Постанова № 2671165, 10.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Головуючого - судді Зінченко А.В.,

при секретарі - Король Д.О.

За участю представників сторін :

прокурора - не прибув

представника позивача - Шебаніц Н.М.

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом прокурора Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення адміністративно - господарської санкції, -

встановив :

Прокурор Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначенні для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 5494,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " на відповідача у 2007 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2007 рік жодний інвалід не влаштований на підприємстві. Отже, відповідачем не виконано норматив робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 5494,59 грн. і тому відповідно до ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарської санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 5494,59 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд стягнути з відповідача адміністративно - господарську санкцію в розмірі 5494,59 грн.

Відповідач у судовому засіданні не прибув. Про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Своїм правом надати суду свої письмові заперечення не скористався.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Відповідно до форми 10-ПІ " Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів " за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу СПД-ФО ОСОБА_1 у 2007 році становила 37 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав одне робоче місце. Фактично, згідно звіту відповідача форми 10 - ПІ за 2007 рік не створене робоче місце, на якому би працював інвалід.

Таким чином, відповідачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інваліда .

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 5494,59 грн., згідно вимог статті 20 згаданого Закону. Відповідач не виконав вимог Закону і не сплатив суму санкцій позивачеві.

Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

П. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, встановлено, що суми адміністративно-господарських перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 18 закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних  робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до листа від 14.05.2008 року за вих. № 523/01-10 Краснокутського районного центру зайнятості м. Харкова протягом 2007 р. СПД-ФО ОСОБА_1 не інформував протягом 2007 року про наявність вакансій для інвалідів.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Судом встановлено, що копії звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН не здавались відповідачем до Краснокутського районного центру зайнятості протягом 2007 року. Вказаний факт суд оцінює як неналежне виконання СПД-ФО ОСОБА_1 норм ст.ст.18, 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на вищевказане, ФО-П ОСОБА_2 зобов'язаний на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які відповідач зобов'язаний був знати, відповідач протиправно не вчинив передбачених законодавством дій щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд знаходить позов щодо стягнення з відповідача адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 5494 грн. 59 коп., обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення адміністративно - господарської санкції - задовольнити.

Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром,1під., 1 пов., кім. 16, р/р 31219230700003 управління Держказначейства у Дзержинському районі, код 24134567, МФО 851011 ГУДК у Харківській області) адміністративно - господарську санкцію за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2007 році, в сумі 5494 грн. 59 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11 вересня 2008 року.

Суддя А.В. Зінченко