Рішення № 26699590, 16.10.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

16.10.2012 Справа №2-2049/2011

2/2012/284/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2012 року Жовтневий районний суд м.Харкова у складі :

Головуючого судді Шиянової Л.О.

При секретарі Тарасенко К.І., Шевченко А.В.

Представника позивача ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіальної громади Харківської міської ради про встановлення юридичного факту спільного проживання одією сімєю, визнання права власності, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіальної громади Харківської міської ради про встановлення юридичного факту спільного проживання одією сімєю, визнання права власності та просила постановити рішення, яким встановити юридичний факт сумісного проживання одниєю сімєю її, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, померлого 23.05.2010 року, за адресою: м. Харків, вул.Некрасова, 50, в період з березня 1979 року по жовтень 2009 року; визнати за нею право власності, як пережившу дружину, на ј частину вказаного жилого будинку з надвірними будівлями та на 1/12 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, а усього визнати за нею право власності на 1/3 частину вказаного вище будинку.

В останньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надала заяву про часткову зміну правових підстав позову та просила визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину спірного будинку на підставі ч.4 ст.368 ЦК України, як на майно, яке було набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти та яке є спільною власністю її та ОСОБА_5

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона з ОСОБА_5 та з її сином з літа 1972 року стала проживати одією сімю за її місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. 14.07.1973 року вони зареєстровали шлюб. Так як її син виріс та у нього появилась сімя, вони вирішили придбати Ѕ частину невеликого будинку, житловою площею 18,5 кв.м., розташеваного за адресою: м. Харків, вул. Некрасова, 50 у гр-ки ОСОБА_6Оскільки житлова площа будику була мала, усього 7 кв.м., то вони 13.03.1979 року розірвали шлюб, а через тиждень, 20.03.1979 року на імя ОСОБА_5 було придбано частину вказаного вище будинку відповідно до договору купівлі- продажу, посвідченого державним нотаріусом ХДНК №5 за реєстром № 1-1368, який був зареєстрований в КП «Харківське міське БТІ». В січні 1980 року ОСОБА_5 зареєструвався у вказаному будинку. Але вона з того часу на протязі 30 років постійно проживала с ОСОБА_5 у спірному будинку, вела з ним спільне господарство, облаштовували будинок, переобладнали його, провели воду і газ, добудовали кухню, ванну кімнату, прихожу, збудовали гараж та сарай. Всі прибудови були узаконені, житлова площа будинку стала складати 46,8 кв.м.

Останні роки ОСОБА_5 тяжко хворів, йому був потрібен постійний догляд за ним, що вона йому і забезпечувала. Після того, як чоловіку встановили діагноз

«лімфолєйкоз», він запропонував їй зареєструвати шлюб, що вони і зробили 22.10.2009 року. Шлюб був зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис №673.

23.05.2010 року чоловік помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 11.06.2010 року відділом РАЦС по м.Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №8008. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина. Вона є спадкоємцем першої черги за законом, так як і діти ОСОБА_5, відповідачи по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому вони всі звернулись до ноторіальної контори з заявами про прийняття спадщини. Але, вона вважає, що як переживша дружина, має право на половину частини спірного будинку, а друга половина будинку повинна бути поділена порівну між спадкоємцями. При цьому, позивач в підтвердження своїх вимог посилалась на показання свідків, письмові докази, а саме: поштові листівки, фотокартки, квитанції на придбання будівельних матеріалів, письмовим заповітом ОСОБА_5, написаним ним особисто.

Так як відповідачі не згодні з таким розподілом, вона звернулась до суду зі вказаним позовом.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтрималі у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю за станом здоровя, просила у позові ОСОБА_2 відмовити.

Співвідповідач, представник Територіальної громади Харківської міської ради, також в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про вручення повістки, але заяв про слухання справі у їх відсутність або про перенесення слухання справи суду не надав, тому суд прийшов до висновку про закінчення розгляду справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання зявилась, проти позову заперечувала частково, вважала, що позивач, як і вони, доньки покійного ОСОБА_5, має право тільки на 1/6 частину спірного будинку, так як всі вони є спадкоємцями першої черги і мають право на рівні частки у спадщині. При цьому вона посилалась на те, що ОСОБА_5 був батьком її та ОСОБА_4 Він прожив з їхньою матірю 27 років. Позивачка розбила їх сімю. Батько розвівся з матірю та пішов до ОСОБА_2 ОСОБА_7 він протягом тривалого часу так і не міг визначитися з якою жінкою йому жити: з їх мамою чи з ОСОБА_2 Він жив на дві сімї, що і призвело до розірвання шлюбу зі ОСОБА_2 На час купівлі Ѕ частини будинку по вул. Некрасова,50 він помирився з їхньою мамою, жив з нею. Купував будинок за свої власні кошти. Після купівлі будинок облаштовував, добудував прибудови батько також за власні кошти, які тривалий час збирав на купівлю машини, йому допомогали їх родичи та друзі. Про те, що батько постійно не жив на цей час зі ОСОБА_2 свідчить той факт, що у них не було спільних дітей, він так і не зареєстрував ні її, ні сина ОСОБА_2 у спірному будинку. ОСОБА_2 протягом усього часу не зверталася до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину будинка, шлюб вони знову зареєстрували не задовго до смерті батька. Разом вони постійно стали проживать тільки як захворіла їх мати та захворів сам батько.Позивачка чинила їм всякі перешкоди для спілкування з батьком. В підтвердження своїх заперечень вона також посилалась на показання свідків, поштові листівки, фотокартки з сімейного альбому, ощадні книжки, тощо.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так в ході судового розгляду встановлено, що житловий будинок №50 по вул. Некрасова у м. Харкові зареєстрований на праві власності за:

ОСОБА_5 Ѕ частина на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.03.1979 року 5-ю ХДНК, р.№Н368;

ОСОБА_8 -1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.11.1996 року 5-ю ХДНК р.№ 2-4367 (а. с. 11-12,56).

Як вбачається з матеріалів справи шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вперше був зареєстрований 14 липня 1973 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ВЛ №319528 (а.с.7). Розірвано вказаний шлюб 13 березня 1979 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Жовтневим відділом РАЦС зроблено відповідний запис за номером № 144, що підтверджується копією свідоцва про розірвання шлюбу серії ІІ-НО №303848 (а.с.16).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.03.1979 року 5-ю ХДНК, р.№Н368 придбав Ѕ частину житлового будинку №50 по вул.Некрасова у м. Харкові (а.с.8-15).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії 1-ВЛ № 128944 ОСОБА_2 та ОСОБА_5І . у друге зареєстровали шлюб 22 жовтня 2009 року, про що в книзі реєстрації шлюбів Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний запис за №673.( а.с.18).

23 травня 2010 року ОСОБА_5 помер, про що в книзі реєстрації смертей 11 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний запис за №8008, що підтвержується копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №266746 ( а.с.19).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у виді Ѕ частини житлого будинку №50 по вул.Некрасова у м. Харкові. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, один із подружжя, який його пережив, та батьки. Тому позивач ОСОБА_2, діти ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто відповідачі по справі, є спадкоємцем першої черги за законом, тому вони, яв вбачається з відповіді 5-ої Харківської державної ноторіальної контори №3494/0116 від 09.12.2011 року, звернулись з заявами про прийняття спадщини відповідно за №№1705 від від 13 жовтня 2010 року, 1973 від 20 листопада 2010 року, 1975 від 20 листопада 2010 року. Інших заяв про прийняття або про відмову від прийняття спадщини не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Також, згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) від 13.10 2010 року №24995163 заповіт від імені ОСОБА_5, померлого 23 травня 2010 року Пятою Харківською державною нотаріальною конторою посвідчено не було (а.с.60).

Але позивач не погодилась з тим, що частки її та доньків ОСОБА_5 будуть рівними при спадкуванні, вважає, що вона має право на половину частки спадкового майна як дружина, яка постійно проживала с ОСОБА_5І на час купівлі будинку однією сімєю та разом з ним добудовували та облаштовували придбаний будинок за спільні кошти.

Відповідно до ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Але суд вважає, що позивач не надала суду достатніх доказів того, що вона з ОСОБА_5І на час купівлі житлового будинку та наступні роки до закінчення його перебудови, облаштування дійсно постійно проживала разом з ним у спірному будинку однією сімєю та набули частку будинку за спільні кошти. Ці доводи позивачки спростовуються документами, які додані до справи, а саме.

На час купівлі будинку №50 по вул. Некрасова у м. Харкові ОСОБА_5, 20 березня 1979 року, шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується вказаним вище свідоцтвом про розірвання шлюбу. Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів №62-28 від 20.04.1982 року ОСОБА_5І самостійно прибудував і переобладнав сіни, прихожу, кухню, ванну кімнату, уборну, житлові приміщення 1-3, пл..10,6 кв. м,1-4 площею 16,3 кв. м.,1-7 площе. 19,9 кв. м., гараж, сарай, які і були узаконені на його імя, та за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с.21).

Також суду надані квитанції, розхідні накладні на купівлю будівельних матеріалів: шифір, кирпич, дошки, плити, горбиль та інше за 1979,1980,1994 роки; договір №139 та смета на виконання робіт по проведенню водопроводу з Харківкомунпромвод за червень 1984 року, з яких вбачається, що всі вони виписані на імя ОСОБА_5 (а.с.29-40). При цьому, суд не може погодитися з доводами позивача з тим, що наявність у неї цих документів свідчить про те, що вона приймала участь у придбанні будівельних матеріалів, оскільки останні роки перед смертю ОСОБА_5 та після його смерті вона дійсно проживала у спірному будинку, в якому і залишалися всі документи.

Крім того, як вбачається з паспорту ОСОБА_2, вона зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 і ніколи ні вона, ні її син не були зареєстровані у спірному будинку (а.с.4).

Не може суд прийняти до уваги доводи позивача, що при будівельних та ремонтних роботах житлового будинку вона втратила здоровє, так як їй встановлена 2 група інвалідності у грудні 2005 року по загальному захворюванню (а.с.6). Документів, які б встановлювали причинний звязок між виконанням будівельних робіт та інвалідністю суду не надано. Копія трудової книжки, яка позивачем додана до матеріалів справи, не може свідчити про те, що купівля будинку та всі роботи в ньому проводились за спільні кошти її та ОСОБА_5 Суду не надано документів, які б підтверджували цей факт, тобто ощадні книжки, квитанції, накладні на її імя, тощо.

Не є також належним доказом і письмовий заповіт ОСОБА_5, який написаний був ним особисто, та який є в матеріалах справи (а.с.85-86), так як відповідно до ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом, або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст..ст.1251-1252 ЦК України.

Крім того, судом були допитані свідки, як зі сторони позивача, так і відповідача, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12О, які підтвердили суду той факт, що на час купівлі будинку та після ОСОБА_5І проживав разом зі ОСОБА_2 і вони разом облаштовували його. Але, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15 дали суду протележні пояснення, а саме: ОСОБА_5 жив з ОСОБА_16, тобто з першою дріжиною, гроші, які збирав на машину, витратив на купівлю вказаної частки будинку; ОСОБА_5 приїзджав на весілля у 1989 році, 1990 році до родичів з ОСОБА_16, яку представляв як свою жінку, а не зі ОСОБА_2; його часто бачили у квартирі на пр - ту Дзюби,2, кв.45, де він раніше жив з сімєю, в період з 1979 -1983 років; ОСОБА_2 знали, як його співмешканку; ОСОБА_5 жив на дві сімї: і з ОСОБА_2 і з ОСОБА_16, ніяк не міг вирішити з ким жити, він любив жінок. Цей факт дійсно найшов своє підтвердження у суді наданими сторонами суду поштовими листівками з вітаннями до Нового року, Першого травня, 8 березня, запрошеннями на весілля та іншими, фотокартками з сімейних альбомів, які обозрювались у судовому засіданні та які частково приєднані до матеріалів справи. З вказаних поштових листівок вбачається, що рідні, знайомі, інші родичі в період з 1973 року по 1999 роки вітали зі святами ОСОБА_5 як з ОСОБА_17, так і з ОСОБА_16 та їхніми дітьми ОСОБА_14, ОСОБА_3, зятями, онуками, також на фотографіях з сімейних альбомів ОСОБА_5 сфотографований як зі ОСОБА_2, так і з першою дружиною, з дітьми та родичами (а.с.93).

На поштовій листівці з вітанням на імя ОСОБА_5, яка відправлена 27.04.1979 року на адресу: АДРЕСА_1 (квартира, де жив ОСОБА_5 з першою сімєю), свати вітають ОСОБА_18, ОСОБА_16, дітей, онуків з першотравневими святами, бажають: «хай у вашому новому будинку панує злагода, затишок та щирі почуття»(а.с.92). Також в підтвердження вказаного відповідачем, донькою ОСОБА_5, суду надані копії ощадних книжок ОСОБА_5 та ОСОБА_19, рахунки на яких відкриті 08.04.1993 року та 01.12.1994 року (а.с. 94,95).

При таких обставинах у суду немає достатніх підстав для встановлення факту сумісного проживання позивача з ОСОБА_5 однією сімєю, ведення спільного господарства та придбання частини спірного будинку за спільні кошти, а слід і визнання за нею права власності на ј частину спірного будинку як сумісну власніть.

В частині ж визнання за позивачем права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги після смерті чоловіка, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні достовірно встановлено та не оспорювалось відповідачами, що на час смерті ОСОБА_5 позивач, ОСОБА_2, знаходилась з ним у зареєстрованому шлюбі. У встановлений законом шестимісячний строк вона, як і доньки померлого, звернулась з заявою до відповідної Нотаріальної контори про прийняття спадщині, про що було вказано вище. Тому вона відповідно до ст.1261, ч.1 ст.1267ЦК України є спадкоємицею частки у спадщині в рівних частках з іншими спадкоємцями першої черги. Так як після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли: дружина, ОСОБА_2; діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то їх частки у спадщині будуть становить по 1/6 частині кожній

(1/2:3 =1/6). Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 має право на 1/6 частку спірного житлового будинку №50 по вул. Некрасова у м. Харкові після смерти чоловіка, ОСОБА_5

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 5,7, 10,11,57,60,88, 208,209, 212-215 ЦПК України; ст..ст.ч.4 ст.368,1222,1223,1258,1261,1267,1268-1270ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіальної громади Харківської міської ради про встановлення юридичного факту спільного проживання одією сімєю, визнання права власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями та 1/12 його частину у порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 50, розташованого по вул. Некрасова у м. Харкові, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_5, померлого 23.05.2010 року.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова шляхом подачи апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні, з дня отримання копії вказаного рішення.

Суддя Л.О.Шиянова