Рішення № 26700147, 28.08.2012, Золочівський районний суд Харківської області

Золочівський районний суд Харківської області

вул. Комсомольська, 13, смт. Золочів, Харківської області , 62203, тел.(факс) (057)5-02-73, inbox@zl.hr.court.gov.ua

Справа № 2015/2-772/11 р.

2/2015/213/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2012 рокусмт. Золочів

Головуючого - судді Калайда І. С.,

при секретарі Бойко І.О., Попової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат»про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.07.1994 року по 01.09.1994 року він працював по трудовій книжці у відповідача за спеціальністю робочий по капітальному ремонту житлових та виробничих будівель, споруд, тепловодоканалізаційної системи та іншого обладнання. 01.09.1994 року він звільнився за власним бажанням, оскільи адміністрація відповідача повідомила, що надалі він може працювати тільки за трудовими угодами, без ведення трудової книжки, що його влаштовувало, оскільки всі необхідні страхові внески до пенсійного фонду України відповідач перераховував. У період з 22.11.2004 року по 15.05.2006 р. позивач також працював у відповідача по трудовій книжці робітником із благоустрою, 15.05.2006 року був звільнений за власним бажанням.

У періоди з 02.09.1994 року по 31.12.1998 р. та з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р. позивач працював у відповідача за трудовими угодами (без трудової книжки), на нього були відсутні особові рахунки, але відповідач на його думку незаконно та передчасно знищив всі документи, які підтверджували нарахування та виплату йому коштів за трудовими угодами, сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за весь вказаний період, що підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

З 21.10.2009 року позивача поставили на облік в Укравлінні ПФУ в Ленінському районі м. Харкова, який нараховував йому пенсію в розмірі 1607,16 гривень враховуючи загальний період його страхового (трудового) стажу 25 років, 1 місяць, 19 днів. Позивач вважає, що при первинному розрахунку його пенсії Пенсійний фонд не включив до його стахового стажу періоди праці у відповідача з 02.09.1994 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2003 року, внаслідок чого йому було нараховано пенсію в значно меншому розмірі, ніж її належало нарахувати, внаслідок незаконного знищення відповідачем його трудових угод, розрахунково- платіжних відомостей на видачу йому заробітної плати та сплати загальнообовязкових відрахувань до Пенсійного фонду України.

Тому він отримував щомісячну пенсію у розмірі 1607,16 гривень протягом 7-ми місяців за період з 01.11.2009 року по 31.05.2010 року, поки він не звернувся до ПФУ та Інспекції праці для зясування питання малого розміру нарахованої пенсії.

Після звернень до ПФУ, пошуку свідків (які сумісно з позивачем працювали у спірний період) ПФУ включив до загального трудового (страхового) стажу першу частину періоду роботи позивача у відповідача з 02.09.1994 р. по 31.12.1998 року, зробивши початковий перерахунок його пенсії. Після чого страховий (трудовий) стаж позивача став 29 років,11 місяців, 4 дні. Загальний розмір нарахованої пенсії став 1882,31 грн.

Далі на підставі звернень позивача до ПФУ та з огляду на підтвердження свідків (які сумісно працювали з позивачем у відповідача), ПФУ здійснив позивачу остаточний перерахунок пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2003 року, після чого в останнього додатково збільшилися страховий (трудовий) стаж 34 роки, 11 місяців, 4 дні та загальний остаточно перерахований розмір пенсії склав 2070,73 гривень.

Позивач вважає, що за 9 місяців періоду з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року по вині відповідача ПФУ сплатив йому пенсію менше на суму 4 172,13 гривень, що на думку позивача є матеріальною шкодою. На думку позивача неправомірні дії та вина відповідача полягають в тому, що він передчасно (раніш встановленого законодавством 75-ти річного строку зберігання при відсутності на нього особового рахунку) знищив трудові угоди позивача, розрахунково платіжні відомості на видачу останньому заробітної плати та загальнообовязкових відрахувань до ПФУ.

Позивач також вважає, що відповідач вказаними вище діями спричинив йому моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яку повинен відшкодувати згідно ст..ст. 23, 1167 ЦК України. Моральна шкода, на думку позивача, виражається у перенесених ним душевних, моральних стражданнях від того, що по вині відповідача, внаслідок незаконного та передчасного знищення відповідачем свої трудових угод, розрахунково платіжних відомостей на видавання йому заробітної плати та загальнообовязкових відрахувань до ПФУ, йому прийшлося відстоювати черги, щоб потрапити на прийом до інспекторів та керівництва ПФУ, багаторазово звертатися до ПФУ та інспекції праці, до правозахисних організацій, вивчати відповіді та розрахунки ПФУ, займатися пошуком свідків, які сумісно зі ним працювали у спірний період у відповідача та погодилися потратити час на підтвердження цього факту.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що в спірний проміжок часу, а саме з 02.09.1994 р. по 31.12.1998 р. та з 01.01.2009 р. по 31.12.2003 року позивач працював у відповідача за цивільно правовими угодами. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується самими позивачем.

Документи, які підтверджують нарахування та виплату позивачу за роботу по трудовим угодам у відповідача згідно актів про виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню, було знищено відповідно Номенклатури справ № 1 на 2008 рік. Зазначене підтверджується відповідними Актами на виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню. Такі дії відповідають п. 317 Наказу Головного Архівного Управління при КМ України від 20.07.1998 року № 41 «Про затвердження Переліку типових документів»згідно якого термін зберігання розрахункових (розрахунково- платіжних відомостей (табуляграм) на видавання заробітної плати, гонорарів, матеріальної допомоги та інших виплат становить 3 роки.

Представник відповідача в якості заперечень проти позову відповідача також посилається на Постанову КМ України від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Згідно п.1-3 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 зазначеного Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином позивача не було позбавлено права і можливості встановити трудовий стаж на підставі показань свідків, що ним і було здійснено в подальшому.

Представник відповідача також зазначив, що дії Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат»не завдавали шкоди позивачу, а отже відсутні підстави для стягнення як матеріальної, так и моральної шкоди з підприємства на користь останнього.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно статті 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Документи, які підтверджували нарахування та виплату позивачу за роботу по трудовим угодам у відповідача, було знищено відповідачем відповідно Номенклатури справ № 1 на 2008 рік, та з огляду п. 317 Наказу Головного Архівного Управління при КМ України від 20.07.1998 року № 41 «Про затвердження Переліку типових документів»згідно якого термін зберігання розрахункових (розрахунково- платіжних відомостей (табуляграм) на видавання заробітної плати, гонорарів, матеріальної допомоги та інших виплат становить 3 роки. актів про виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню. Зазначене підтверджується відповідними Актами на виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню (л.с. 20-27).

Посилання позивача на безпосередній причинний звязок між знищенням трудових угод та розрахунково-платіжних відомостей, які здійснено відповідачем, є безпідставним. Оскільки позивача не було позбавлено можливості підтвердити свій трудовий стаж у відповідача

Таку можливість передбачено Постановою КМ України від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Зокрема п.1-3 , згідно якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 18 зазначеного Порядку передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В подальшому позивач скористався зазначеним правом, і його трудовий стаж у спірний період було установлено на підставі свідків, що найшло своє відображення в матеріалах цивільної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 4 172 грн.13 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, та 5 000 гривень моральної шкоди.

Виходячи з вищевказаного та керуючись ст.ст. 130, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України та ст.376 п.5 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31.08.2012 року.

Суддя: Калайда І. С.,

.