Рішення № 26686982, 12.03.2012, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2012 2/1224/402/12

1224/5/12

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі :

головуючого - судді Буйкіна М.І.

при секретарі Гайворонській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши наступне.

26 січня 2009 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в борг гроші в сумі 34700 доларів США .На підтвердження укладеного договору відповідач власноручно написав розписку, зобовязався повернути борг до 30.04.2009 року .

У встановлений договором строк відповідач суму боргу не повернув на неодноразові його звернення , обіцяв повернути борг пізніше, але до теперішнього часу не повернув.

27.06.2011 року вони з відповідачем прийшли до згоди щодо продовження строку повернення боргу до 01 листопада 2011 року. В той же день, було укладено договір поруки між ним та матірю відповідача ОСОБА_3, відповідно якого мати відповідача поручилась за виконання обовязків відповідача ОСОБА_2 щодо займу від 26.04.2009 року в сумі 34700 доларів США, але до теперішнього часу сума боргу не повернута відповідачами.

Враховуючи наведене позивач просить стягнути з відповідачів борг у сумі 276 652,69 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та підтвердив викладені в позові обставини справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, суду пояснив, дійсно займав у позивача гроші, починаючи з 2006 року. У 2009 році він гроші не займав. По його розрахункам борг становить 20 000 доларів США, а в суму 34700 доларів США входять і відсотки за позикою , які з початку становили 7% щомісячно ,а потім 5%. Він повертав позивачу борг, але підтвердити це будь - якими письмовими доказами не може.

Позивач заперечував щодо повернення суми боргу відповідачем після 26.01.2009 року.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала , суду пояснила, що вона договір поруки підписала в червні 2011 року на прохання позивача, оскільки її син ОСОБА_2 звернувся до позивача зайняти в борг грошові кошти. На час укладання договору поруки їй не було відомо, що її син в січні 2009 року займав у позивача грошові кошти.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає ,що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню , а вимоги заявлені до ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона

( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,

визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Судом встановлено, що 26 січня 2009 року сторони уклали договір позики , відповідно до якого позивач передав відповідачу гроші в сумі 34 700 доларів США, які відповідач зобовязався повернути в строк до 30 квітня 2009 року ,що підтверджується розпискою відповідача від 26.01.2009 року ( а. с.4) .

Відповідач суму боргу не повернув, на неодноразові звернення позивача посилається на відсутність грошових коштів і відмовляється добровільно повертати борг.

До теперішнього часу позика не повернута, що підтверджується наявністю

письмової розписки позичальника у позивача (а.с.3).

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами договір позики був укладений між позивачем ОСОБА_1 і ОСОБА_2 26.01.2009 року . При цьому сторонами був визначений строк повернення всієї суми боргу( 34700 доларів США ) - 30.04.2009 року, а договір поруки був укладений між позивачем і ОСОБА_4 ( матірю відповідача ) більш ніж через два роки після спливу строку виконання зобовязання за договором позики.

На час укладення договору поруки поручитель ОСОБА_3 взагалі не була ознайомлена з умовами договору позики від 26.01.2009 року, а договір поруки підписала на прохання позивача у звязку з тим, що у червні 2011 року відповідач ОСОБА_2 знову звернувся до позивача з проханням надати в борг грошові кошти

Відповідно до вимог ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

В даному випадку, договір поруки був укладений після того як виконання зобовязання боржником уже було порушено у звязку зі спливом строку виконання такого зобовязання, тобто договір поруки був укладений з порушенням зазначених вимог закону.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ) у цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Згідно з вимогами ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих ,що повязані з його недійсністю .

Таким чином договір поруки від 27.06.2011 року укладеним між позивачем і ОСОБА_3 є недійсним і не створює будь - яких юридичних наслідків, в даному випадку, для відповідача ОСОБА_3 щодо її відповідальності за порушення зобовязання боржником.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу у розмірі 276 652,69 гривен за договором позики.

Судові витрати , понесені позивачем підтверджуються наданими банківськими

документами ( а.с.1) і відносяться на відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.3,10,60,209,212-215 ЦПК України ст.ст.1046,1049 ЦК

України ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити часткового .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

борг за договором позики в сумі 276 652,69 грн. (двісті сімдесят шість шістсот пять дві тисячі грн. 69 коп.) та судовий збір в сумі 2766,00 грн.( дві тисячі сімсот шістдесят шість грн. 00 коп.), а всього 279 418 ,69 грн.( двісті сімдесят девять чотириста вісімнадцять тисяч грн. 69 коп.).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити за їх необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.І.Буйкін