у розмірі 149200,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000152310/0 від 03.03.07 р. є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Стосовно визначення відповідачем порушень у визначенні валових витрат суд зазначає таке.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначає: п.1.32 ст.1 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.5.1 ст.5 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

 П. 11.2. ст. 11 визначає дату збільшення валових витрат, а саме пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) ".

Відповідачем не надано до суду документи стосовно придбання, відображення у бухгалтерському обліку, та подальшого використання чи не використання у господарській діяльності ТМЦ (USВ 128 SW, флеш - пам'яті у сумі 189,7 грн.) або наявності вказаних ТМЦ на балансі, чи на складі. Відповідач не надав суду належних доказів того, що придбання зазначених ТМЦ не пов'язане з господарською діяльністю, а актом перевірки не зафіксовано фактів віднесення до складу валових витрат сум витрат, не підтверджених відповідними первинними документами. Таким чином, не доведено відповідачем, що витрати на придбання USВ 128 SW, флеш - пам'яті у сумі 189,7 грн., не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, та як наслідок не підтверджуються зафіксовані у акті перевірки порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР у частині безпідставного віднесення до складу валових витрат у 2 кв. 2004р. витрати на придбання USВ 128 SW флеш - пам'яті у сумі 189,7грн.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем реалізовувались ТМЦ за цінами нижчими, чим ціни їх придбання, тобто зі збитком, призвело на думку відповідача до: - завищення валових витрат у розмірі 2665678,02грн., в т.ч. у 1 кв. 2004р. на суму 283449,4грн.: у 2 кв. 2004р. на суму 43503,38грн., у 3 кв. 2004р. на суму 866919,05грн., у 4 кв. 2004р. на суму 1206138,1грн., у 1 кв. 2005р. на суму 265668,09грн., вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності, тобто у подальшому продажу товарів в порушення п.5.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР.

Суд зауважує на таке.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі ст. 3, ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Згідно з п.4 П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690, доход - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

П(С)БО 15 „Доход", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 визначено, що доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив): підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією можуть бути достовірно визначені.

Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або двох й більше операцій, якщо це випливає із суті такої господарської операції.

Однією із умов визнання доходу (виручки) від реалізації товарів є можливість достовірного визначення суми доходу (виручки). Акт ДПІ не містить заперечень відносно того, що при реалізації ТМЦ за цінами, нижчими чим ціни їх придбання ПФ "Агроснаб" отримало виручки (доход), який включено до об'єкту оподаткування.

Відповідно до п.6, п.7 П(С)БО 16 „Витрати", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Чистий доход (виручка) від реалізації товарів, згідно з п. 18 П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690, визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації товарів відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Що стосується твердження акту ДПІ, що „..при здійсненні продажу товарів, якщо такий продаж пов'язаний з веденням господарської діяльності, платником податку до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати за збитковою операцією.. ", то таких норм, які б вимагали віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334 94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) не містить.

Так, ДПА України у листі від 25.07.2003р. за №6519/6/15-1116 надає роз'яснення: «..якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на товар, який придбаває або продає ТОВ, то операції з купівлі-продажу такого товару проводяться за вільними цінами, які визначені на договірній основі...» «..всі суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту, а Законом про ПДВ не передбачено необхідності коригування податкового кредиту в результаті продажу товарів за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Чинним законодавством України не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту і ПДВ при продажу товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання..».

Актом перевірки не зафіксовано фактів щодо встановлення порушень у частині державного регулювання цін та тарифів на товар, що реалізовувався ПФ "Агроснаб" за цінами, нижчими за цін придбання.

Крім того, відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону передбачено, що не підлягають віднесенню до складу валових сум збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Однак в акті перевірки не наведено документальних доказів, що ПФ "Агроснаб" та покупці є пов'язаними особами. Окрім того, п.5.1.0 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зазначає, що додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Експертом зазначено, що виходячи з вищенаведеного, висновки акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.10.2006р. №719/23-32444690 у частині недотримання вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування податку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР - завищення суми валових витрат у розмірі 2665678,02грн., в т.ч. у 1 кв. 2004р. на суму 283449,4грн.; у 2 кв. 2004р. на суму 43503,38грн., у 3 кв. 2004р. на суму 866919,05грн., у 4 кв. 2004р. на суму 1206138,1грн., у 1 кв. 2005р. на суму 265668,09грн., вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності, тобто у подальшому продажу товарів, у обсязі наданих документів, не підтверджуються наданими на дослідження документами.

Стосовно податкового кредиту суд зазначає на таке.

Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97 - ВР визначає: п. 7.5. ст. 7 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: п.п. 7.5.1 дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що мас містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

е) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У п.п. 7.4.5 вищезгаданого Закону України зазначається, що "...не дозволяється включати до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними... ".

Порядок документального відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємств і організацій регулюється також «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, який визначає:

2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької і іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

2.4. Первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для додання ним юридичної сили і достовірності повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, організації, від імені яких складній документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарських операцій і складання первинного документа.

2.7. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також: на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документування господарських операцій може здійснюватися з використовуванням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм».

Вивченням зафіксованих у акті перевірки фактів порушень визначено, що до перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова ПФ "Агроснаб" було надані податкові накладні, в яких не зазначено ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку.

Закон України "Про ПДВ" визнає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної.

Актом перевірки не зафіксовано порушень стосовно віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум не підтверджених відповідними податковими накладними. Відповідачем не надано відомостей щодо визнання недійсними перелічених в акті податкових накладних, виписаних СПДФО ОСОБА_1; СПДФО ОСОБА_2; СПДФО ОСОБА_3 на адресу ПФ "Агроснаб", не надано відомостей стверджуючих, що СПДФО ОСОБА_1; СПДФО ОСОБА_2; СПДФО ОСОБА_3 не виписувались на адресу ПФ "Агроснаб" зазначені податкові накладні.

Таким чином, зібраними у справі документами та висновком експерта не підтверджується недотримання пп.7.2.1 п.7.2, ст.7 Закону України „Про ПДВ" від 03.04.1997р. №168/97-ВР зафіксованих у акті перевірки №719/23-32444690 від 30.10.2006р. у частині безпідставного включення суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту від суб'єктів господарювання фізичних осіб по податковим накладним, в яких не зазначено ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку, а саме у серпні 2004р. у розмірі 34269,04грн.; у січні 2005р. у розмірі 766,67грн.; у березні 2005р. у розмірі 2321,93грн.

А, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0 від 03.03.07 р. підлягає скасуванню.

В акті зафіксовано, що на порушення пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України „Про ПДВ" від 03.04.1997р. №168/97-ВР суб'єктом господарювання у лютому 2004р. не відображеної у декларації з податку на додану вартість суми ПДВ у складі податкового кредиту у розмірі 23603,0грн., які сплачені (нараховані) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Експертним дослідженням книги придбання товарів (робіт, послуг) за лютий 2004р. визначено, що податковий кредит за вказаний період зазначено ПФ "Агроснаб" у розмірі 23603,16грн. Податкові накладні, що були враховані під час перевірки (акт від 30.10.2006р. №719/23-32444690) включені до складу податкового кредиту за лютий 2004р. у розмірі 23603,0грн. Таким чином дослідженням, у обсязі наданих документів, відповідно пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про ПДВ" від 03.04.1997р. №168/97-ВР визначено податковий кредит з ПДВ за лютий 2004р. у розмірі 23603,00грн.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України „Про ПДВ" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР суд зазначає, що твердження відповідача про те, що суб'єктом господарювання безпідставно включені суми ПДВ за 2004р. - 1 кв. 2005р. до податкового кредиту у розмірі 533136,0грн., в т.ч.: за березень 2004р. у розмірі 56689,88грн., за квітень 2004р. у розмірі 1325,02грн., за травень 2004р. у розмірі 1620,59грн., за червень 2004р. у розмірі 5755,08грн., за липень 2004р. у розмірі 15681,06грн., за серпень 2004р. у розмірі 81820,82грн., за вересень 2004р. у розмірі 75881,92грн., за жовтень 2004р. у розмірі 92945,89грн., за листопад 2004р. у розмірі 71193,87грн., за грудень 2004р. у розмірі 77087,85грн., за січень 2005р. у розмірі 11961,36грн., за лютий 2005р. у розмірі 12957,66грн., за березень 2005р. у розмірі 28214,6грн., які сплачені за товари, вартість яких не приймала участі у власній господарській діяльності та не прийнята перевіркою до складу валових витрат не підтверджується зібраними матеріалами справи.

Питання завищення суми валових витрат, як зафіксовано у акті від 30.10.2006р. №719/23-32444690 стосовно вартості товару, вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності, тобто у подальшому продажу товарів, у обсязі наданих документів досліджувалось вище, та було визначено, що зазначені факти в законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються наданими на дослідження документами.

З огляду на вищенаведене, експертом також визначено, що зафіксовані у акті перевірки порушення пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України „Про ПДВ" від 03.04.1997р. №168/97-ВР щодо безпідставного включення ПФ "Агроснаб" суми ПДВ за 2004р. - 1 кв. 2005р. до податкового кредиту у розмірі 533136,00 грн., в т.ч.: за березень 2004р. у розмірі 56689,88грн., за квітень 2004р. у розмірі 1325,02грн., за травень 2004р. у розмірі 1620,59грн., за червень 2004р. у розмірі 5755,08грн., за липень 2004р. у розмірі 15681,06грн., за серпень 2004р. у розмірі 81820,82грн., за вересень 2004р. у розмірі 75881,92грн., за жовтень 2004р. у розмірі 92945,89грн., за листопад 2004р. у розмірі 71193,87грн., за грудень 2004р. у розмірі 77087,85грн., за січень 2005р. у розмірі 11961,36грн., за лютий 2005р. у розмірі 12957,66грн., за березень 2005р. у розмірі 28214,6грн. законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються наданими на дослідження документами.

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначає:

- 7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.

- 7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між: загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

- 7.7.2. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

- 7.7.2. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Проведеним експертним дослідженням підтверджуються висновки акту перевірки №719/23-32444690 від 30.10.2006р. у частині заниження суми бюджетного відшкодування за лютий 2004р. у розмірі 13,00 грн. (заниження суми податкових зобов'язань за лютий 2004р. у розмірі 23590,00 грн. та заниження суми податкового кредиту за лютий 2004р. у розмірі 23603,0грн., а саме (23590,0-23603,0).

 У іншій частині висновки акту перевірки №719/23-32444690 від 30.10.2006р. стосовно недотримання ПФ "Агроснаб" пп.7.2.1 п. 7.2 пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються наданими на дослідження документами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000142310/0 від 03.03.07 р. підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем строків подання декларацій з ПДВ суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначає:

- пп.4.1.7 п.4.1 ст. 4 - платник податків має право не пізніше ніж-за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

- пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пп. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168'97-ВР "..Податковим періодом є один календарний місяць..".

Дослідженням, у обсязі наданих документів визначено недотримання ПФ "Агроснаб" пп.4.1.7 п.4.1 ст. 4. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 -III, та п.п. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме: несвоєчасного надання до ДПІ декларації з податку на додану вартість:

- за лютий 2004р. - термін подання 22.03.2004р., фактично надано 01.12.2004р. (відмітка на декларації);

- за березень 2004р. - термін подання 20.04.2004р., фактично надано 21.04.2004р. (відмітка на декларації);

- за квітень 2004р. - термін подання 20.05.2004р., фактично надано 25.05.2004р. (відмітка на декларації)

- за травень 2004р. - термін подання 20.06.2004р., фактично надано 24.06.2004р. (відмітка на декларації);

- за грудень 2004р. - термін подання 20.01.2005р., фактично надано 25.01.2005р. (відмітка на декларації).

Зазначена позиція підтверджуються і експертом, який вважає, що висновки акту перевірки від 30.10.2006р. №719/23-32444690 у частині недотримання ПФ "Агроснаб" пп.4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, а саме: визначено несвоєчасне надання до ДПІ декларації з податку на додану вартість, а саме - за лютий 2004р., за березень 2004р., за квітень 2004р., за травень 2004р., за грудень 2004р.

Щодо вимог позивача про донарахування відповідачем комунального податку та штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своєї вимоги. Зокрема, суду не надані табелі обліку робочого часу чи інші документи на підтвердження визначення позивачем середньоспискової чисельності працюючих за сумісництвом, виходячи з фактично відпрацьованого часу, а тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001662310/2 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За клопотанням позивача, судом вжито заходів забезпечення доказів - витребувано із Слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові документи ПФ «Агроснаб», які направлені для проведення судово-економічної експертизи у справі .

Висновок експертизи є належним та допустимим доказом на підтвердження або спростування правомірності донарахування податкових зобов'язань, не суперечить обставинам справи та підтверджується наявними в справі матеріалами.

Згідно з висновками судово-економічної експертизи № 2019 від 30.05.2008 року, встановлене таке.

У обсязі наданих документів, а також враховуючи зафіксоване актом перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку (визначене ПФ «Агроснаб» в наданих до ДПІ деклараціях з податку на прибуток) за наслідками 2004 р. у розмірі 1 832 000,00 грн. та за наслідками 1 кв. 2005 р. у розмірі 2 108 700,00 грн., не підтверджуються висновки акту перевірки від 30.10.2006 р. № 719/23-32444690 у частині нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2005 р. у розмірі 149 200,00 грн. (наростаючим підсумком).

У обсязі наданих документів, підтверджуються висновки акту перевірки № 719/23-32444690 від 30.10.2006 р. у частині заниження суми бюджетного відшкодування за лютий 2004 р. у розмірі 13,00 грн., у іншій частині висновки акту перевірки № 719/23-32444690 від 30.10.2006 р. стосовно недотримання ПФ «Агроснаб» пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються наданими на дослідження документами.

У обсязі наданих документів, підтверджуються висновки акту перевірки від 30.10.2006 р. № 719/23-32444690 у частині порушення пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, а саме несвоєчасне надання до ДПІ декларації з податку на додану вартість, а саме: за лютий 2004 р., за березень 2004 р., за квітень 2004 р., за травень 2004 р., за грудень 2004 р.

У обсязі наданих документів, не надається підтвердити, чи спростувати висновки акту від 30.10.2006 р. № 719/23-32444690 у частині нарахування комунального податку в 1 кв. 2004 р. в розмірі 3,4 грн. у зв'язку з недостатністю документів.

У обсязі наданих документів, не надається підтвердити, чи спростувати висновки акту від 30.10.2006 р. № 719/23-32444690 у частині неутримання податку з доходів фізичних осіб у квітні 2004 р. на суму 34,02 грн. зв'язку з недостатністю документів.

З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000142310/0 від 03.03.2007 року, № 0000152310/0 від 03.03.2007 року та № 0000132310/0 від 03.03.2007 року з таких підстав.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, і ніякі докази не має для суду наперед встановленої сили.

Зібраними у справі доказами, поясненнями представників сторін та складеним за результатами експертного дослідження документів стосовно фінансово-господарської діяльності позивача висновком № 2019 від 30.05.2008 року судової економічної експертизи встановлено необґрунтованість та незаконність цих податкових повідомлень-рішень.

Стосовно незадоволеної частини позову, суд зазначає, що відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення має бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративні справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Якщо особа, яка бере участь у справі не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Висновком судової економічної експертизи № 2019 від 30.05.2008 року підтверджено факт порушення позивачем п.п. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасного подання до ДПІ декларацій з податку на додану вартість.

Посилання ж позивача на ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд до уваги не приймає, оскільки нормами цього кодексу передбачена відповідальність фізичних осіб, і норми цього кодексу на юридичних осіб не розповсюджуються.

При цьому, застосовані відповідачем штрафні санкції не є штрафом в розумінні штрафу за адміністративне правопорушення, а застосовуються на підставі норм спеціального закону про оподаткування.

Інших обґрунтованих вимог з цього приводу позивачем не надано, факти несвоєчасного подання декларацій позивачем не спростовані, і суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652310/2 від 03.03.2007 року.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватної фірми «Агроснаб» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 р. № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0.

В іншій частині позову відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.09.2008 р.

Суддя Я.В.П'янова